Постанова № 70675024, 27.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 р. Справа № 816/1182/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 816/1182/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.07.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2017 року № 0002681405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361 597,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 24 березня 2017 року № 0002681405.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції норм матеріального права, та фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вража, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Позивач пройшов державну реєстрацію та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроінтелект-Н» за період з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року та правомірності їх відображення в податковій звітності, про що був складений акт №191/16-31-14-05-09/31059651 від 23.02.2017 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2,п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201, ст..209 ПК України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 361 597 грн, у тому числі по «спеціальній» декларації в сумі 361 597 грн, в тому числі: у вересні 2016 року в розмірі 361 597 грн.

За результатами перевірки ухвалено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 року № 0002681405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361 597,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зробив висновок про те, що позивачем правильно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - ТОВ «Агроінтелект-Н» у складі ціни товарів (послуг), тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної;

дата складання податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361 597,00 грн, та зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361 597,00 грн.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Агроінтелект-Н», з яким був укладений договір про надання послуг №5 про виконання робіт з ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки.

На підтвердження реального характеру даної господарської операції позивачем надані наступні документи, а саме: копії податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2016 року; копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копія Статуту ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «ПОЛТАВАЗЕРНОПРОДУКТ»; копія договору поставки № 5 від 01.02.2016 року та копія додатків №№3, 4 до вказаного договору; копія договору про надання послуг №5 від 01.02.2016 року; заявки на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню техніки, згідно договору № 5 від 06.02.2016р. на серпень 2016 року; акти надання послуг від 23.08.2016 року №№ 399, 400, 402, 403, 404, 405, від 30.08.2016 року №№ 437, 438, 439, від 05.09.2016 року №№ 458, 457, від 13.09.2016 року № 494; видаткові накладні від 01.08.2016 р. №№ 339, від 02.08.2016 року №№ 342, 343, від 23.08.2016 року №406, від 25.08.2016 № 407; ТТН від 01.08.2016 року № Р2/08 від 02.08.2016 року №№ Р3/08, Р4/08; дефектний акт від 31.08.2016 року №13, від 06.08.2016 року № 206, від 01.08.2016 року №№ 544, 545, від 01.09.2016 року №№1/9/1, від 10.09.2016 №123/1, від 06.10.2016 року №№25/10/1, 25/10/1, 41/10/2, від 15.11.2016 року № 28, від 10.11.2016 року № 29 від 15.11.2016 № 28, від 12.12.2016 року № 21/12/2; накладна від 31.08.2016 року № 246/08; лімітно-забірна картка за серпень 2016р. №№ 215, 544, 545, 355, за вересень 2016 року №№1/9/1, 442, 1124, за жовтень 2016 року №№ 25/10/1, 314, 25/10/1, 41/10/2, за листопад 2016 року №№ 597, 851, 29, 597, за грудень 2016 року 21/12/2; платіжні доручення від 06.09.2016 року № С8-13668, від 13.09.2016 року № С8-14480, від 04.10.2016 року № С8-15845, від 11.10.2016 року № С8-17367, від 01.11.2016 року № С8-19514, від 10.11.2016 року №№ С8-20196, С8-20216, від 22.12.2016 року №№ С8-22544, С8-22546, С8-22579, С8-22601; податкові накладні від 01.08.2016 №1, від 02.08.2016 року №№ 4, 5, від 03.08.2016 року № 6, від 04.08.2016 року №№ 8, 9, 16, від 05.08.2016 року № 25, від 01.09.2016 року №№ 2, 4, від 05.09.2016 року № 11, від 07.09.2016 року № 18, від 08.09.2016 року №№ 23, 24, 25, 27; подорожні листи вантажного автомобіля від 22.07.2016 року № 406, від 03.08.2016 року, від 23.08.2016 року №847, від 30.08.2016 року № 924, від 05.09.2016 року № 28 та ін.

Колегія суддів вважає, що вище наведені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, акти про надання послуг містять посилання на одиницю виміру господарської операції з визначенням у кількості штука, що не може відповідати характеру наданих послуг, а саме - ремонт запчастин сільськогосподарської техніки, зокрема, кронштейна з заміною втулок, вісі балансира з заміною втулок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що акти виконаних робіт не дають можливості встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви робіт та їх вартість. Також із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг, їх необхідність та доцільність використання в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.

Крім цього, колегія суддів вважає, що це є порушенням вимог наказу Державного комітету промислової політики України №373 від 09.07.2007 року «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості», оскільки позбавляють можливості визначити у грошовій формі поточні витрати ТОВ «Агроінтелект-Н» витрачені на надання позивачу послуг з ремонту сільськогосподарської техніки, та з'ясувати економічну вигоду позивача від отримання даних послуг.

Матеріали справи не містять посилання на отримання фінансового результату позивачем від здійснення даної господарської операції по отриманню послуг, для визначення чи відбулись зміни у власному капіталі позивача.

Так, колегія суддів зауважує, що загальна чисельність працюючих працівників підприємства складає - 1009 осіб, вирощування сільськогосподарської діяльності є основним видом діяльності підприємства з 2000 року, а тому відсутні об'єктивно економічно вигідні підстави для залучення для ремонту сільськогосподарської техніки контрагента у 2016 році ТОВ «Агроінтелект-Н».

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не можуть слугувати доказом про наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач, здійснюючи діяльність в даному секторі економіки з 2000 року, має бути обізнаним про всіх учасників даних господарських відносин.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, зробленими у постанові від 17.11.2015 року по справі №21-1497а15.

Апеляційна скарга не містить посилань на вказані вище доводи, хоча вони були зазначені в акті перевірки податкового органу.

Проте, колегія суддів вважає можливим застосувати статтю 195 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, та скасувати судове рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції були зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 816/1182/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бенедик А.П. Мельнікова Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.