Постанова № 70673797, 30.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 5015/6746/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бонк Т.Б.

Матущак О.І.

розглянувши апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд" (надалі ТзОВ "Дельтабуд") б/н від 02.10.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/4723/16 від 05.10.2017р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.09.2017р., винесену за результатами розгляду скарги ТзОВ "Дельтабуд" на дії державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі ДВС ГТУЮ)

у справі № 5015/6746/11

за позовом: ТзОВ "Дельтабуд", м. Львів

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" (надалі ПрАТ "Будівельне управління-62"), м. Новий Розділ, Львівська область

про стягнення 1 076 451,10 грн.

за участю представників учасників с удового процесу:

від позивача: Лазор А.О. - представник (довіреність б/н від 20.01.2016р.)

від відповідача: Турчин Я.М. - представник (довіреність № 173 від 20.10.2017р.)

від ДВС: не з'явився

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі № 5015/6746/11 (суддя Юркевич М.В.) скаргу ТзОВ "Дельтабуд" на дії державного виконавця в.о. начальника Новороздільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Юрківа Е.Я. задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця в.о. начальника Новороздільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Юрківа Е.Я. стосовно виконання наказу від 26.04.2012р. у справі №5015/6746/11. Зобов'язано державного виконавця в.о. начальника Новороздільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Юрківа Е.Я. вчинити всі необхідні дії з виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.04.2012р. у справі №5015/6746/11 у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження". В задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.

Задовольняючи частково вимоги скарги, судом було встановлено, що протягом перебування виконавчого провадження у Новороздільському ВДВС виконавцем не було вчинено достатньо ефективних дії та не здійснено заходів щодо реального виконання рішення та наказу по справі №5015/6746/11, а тому така бездіяльність судом визнана протиправною по відношенню до стягувача. Щодо зобов'язання виконавця вчинити ряд конкретних виконавчих дій, то в цій частині було відмовлено у задоволенні скарги, оскільки господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ "Дельтабуд" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не враховано надані ним докази, а відтак просить скасувати ухвалу суду, прийняти нову, якою задовольнити вимоги скарги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що погодившись із позицією суду про бездіяльність державного виконавця, суд повинен був зобов'язати останнього здійснити конкретні дії, які просить скаржник, необхідні для належного виконання наказу господарського суду.

Згідно з протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями від 05.10.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Матущак О.І. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляду на 24.10.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.11.2017р.

В зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відрядженні, 06.11.2017р. здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по розгляду справи № 5015/6746/11, суддю Мирутенка О.Л. замінено на Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.11.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.11.2017р.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи додаткові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/7210/17 від 25.10.2017р., вх№ 01-04/7651/17 від 10.11.2017р.).

Відповідач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/7140/17 від 23.10.2017р.) та у заяві (зареєстрованої в канцелярії суду за вх№ 01-04/8134/17 від 30.11.2017р.) ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ДВС письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подав, в попередньому судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги в усному порядку заперечив.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

На виконанні Новороздільського міського відділу ДВС у Львівській області перебуває виконавче провадження №32593968 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.04.2012р. у справі №5015/6746/11 за позовом ТзОВ "Дельтабуд" до ПрАТ "Будівельне управління-62" про стягнення 1 076 451,10 грн. заборгованості.

Дане виконавче провадження було відкрито ще 15.05.2012р. ВДВС Миколаївського районного управління юстиції. В подальшому, згідно постанови заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 16.06.2016р. матеріали виконавчого провадження було передано на виконання до Новороздільського міського відділу ДВС у Львівській області.

Як стверджує стягувач, з 22.06.2016р. жодних грошових коштів від боржника, на виконання вказаного наказу, до нього не надходило. Крім того, боржник продовжує здійснювати підприємницьку діяльність і в останнього наявні майнові активи.

За твердженням стягувача дані обставини свідчать про систематичну бездіяльність державних виконавців, а в даному випадку Новороздільського ВДВС, яка полягає у невиконанні судового рішення та наказу.

В обґрунтування своїх доводів скаржник покликається на здійснений ним адвокатський запит від 22.05.2017р. та відповідь на запит від Регіонального сервісного центру у Львівській області від 25.05.2017р., з яких вбачається, що у боржника наявні 26 зареєстрованих транспортних засобів стосовно яких внесено повідомлення про обмеження щодо відчуження. Однак, орган ДВС не вчиняє жодних дій спрямованих на реалізацію такого майна для забезпечення виконання рішення суду. Більше того, протягом 5 років виконавчого провадження жодного транспортного засобу боржника не було передано на реалізацію, що свідчить про свідому бездіяльність органів державної виконавчої служби. Зокрема, з моменту здійснення виконавчого провадження Новороздільським міським ВДВС (з червня 2016 року) таких необхідних та ефективних дій також вчинено не було.

