Ухвала суду № 70694331, 11.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7639/14

22-ц/785/8342/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Дрішлюка А.І., Кварталової А.М.,

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» – ОСОБА_2

на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року про відкриття провадження

та на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 плюс», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНСС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 липня 2014 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернулося ТОВ «ЮНСС» з позовом до ТОВ «ОСОБА_4 плюс», ПАТ «Банк «Демарк», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 03 липня 2014 року, за яким ПАТ «Банк «Демарк» продав, а ТОВ «Арктика Плюс» купило льодовий каток «Умка».

10 липня 2014 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з уточненим позовом до ТОВ «ОСОБА_4 плюс», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНСС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03 липня 2014 року, за яким ПАТ «Банк «Демарк» продав, а ТОВ «Арктика Плюс» купило льодовий каток «Умка». Одночасно у позові ОСОБА_3 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на льодовий каток «Умка».

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОСОБА_4 плюс», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ТОВ «ЮНСС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу відкрито.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, накладено арешт на льодовий каток «Умка» загальною площею 1845 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Добровольського 145-147.

Не погоджуючись з такими ухвалами суду, представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» – ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності та ухвалу про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні вказаних ухвал норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвал в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у справі підлягає відхиленню, а апеляційна скарга щодо вжиття заходів забезпечення позову – частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно буде вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Арктика Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з того, що дана цивільна справа є підсудною Суворовському районному суду м. Одеси.

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту районний суд виходив з того, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна та не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту, може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основаної частини.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є льодовий каток «Умка», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Добровольського 145-147, що територіально відноситься до Суворовського району м. Одеси.

До того ж адреса місцезнаходження відповідача ТОВ «Арктика Плюс», зазначена у позовній заяві - м. Одеса, вул. Добровольского 145-147 також відноситься до Суворовського району м. Одеси. За таких обставин, Суворовським районним судом м. Одеси правильно визначено підсудність поданої до суду позовної заяви ОСОБА_3 (виключна підсудність)та правильно постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Статею 293 ЦПК України передбачено оскарження окремо від рішення суду апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі лише з питань недотримання судами правил підсудності.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом фактично ставиться питання про скасування ухвали про відкриття провадження у справі, у зв`язку із порушенням судом юрисдикції вирішення спору, який на думку апелянта є господарським і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги про порушення Суворовським районним судом м. Одеси правил підсудності з посиланням на те, що суд замінив позивача ТОВ «ЮНСС» на ОСОБА_3 і не врахував, що позивачем є юридична особа - ТОВ «ЮНСС» і тому даний спір є господарським, є неспроможними, оскільки провадження у справі судом відкрито саме за позовом фізичної особи – ОСОБА_3

При таких обставин немає підстав вважати, що районний суд при відкритті провадження допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали про відкриття провадження у справі і тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Крім того, згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судова колегія вважає, що районний суд діяв в межах повноважень, передбачених ЦПК України, розглядаючи питання про забезпечення позову після відкриття провадження по справі у складі суду в межах строків передбачених ч. 1 ст. 153 ЦПК України без виклику відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі та з врахуванням, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна та враховуючи, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту, може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

В той же час судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, що по суті є обмеженням права користування спірним майном.

А відтак накладення арешту на майно та обмеження права користування ним є самостійними видами забезпечення позову і з урахуванням вимоги ч .2 ст. 152 ЦПК України можуть бути застосовані судом одночасно.

Однак зі змісту ст. 57 Закону України про виконавче провадження, якою регулюються питання застосування арешту, вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином Закон розмежовує накладення арешту на майно і оголошення заборони його відчуження, внаслідок чого арешт може стосуватися, як заборони розпоряджатися майном, так і заборони користуватися ним.

А відтак при застосуванні такого виду (способу) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (нерухоме майно) потрібно конкретизувати його дію: чи-то опис вилучення і передача на зберігання інший особі, чи-то заборона відчуження.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обгрунтованою може бути лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача і інших осіб права користування ним.

Таким чином, судова колегія вважає, що застосування щодо нерухомого майна такого виду забезпечення позову, як арешт у класичному розумінні, що передбачає обмеження права користування, є неконкретним, неточним, а в даному випадку й помилковим.

За таких обставин ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 11.07.2014 року про забезпечення позову в резолютивній частині підлягає зміні, оскільки суд правильно вирішивши питання щодо забезпечення позову, помилково сформулював в резолютивній частині ухвали суть процесуальної дії, зазначивши про застосування арешту об`єкту нерухомості без конкретизації його дії, зокрема щодо заборони відчуження з переходом права власності на іншу особу або інших осіб. В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» – ОСОБА_2 на ухвалу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року про відкриття провадження по цивільній справі - відхилити.

Ухвалу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» – ОСОБА_2 на ухвалу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року про забезпечення позову – задовольнити частково.

Ухвалу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2014 року про забезпечення позову - змінити, виклавши її резолютивну частину наступним чином:

Накласти арешт на льодовий каток «Умка» загальною площею 1845 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Добровольського 145-147 щодо заборони будь-яким фізичним і юридичним особам та іншим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження арештованим майном з переходом права власності на іншу особу або інших осіб, а саме відчужувати, передавати безоплатно у власність, дарувати, забезпечувати зобов`язання, передавати в оренду, передавати у вигляді внеску до статутного капіталу та вчиняти будь-які інші правочини щодо зміни власника нежитлових приміщень.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.І. ОСОБА_4 Кварталова