Рішення № 70676928, 30.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Пікуль А.А.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Банк звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 21 вересня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 49.4/86/07-Zn, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою 13,6% річних за користування кредитом на строк з 21 вересня 2007 року по 20 вересня 2022 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 21 вересня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 49.4/86-П1/07-Zn, за яким ОСОБА_2 поручився перед Банком солідарно відповідати за виконання зобов'язання ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач посилаючись на те, що 26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, просив стягнути на свою користь солідарно із відповідачів заборгованість станом на 28 липня 2015 року у розмірі 185267,37 грн., з яких 103125,00 грн. - сума заборгованості за кредитом та 82142,37 - сума заборгованості за відсотками, а також просив покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору. (т.1 а.с.2-6, 108, 142-146)

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти позову, подали заяви про застосування строку позовної давності як підставу відмови в позові. (т.1 а.с.78, 99, 134, 157-158)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. (т. 1 а.с.200-204)

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що суд не врахував обставин та доказів якими обґрунтовані заявлені вимоги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. (т.1 а.с.209-212)

В судовому засіданні представник відповідачів - ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Представник Банку був повідомлений під особистий підпис, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сповіщені шляхом вручення повістки їх представнику ОСОБА_3 (т.1 а.с.242-244)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 49.4/86/07-Zn. (т.1 а.с.7-15)

Згідно п.п.1.1.-1.4 Кредитного договору, ПАТ «Кредитпромбанк» відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у в сумі 100 000 доларів США строком по 20 вересня 2022 року включно. Процентна ставка за кредитами дорівнює 13,6 % річних. Для обліку виданих кредитів Банк відкрив позичковий рахунок НОМЕР_1, а для обліку нарахованих процентів №22081010001086.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити повернення одержаної суми кредитів згідно з умовами цього Договору не пізніше 20 вересня 2022 року, на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього Договору, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту. Починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту(ів), забезпечити погашення отриманого(их) кредиту(ів) шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого(их) кредиту(ів) на рахунок, вказаний в п.1.2 цього Договору, у період з 1 по 10 (включно) кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на «11»-те число календарного місяця, заборгованість за кредитом(ами) не перевищувала суми визначеної в графіку викладеному в п.3.1 Кредитного договору.

Згідно п. 3.2 Кредитного договору, погашення процентів за користування кредитом повинно відбуватися, до 10-го числа кожного календарного місяця включно, а також 20.09.2022 року або в день повного дострокового погашення кредиту шляхом внесення готівки у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у п.1.4 цього договору (№22081010001086).

25 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 49.4/86/07-Zn, за умовами якого п. 1.1 Кредитного договору було викладено в наступній редакції: Банк відкриває позичальнику мультивалютну траншову кредитну лінію на споживчі цілі із загальним лімітом кредитування 147777,76 доларів США, строком по 20 вересня 2022 року включно, із загальним лімітом кредитування: у доларах США - 97777,76 доларів США; у національній валюті України - 252500,00 грн. Крім того, вказаним Договором про внесення змін, сторони виклали п.п 1.3 Кредитного договору щодо процентної ставки за кредитами у доларах США - 13,6% річних; у національній валюті - 13,6% річних, а також було внесено зміни до графіку погашення заборгованості. (т.1 а.с.20-22)

25 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, за умовами якої остання отримала черговий транш в розмірі 110000 грн. строком по 20 вересня 2022 року. (т.1 а.с.23-25)

08 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, за умовами якої остання отримала черговий транш в розмірі 141690 грн. строком по 20 вересня 2022 року. (т.1 а.с.26-28)

21 вересня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 49.4/86-П1/07-Zn, за умовами якого, з урахуванням договору про внесення змін до Договору поруки №49.4/86-П1/07-Zn від 21.09.2007 року, ОСОБА_2 поручився перед Банком солідарно відповідати за виконання зобов'язання ОСОБА_1 (т.1 а.с.29-35)

У зв'язку із належним виконанням позичальником умов кредитного договору, у 2010 році ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (т.1 а.с.79-82)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року у справі №2-3470-1/10 позов ПАТ «Кредитпромбанк» було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» загальну суму заборгованості по кредиту, процентам та пені за кредитним договором №49.4/86/07-Zn від 21 вересня 2007 року, договором від 25 січня 2008 року про внесення змін до кредитного договору №49.4/86/07-Zn від 21 вересня 2007 року, додаткової угоди №1 від 25 січня 2008 року до кредитного договору №49.4/86/07-Zn від 21 вересня 2007 року та додаткової угоди №2 від 08 лютого 2008 року до кредитного договору №49.4/86/07-Zn від 21 вересня 2007 року у розмірі 282014,48 грн. та 120003,78 долари США, що згідно курсу Національного банку України, станом на 04 листопада 2010 року становить 949229,89 грн. (т.1 а.с.179-181, 246-249)

На підставі виконавчого листа № 2-3470-1 виданого 10 березня 2011 року Печерським районним судом міста Києва, постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 13 липня 2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 33396800. (т.1 а.с.182)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача не довела обставини, на які вона посилалася.

З таким висновком колегія суддів не погодилась враховуючи наступне.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, й до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача поза межами виконавчого провадження.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа N 6-122цс13), яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

За наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, копією виписки з акту приймання-передачі прав вимоги до вказаного договору, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк») і ПАТ «Дельта Банк», до останнього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором та договором поруки. (т.1 а.с.45-50, 171-173)

Згідно долученої до матеріалів справи копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2014 року у справі №757/22543/14-ц заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено, замінено вибулого стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні ВП № 33396800. (т.1 а.с.184)

Вищевказаних вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в позові з підстав недоведеності позовних вимог.

Ухваливши нове рішення, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання процентів за фактичне користування кредитними грошима та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

При цьому, відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 1 ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 ст. 264 цього Кодексу).

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252 - 255 ЦК України. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 червня 2017 р. у справі N 6-298цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-509цс17, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Пред'явивши 21 вересня 2010 року позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» скористався правом передбаченим пунктами 4.3, 4.6 кредитного Договору, за якими строк виконання боржником зобов'язання вважається таким, що настав, та відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про переривання перебігу позовної давності (у вересні 2010 року) на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України, зокрема у зв'язку з пред'явленням Банком позову до боржника та поручителів.

Із зазначеним позовом про стягнення заборгованості ПАТ «Дельта Банк» звернувся 29 серпня 2015 року про що свідчить штемпель прийняття позовної заяви районним судом. Інших доказів звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не надано.

Відповідачі в районному суді заперечуючи проти позовних вимог Банку, заявили про застосування строку позовної давності, як підставу відмови у позові. (т.1 а.с.78, 134)

Часткове погашення боржником кредитної заборгованості на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року не може бути визнано вчиненням боржником дій, які свідчать про визнання ним заборгованості за кредитом та сплати процентів за нарахований Банком період з 26 червня 2013 року до 28 липня 2015 року.(т.1 а.с.108)

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлені Банком позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на положення ч. 2 ст. 314 ЦПК України оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові, проте з інших підстав.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати мають бути віднесені на рахунок позивача. (т. 1 а.с. 222)

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

А.А.Пікуль

Справа № 22-ц/796/10885/2017

Унікальний номер 757/31434/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Васильєва Н.П.

Доповідач Левенець Б.Б.