З огляду на вищенаведені обставини, стягувач звернувся до господарського суду Львівської області з вимогами про :

1. Визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про реалізацію будівлі гуртожитку та зняття її з реалізації.

2. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця в.о. начальника Новороздільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Юрківа Е.Я. щодо виконання наказу від 26.04.2012р.

3. Зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії щодо виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/6746/11 від 26.04.2012р.

4. Зобов'язати державного виконавця вчинити необхідні дії та передати на реалізацію квартири, що знаходяться за адресами: м. Бібрка, вул. Уляни Кравченко, 21/13 та м. Новий Розділ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 17/3-7, а також транспортні засоби і будівельну техніку, що належить боржнику.

5. Зобов'язати державного виконавця арештувати кошти, які перебувають у касі ПрАТ "Будівельне управління - 62".

6. Зобов'язати державного виконавця арештувати кошти боржника, які перебувають на всіх поточних рахунках ПрАТ "Будівельне управління - 62" (а.с. 21-22 том ХІІ).

В свою чергу боржник проти задоволення скарги заперечив, стверджує, що виконавцем вже арештовано відповідні поточні рахунки та накладено арешт на майно підприємства, а зазначені вище дії, за умови їх вчинення будуть порушувати права та законні інтереси боржника.

Державний виконавець також заперечив проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зокрема зазначає, що з моменту прийняття виконавчого провадження з примусового виконання рішення та наказу по справі 5015/6746/11 до виконання Новороздільським міським ВДВС (а.с. 115-116 том ХІІ), державним виконавцем було вчинено ряд дій необхідних для виконання наказу господарського суду, що спростовують доводи скаржника про бездіяльність виконавчої служби. Так було надіслано запити до державних органів, проте за їх наслідками не було виявлено у боржника нових рахунків та коштів на поточних рахунках для забезпечення виконання згаданого наказу суду (а.с. 73-74, 77 том ХІІ). Крім того, виконавцем були вчинені дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме будівлі гуртожитку. Однак, таке майно було знято виконавцем з реалізації в силу приписів ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким встановлено мораторій на відчуження гуртожитків (а.с. 28 том ХІІ).

22.06.2017р. державним виконавцем винесено постанови про опис та арешту майна, а саме: автобуса та бетонозмішувача (а.с. 64-68 том ХІІ).

22.06.2017р. та 11.07.2017р. та складено акти про відсутність коштів у касі підприємства (а.с. 75-76 том ХІІ).

19-20.07.2017р. державним виконавцем винесено постанови про призначення експерта для встановлення ринкової вартості майна боржника, а саме: Камаз моделі 53229 А Бетонозмішувач - С. та ПАС 32053 автобус - Д (а.с. 69-72 том ХІІ).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч.1 ст. 115 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ст.10 вказаного закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 122-2 ГПК України передбачено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як стверджує стягувач, з моменту здійснення виконавчого провадження Новороздільським міським ВДВС (з червня 2016 року) всіх необхідних та ефективних дій по виконанню наказу господарського суду Львівської області від 26.04.2012р. державним виконавцем не вчиняються.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Аналогічні вимоги були передбачені і в ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.

Відповідно до ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відтак, колегія суддів зазначає, що для реального виконання наказу господарського суду державному виконавцю необхідно вчинити ряд дій, зокрема виявити рахунки, нерухоме та рухоме майно боржника та його майнові права, звернути стягнення на кошти, розшук майна, опис і арешт майна (коштів) та реалізувати арештоване майно.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено в ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Порядок опису та арешту майна боржника регулюється п. п. 4.2, 4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 року № 512/5 з відповідними змінами.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. (ст. 56 Закону).

Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч.1, ч.3 ст. 57 Закону).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Як зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, з моменту прийняття виконавчого провадження №32593968 Новорозділським ВДВС вчинено ряд дій стосовно пошуку майна боржника та винесено постанови про опис та арешт майна транспортних засобів (автобус та бетонозмішувач) та нерухомого майна (будівля гуртожитку), постанови про призначення експерта для оцінки майна.

Так, державним виконавцем було винесено постанову про передачу на реалізацію будівлі гуртожитку боржника, однак, згодом таке майно самим виконавцем було знято з реалізації через встановлений мораторій на його відчуження в силу приписів Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

З урахуванням особливостей Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на момент винесення постанови державним виконавцем цим Законом встановлено мораторій на відчуження у будь-який спосіб зазначеного гуртожитку, відповідно постанова державним виконавцем про зняття з реалізації майна боржника (гуртожитку) від 14.06.2017р. є законною, підстави для її скасування у суду відсутні.

Також з матеріалів слідує, що було проведено оцінку вартості транспортних засобів (автобус, бетонозмішувач) (а.с. 117-118 том ХІІ), проте відсутні докази, що таке майно було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5.

Тобто, колегія суддів розцінює такі дії державного виконавця як бездіяльність, оскільки він не вчиняє всіх необхідних дій щодо передачі такого майна для реалізації, а такі дії обмежуються встановленням експертної вартості транспортного засобу, проте, в подальшому останні не відчужуються, а стягувач не отримує коштів присуджених до стягнення з боржника.

Більше того, матеріалами справи встановлено наявність інших транспортних засобів у боржника (а.с. 43 том ХІІ), що в свою чергу свідчить про можливість державного виконавця, реалізувавши їх, виконати рішення суду, однак доказів щодо здійснення таких дій державним виконавцем суду не представлено.

Таким чином, державним виконавцем, всупереч вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не в повному обсязі вчинено виконавчі дії з використанням наданих йому повноважень з метою примусового виконання рішення, зокрема не здійснено належним чином дій, пов'язаних із реалізацією такого майна, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така бездіяльність державного виконавця визнається судом протиправною по відношенню до стягувача.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Беручи до уваги вищенаведене, вимоги скаржника про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця в.о. начальника Новороздільського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Юрківа Е.Я. щодо виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/6746/11 від 26.04.2012р. та зобов'язання державного виконавця провести виконавчі дії щодо виконання вказаного наказу в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», є обґрунтованими, відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції.

В той же час, скаржник просить суд також зобов'язати виконавця вчинити ряд конкретних виконавчих дій, а саме: 1) Зобов'язати державного виконавця вчинити необхідні дії та передати на реалізацію квартири, що знаходяться за адресами: м. Бібрка, вул. Уляни Кравченко, 21/13 та м. Новий Розділ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 17/3-7, а також транспортні засоби і будівельну техніку, що належить боржнику; 2) Зобов'язати державного виконавця арештувати кошти, які перебувають у касі ПрАТ "Будівельне управління - 62"; 3) Зобов'язати державного виконавця арештувати кошти боржника, які перебувають на всіх поточних рахунках ПрАТ "Будівельне управління - 62".

Колегія суддів звертає увагу на те, що для зобов'язання державного виконавця здійснити такі конкретні дії як передача на реалізацію певного майна (квартири, транспортні засоби та будівельну техніку) у суду відсутні правові підстави, оскільки для вчинення таких дій спочатку повинні передувати дії, які зобов'язаний вчинити державний виконавець. Зокрема, факт виявлення такого майна, здійснення його опису (чітка ідентифікація об'єкта) та арешту, проведення оцінки вартості майна боржника тощо. Окрім того, існує порядок звернення стягнення на майно боржника.

Зі змісту ч.5, ч.6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені в ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», де також передбачена черговість реалізації арештованого майна.

Тобто, черговість стягнення на майно (кошти) визначає лише державний виконавець, а не стягувач і тим більше не суд.

Відтак, за відсутності у суду інформації щодо вчинення виконавцем дій по підготовці для реалізації рухомого та нерухомого майна боржника (квартири, транспортні засоби і будівельну техніку) суд не вправі самостійно визначати та зобов'язувати державного виконавця здійснити такі дії.

Щодо зобов'язання державного виконавця арештувати кошти, які перебувають в касі та на всіх поточних рахунках боржника, то колегія суддів звертає увагу на те, що арешт може бути накладений на кошти боржника лише після їх виявлення.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до 4 ст. 48 Закону, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ч.3 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. При виявлені у боржника готівкових коштів виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, після чого готівкові кошти вилучаються, про що виконавець складає акт вилучення готівки.

Натомість, як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не було виявлено грошових коштів в касі боржника, про що відповідно виконавець склав акти (а.с. 75-76 том ХІІ). А також, згідно відповідей на запити державного виконавця, грошові кошти відсутні і на поточних рахунках боржника (а.с. 119-120, 138-139 том ХІІ).

Таким чином, суд, визнавши бездіяльність державного виконавця протиправною та зобов'язавши останнього її усунути відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в подальшому у разі невиконання рішення суду стягувач вправі звертатися до господарського суду з конкретними вимогами про зобов'язання до вчинення певних дій за умови ухилення від таких (бездіяльність). А тому, в даному випадку суд відхиляє вимоги скаржника в цій частині.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої судової ухвали відсутні.

В ст. 42 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32 - 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в скарзі, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 94 ГПК України зокрема передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. було відстрочено ТзОВ «Дельтабуд» сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови.

Однак, станом на дату прийняття судом постанови, скаржником не подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути несплачену суму судового збору з ТзОВ «Дельтабуд».

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 122-2 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі № 5015/6746/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з ТзОВ «Дельтабуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська,48, код ЄДРПОУ 22345998) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача - 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Бонк Т.Б.

Матущак О.І.