Ухвала суду № 70677207, 22.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Міленко О.В.

прокурора Побережного Д.В.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України Побережного Д.В. та накладено арешт на майно, а саме на 100% корпоративних прав ТОВ «Тримоб», що належить ПАТ «Укртелеком» шляхом заборони відчуження, а також заборонено державному реєстратору та нотаріусу вносити зміни пов'язані зі зміною засновників ТОВ «Тримоб», зміни в статутні документи товариства, а також вчинення будь-яких інших реєстраційних дій щодо ТОВ «Тримоб».

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт посилаються на відсутність підстав для застування даного заходу забезпечення кримінального провадження. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ПАТ «Укртелеком» самостійно створило ТОВ «Тримоб» як окрему юридичну особу в серпні 2011 року. Обставини його створення не оспорюються і не розслідуються в рамках даного кримінального провадження, а тому корпоративні права ТОВ «Тримоб» не відповідають жодній з ознак, вказаній в п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КПК України. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що діяння, які розслідує Генеральна прокуратура України в рамках кримінального провадження № 22014000000000090, згідно матеріалів слідчого, були вчиненні у 2012 році, тобто до набрання чинності закону, що запровадив спеціальну конфіскацію. Таким чином, апелянт вважає, що спеціальна конфіскація не може бути застосована відносно ПАТ «Укртелеком» у будь-якому разі.

Заслухавши доповідь судді, представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, дотримався.

Так, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014000000000090 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України за фактами невиконання покупцем пакета акцій ВАТ «Укртелеком» - ТОВ «ЄСУ» умов приватизації щодо створення виділення телекомунікаційної мережі спеціального призначення (ТМСП), незаконного фінансування упродовж 2012-2013 років створення ТМСП за рахунок коштів Державного бюджету України в сумі 220 млн. грн.., а також за фактом приватизації 92, 7906 % державного пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за заниженою вартістю.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог щодо необхідності накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Тримоб», яке належить ПАТ «Укртелеком», слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність майна, про арешт якого заявлено клопотання, критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 12 липня 2017 року, якою задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ПобережногоД.В. та накладено арешт на майно, а саме на 100% корпоративних прав ТОВ «Тримоб», що належить ПАТ «Укртелеком» шляхом заборони відчуження, а також заборонено державному реєстратору та нотаріусу вносити зміни пов'язані зі зміною засновників ТОВ «Тримоб», зміни в статутні документи товариства, а також вчинення будь-яких інших реєстраційних дій щодо ТОВ «Тримоб», залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/3906/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїТарасюк К.Е.

Доповідач Присяжнюк О.Б.