Ухвала суду № 70673611, 29.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №808/1072/17 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати бездіяльність господарського суду Запорізької області щодо нарахування та виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а також відмову у виплаті цієї вихідної допомоги протиправними;

- зобов'язати господарський суд Запорізької області здійснити нарахування та виплату судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді зазначеного суду, виходячи з розрахунку 21 750 грн. за місяць.

В обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України Верховного Суду України й зазначає, що з 15.06.2001 по 22.09.2016 перебувала на посаді судді господарського суду Запорізької області. Вказує, що наказом №36-К від 01.11.2016 вона була відрахована зі штату суду у зв'язку з відставкою, а 14.11.2016 звернулася до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, але листом від 14.03.2017 № 08-13-01/741/2017 їй було відмовлено в задоволенні заяви на підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким скасовані норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо виплати вихідної матеріальної допомоги судді у відставці. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті їй вихідної допомоги із посиланням на положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки правовідносини між сторонами виникли до прийняття зазначених законів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підстверджено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.06.2001 №458/2001 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді арбітражного суду Запорізької області (а.с.12).

21.06.2011 арбітражний суд Запорізької області перейменовано в господарський суд Запорізької області (а.с.10).

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 НОМЕР_1, 15.11.2004 позивач була звільнена з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку із призначенням суддею Запорізького апеляційного господарського суду на підставі Указу Президента України №1367/2004 від 04.11.2004, а 16.11.2004 вона була зарахована на посаду судді Запорізького апеляційного господарського суду. 02.11.2016 ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково (Постанова Верховної Ради України "Про обрання суддів" № 308-V від 02.11.2006), про що зроблено відповідний запис у її трудовій книжці. Постановою Верховної Рада України "Про обрання суддів"№ 2869-VI від 23.12.2010 ОСОБА_1 обрано суддею господарського суду Запорізької області, про що 04.01.2011 зроблено запис в її трудовій книжці.

12.08.2016 на адресу Вищої ради юстиції за вх. №1973/0/6-16 надійшла заява ОСОБА_1 від 08.08.2016, в якій вона прохала відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 131 Конституції України та статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" внести до Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.90). До заяви додавалися заява про відставку від 08.08.2016 (а.с.91) та матеріали для звільнення на 26 арк.

20.09.2016 Вищою радою юстиції сформовано на передано до Верховної Ради України подання про звільнення суддів №104/0/12-16, яке було отримано Відділом службової кореспонденції Апарату Верховної Ради України того ж дня, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції із датою " 20.09.2016" та підпис уповноваженої особи (а.с.93).

Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" №1600-VІІІ від 22.09.2016 суддю господарського суду Запорізької області Мойсеєнко Т.В. звільнено з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, а наказом господарського суду Запорізької області від 01.11.2016 №36-К "Про звільнення ОСОБА_1В." її відраховано зі складу суду у зв'язку із виходом у відставку (а.с.9-15).

Позивач звернулася до господарського суду Запорізької області із відповідною заявою від 14.11.2016 щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (а.с.7).

Однак, листом від 14.03.2017 № 08-13-01/744/2017 відповідач повідомив ОСОБА_1 у виплаті їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат із посиланням на приписи Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні") щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги. Крім того, позивача повідомлено, що господарським судом Запорізької області неодноразово направлялись запити до Державної судової адміністрації України про надання роз'яснення щодо порядку нарахування, виплати та розміру вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку (а.с.8).

Так, листом від 06.10.2016 №10-7227/16 ДСА України повідомило господарський суд Запорізької області, що оскільки заяви суддів подані до Вищої ради юстиції та відповідні постанови про відставку прийняті Верховною Радою України після набрання чинності вказаними змінами до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"), правові підставі для нарахування та виплати зазначеним суддям вихідної допомоги, відсутні (а.с.24)

Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті названої допомоги, вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду із позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виходу позивача у відставку норма, яка передбачала виплату вихідної допомоги вже втратила чинність, тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ст. 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р., №2453-VI (далі - Закон, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За змістом статті 109 Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною 6 статтею 111 зазначеного Закону передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

У відповідності до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться на день звільнення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що постанова про звільнення суддів, в тому числі і позивача, прийнята Верховною Радою України 12 листопада 2015 року, з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України припиняються повноваження судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку, до спірних відносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною радою України постанови про звільнення позивача у відставку (22.09.2016 року).

Так, на час припинення повноважень судді та звільнення позивача з Апеляційного суду Дніпропетровської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в новій редакції від 01.04.2015 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

В свою чергу, на час звернення позивача до суду та на час винесення судового рішення у даній адміністративній справі, Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Отже, з урахуванням приписів нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях відповідача з невиплати позивачу вихідної допомоги при виході у відставку відсутні ознаки протиправності.

Крім того, суд зазначає, що Конституційним Судом України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловлено думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Відтак, виключення законодавцем статті, що передбачала вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку не може бути розцінено як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових на те підстав.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необгурнтованість твердження позивача щодо отримання нею права на одержання вихідної допомоги водночас із набуттям права на відставку з часу, з якого його стаж роботи на посаді судді досяг 20 років, з огляду на те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Передбачена статтею 136 Закону України №2453-VІ виплата вихідної допомоги судді пов'язувалась законодавцем з фактом виходу судді у відставку, та не залежала від дати набуття права на відставку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою та підстави для її зміни або скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №808/1072/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук