Ухвала суду № 70673937, 29.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/19382/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Качак К.Б., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №150-1305/Р від 10.06.2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

06.12.2016 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №150-1305/Р про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п.3 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прас-листи виробників, проте такі листи відсутні, оскільки випуск таких автомобілів припинено. На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, де розміщається інформація про середньо ринкову вартість транспортних засобів, інформація про вартість транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GL 350 CDI 4 MATIC, який знаходиться у власності позивача, відсутня.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 р. позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах норм закону.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, місце реєстрації якої АДРЕСА_1, є власником транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz, модель GL 350 CDI 4 MATIC, універсал-В, об'єм двигуна 2987 куб. см., 2013 року випуску, дата реєстрації - 19.04.2013 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 а саме, встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесено зміни до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 в такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

10.06.2016 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №150-1305/Р, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку за 2016р. у розмірі 25000,00 грн. (а.с.8).

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VІІІ (далі - Закон № 928-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» від 18.02.2016 р. № 66 (далі - Постанова № 66).

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.

У пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 267.1.1, 267.2.1 п. 267.1, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Статтею 8 Закону № 928-VІІІ встановлено з 01 січня розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.

Постановою № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

У п.п. 13, 14 Методики закріплено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Відповідно до пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для оподаткування транспортного засобу транспортним податком у 2016 році є одночасна сукупність наступних умов: 1) його середньо ринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 01.01.2016 р., тобто 1378 х 750 = 1 033 500,00 грн.; 2) з року випуску транспортного засобу минуло не більше 5-ти років.

При цьому, слід враховувати, що визначення середньоринкової вартості транспортних засобів для цілей оподаткування транспортним податком законодавством віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, яке оприлюднює таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження не надано жодних доказів, які б підтверджували, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а отже й не доведено, що такий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

Більш того, відповідачем взагалі не доведено, що зазначений показник враховувався при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надано будь-яких розрахунків, відомостей Мінекономрозвитку, як того вимагає ст. 267 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та протиправності нарахування відповідачем позивачу зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік і наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апелянта колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Приходячи до такого висновку, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», відповідно до якого принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Доводи апелянта про те, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до вимог ст. 267 ПК України, є голослівними та безпідставними з огляду на вищевикладене.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2017 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №150-1305/Р від 10.06.2016 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль