Постанова № 70674492, 28.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10639/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень (далі - ППР) від 25.04.2017 №0002861201, від 19.07.2017 №0017961201. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки відсутні правові підстави для прийняття таких.

Зокрема, вказує, що податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття чи неприйняття для реєстрації податкових накладних та визначений конкретний перелік підстав для відмови у реєстрації таких в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), однією із яких є не зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а тому приймаючи в електронній формі податкову накладну без обов'язкових реквізитів, зокрема щодо коду згідно УКТ ЗЕД контролюючий орган зобов'язаний відмовити у реєстрації такого документу. Відтак, факт реєстрації податкових накладних, складених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП), Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (далі - ТОВ-1), Маріупольським міжрайонним відділом управління поліції охорони в Донецькій області (далі - Поліція охорони) під час реалізації в адресу TOB товарів в ЄРПН спростовує наявність будь-яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №819/1383/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийнято нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані ППР діяв правомірно, в межах своєї компетенції, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Управлінням проведено камеральну (електрону) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) ТОВ за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, за результатами якої складено акт від 27.03.2017 № 894/19-00-12-01/07/38926278 (далі - Акт; а.с.12-14)

Вищевказаним Актом встановлено порушення позивачем вимог пп.198.2, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК), а саме ТОВ завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за січень 2017 року в сумі 4044,08 грн, що виникло у зв'язку з включенням до податкового кредиту податкових накладних, що зареєстровані в ЄРПН без зазначення кодів УКТЗЕД контрагентом ФОП та призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 4 044 грн.

25.04.2017 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0002861201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 5055 грн в (основний платіж 4044 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1011 грн (а.с.10).

Не погодившись із зазначеним ППР позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд такого. Згідно рішення про результати розгляду скарги від 27.06.2017 №13762/6/99-99-11-01-01-25 Державної фіскальної служби України скарга позивача залишена без задоволення, а ППР залишене без змін (а.с.16-19).

Окрім цього, працівниками Управління проведено камеральну (електрону) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, за результатами якої складено акт від 24.04.2017№1515/19-00-12-01/07/38926278 (далі - Акт-1; а.с.40-42).

Актом-1 встановлено порушення позивачем вимог пп.198.2, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, ПК, а саме ТОВ завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за лютий 2017 року в сумі 3023,30 грн, що виникло у зв'язку з включенням до податкового кредиту податкових накладних, що зареєстровані ЄРПН без зазначення кодів УКТ ЗЕД контрагентами ТОВ-1, Поліцією охорони та ФОП, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 3023 грн.

19.07.2017 відповідачем на підставі Акта-1 прийнято ППР №0017961201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4534,50 грн (основний платіж 3023 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1511,50 грн (а.с.38).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПК регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У ст.198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із п.198.1 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За п.198.2 зазначеної статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Норми ст.201 ПК регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п.201.1. цієї статті зазначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

За змістом п.201.10 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Важливо зазначити, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРПН та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п.201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п.201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до ЄРПН податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідач покликається на той факт, що проведеними перевірками встановлено факт заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що виникло у зв'язку із включенням до податкового кредиту податкових накладних, котрі зареєстровані в ЄРПН без зазначення кодів УКТЗЕД контрагентами ФОП, ТОВ-1, Поліцією охорони.

Однак такі твердження на думку суду апеляційної інстанції є необґрунтованими та такими, що не можуть бути оцінені судом як правильні з огляду на наступне.

Дійсно, із набранням чинності з 01.01.2017 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII) пп.«і» п.201.1 ст.201 ПК викладено в новій редакції, відповідно до якої з 01.01.2017 при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з УКТЗЕД, для послуг - коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

З матеріалів справи слідує, що у деяких з поданих контрагентами податкових накладних відсутні коди товару згідно з УКТ ЗЕД, зокрема:

у податковій накладній від 31.01.2017 №861 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 9 позицій із 20;

у податковій накладній від 10.01.2017 №197відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 2 позицій із 27;

у податковій накладній від 24.01.2017 №649 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 16;

у податковій накладній від 08.02.2017 №802093 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 6;

у податковій накладній від 16.02.2017 №1602048 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 5;

у податковій накладній від 02.02.2017 №202052 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 6;

у податковій накладній від 01.02.2017 №6 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 2 позицій із 11;

у податковій накладній від 23.02.2017 №2302062 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 6;

у податковій накладній від 09.02.2017 №256 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 1 позиції із 15;

у податковій накладній від 16.02.2017 №1645 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 2 позицій із 3;

у податковій накладній від 07.02.2017 №182 відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД щодо 4 позицій із 12 (а.с.20-21; 26-27; 32-33; 43-44; 54-55; 60-61; 66-67; 72-73; 78; 80-81).

Важливо, що п.201.10 ст.201 ПК передбачено право податкового органу у випадку, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Принагідно, потрібно звернути увагу на той факт, що всі вищевказані податкові накладні були прийняті податковим органом, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи.

З цього слідує, що податковий орган не в повній мірі виконав свій обов'язок щодо перевірки податкових накладних на наявність усіх обов'язкових реквізитів, з огляду на що, такі податкові накладні, вважаються зареєстрованими в ЄРПН та є підставою для одержання позивачем податкового кредиту.

Окрім цього, відсутність у податкових накладних кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД тлумачаться податковим органом як помилка в розумінні п.201.10 ст.201 ПК, що позбавляє позивача права на включення таких накладних до податкового кредиту.

Однак, апеляційний суд не вважає такі твердження цілком вірними, оскільки саме поняття «помилка» у Академічному тлумачному словнику української мови визначається, як «неправильність, неточність у якому-небудь механізмі, пристрої, у схемі, карті, неправильність у підрахунках, написанні слова». Відтак, такі поняття, як «відсутність коду» та «помилка в коді» не є тотожними, та відрізняються за своєю суттю та змістом.

Тому, оскільки податкові накладні прийняті податковим органом та є зареєстрованими у ЄРПН, апеляційний суд доходить до висновку про протиправність дій відповідача в частині винесення оскаржуваних ППР та наявність підстав для їх скасування.

За п.4 ч.1 ст.202 КАС підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 квітня 2017 року №0002861201 та 19 липня 2017 року №0017961201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» 3 360 гривень сплачених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст виготовлений 4 грудня 2017 року.