Ухвала суду № 70678917, 04.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2776/17 04.12.2017 04.12.2017 04.12.2017

Провадження №22-ц/784/2509/17

Провадження № 22-ц/784/2509/17 Головуючий суду першої інстанції - Лузан Л.В.

Справа № 473/2776/17 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на дії заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, заінтересована особа - ОСОБА_4,

встановила:

03 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась в порядку цивільного судочинства до суду зі скаргою на дії заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Вознесенського ВДВС) Параконного П.О.

В скарзі зазначала, що 06 жовтня 2017 року постановою заступника начальника Вознесенського ВДВС відкрито виконавче провадження № 5489544 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь боргу в розмірі 1 272 158 грн. 40 коп.

В той же день, постановою заступника начальника Вознесенського ВДВС вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 50939950.

В рамках зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на майно, що належить боржнику, а саме: нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1, призначені електронні торги з визначеною початковою вартістю 1 349 700 грн., згідно висновку з незалежної оцінки майна та звіту з незалежної оцінки майна від 17 серпня 2017 року, складеного ТОВ «Українська експерта група».

Посилаючись на те, що вказаний звіт складено з численними порушеннями, ОСОБА_3 просила визнати незаконними дії заступника начальника Вознесенського ВДВС щодо визначення вартості та оцінки майна, визнати таку оцінку протиправною, а звіт про незалежну оцінку майна від 17 серпня 2017 року таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, у зв'язку з тим, що скарга не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

-2-

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність такої ухвали у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження за скаргою стягувача на дії заступника начальника Вознесенського ВДВС, суд першої інстанції, керуючись пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах» (далі - Постанова) (в редакції на час її прийняття), виходив з того, що скарги стосовно рішень, дій або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів. Пославшись на те, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та рішень інших органів (посадових осіб), суд вважав, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, місцевий суд не звернув належної уваги на те, що на час вирішення питання про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3, вказаний пункт Постанови змінено, згідно постанови від 03 червня 2016 року та передбачав, що якщо оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), то скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в тій частині, яка стосується виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, а в іншій частині суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на час вчинення оскаржуваних дій, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до частин першої та другої статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

-3-

Згідно зі статтею 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 384 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

У справі, яка переглядається, суд установив, що ОСОБА_3 оскаржує дії заступника начальника Вознесенського ВДВС, діючого як державний виконавець, щодо виконання судового рішення, прийнятого у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням на п.1 ч. 1 ст. 122 ЦПК Кураїни, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції, пославшись на пункт 9 вищезазначеної Постанови, не звернув уваги, що у цьому пункті йдеться про тлумачення норми статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність, та не врахував норм Закону № 1404-VIII, чинних на час виникнення оскаржуваних правовідносин.

За такого, на думку колегії суддів, суд передчасно з порушенням норм процесуального права та без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці, відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів скарги стягувача на дії заступника начальника Вознесенського ВДВС до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова