Постанова № 70673604, 14.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1, ОСОБА_2 дов від 27.01.2015

відповідача: - Атрошенко В.М. дов від 04.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року

у справі № 804/3588/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000351701 від 18.01.2016 в частині 95360,90 грн., в тому числі за основним платежем 63573,93 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) 95360,90 грн.;

скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-0017551701 від 25.12.2015;

скасувати рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000261701 від 18.01.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про заниження податку на доходи фізичних осіб, і як наслідок, заниження об'єкту справляння єдиного соціального внеску через не підтвердження документально витрат, безпосереднього пов'язаних з отриманням доходу. Позивач зазначає, що ним як в ході проведення перевірки, так і до заперечень до акту перевірки подані первинні документи, які в повній мірі підтверджують факт проведення відповідних операцій і понесення позивачем витрат, пов'язаних з отриманням доходу протягом звітного періоду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не надані суду докази на спростування виявлених під час перевірки порушень. При цьому судом встановлено, що позивачем у порушення вимог п.п.44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК України не було надано до перевірки (на дату підписання акту перевірки) первинні документи, що підтверджують понесені відповідачем в 2014 році витрати, а отже відповідач дійшов правомірного висновку стосовно заниження позивачем об'єкту оподаткування та, відповідно, податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи. Зауважує, що позивачем подано відповідачеві додаткові документи, що підтверджували його витрати, які мали враховуватися під час визначення об'єкту оподаткування. Разом з цим, зазначає, що закон не ставить право платника податків на врахування витрат у залежність від «доведеності» проходження коштів, використаних на їх сплату.

Суд першої інстанції не дослідив відповідні обставини, встановивши лише, що відсутність на дату складання акту перевірки певних документів, позбавляє позивача можливості посилатись на такі документи, як на підтвердження понесених ним витрат, що суперечить положенням п.п.44.6, 44.7 ст.44, п.86.7 ст.86 ПК України.

З приводу донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач, крім іншого, зазначає, що контролюючим органом порушено порядок розрахунку суми єдиного внеску, що судом першої інстанції не прийнято до уваги.

Позивач, його представник в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану, посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення перевірки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну плану виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт №2346/04-07-17-01.2561909113 від 25.12.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік на загальну суму 69421,53 грн.;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, внаслідок чого підлягає донарахуванню єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік на загальну суму 86219, 76 грн.;

-п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в результаті ненадання оригіналів документів чи їх копій за 2014 рік (книги обліку доходів та витрат від підприємницької діяльності, банківських виписок за період діяльності з 01.01.2014 (або дати відкриття рахунків) по 31.12.2014, відомостей нарахування заробітної плати за період з 01.01.2014 по 28.02.2014);

- пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасного надання ФОП ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік;

-пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 внаслідок ненадання платником звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік;

-п. 46.1 ст. 46, п.п. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України внаслідок ненадання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за І-й квартал 2014 року.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступні обставини.

Термін надання декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 09.02.2015. Фактично підприємцем таку декларацію подано 27.04.2015, № 9081845826.

На дату написання акту перевірки фізичною особою - підприємцем на перевірку не надано (за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014) книгу облік доходів та витрат; банківські виписки за період діяльності з 01.01.2014 (або дати відкриття рахунків) по 31.12.2014 по зазначених в акті рахунках; відомості нарахування заробітної плати за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.

Згідно наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки виписок АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» та чеків, квитанцій на сплату за дизпаливо контролюючим органом визначено суму фактичних витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей (запасні частини, дизпаливо) в загальному розмірі 318820,18 грн. без ПДВ, тому з огляду на дані декларації про доходи за 2014 рік, встановлено завищення задекларованих позивачем документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, в розмірі 425130,84 грн. і встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік в розмірі 69421,28 грн.

Як зазначено в акті перевірки, в результаті завищення задекларованих валових витрат встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на 425130,84 грн., що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка.

За наведеним в акті перевірки розрахунком визначення суми єдиного внеску за результатами перевірки у порівнянні з даними звіту позивача за 2014 рік підлягає донарахуванню єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік на загальну суму 86219,76 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач подав до Нікопольської ОДПІ заперечення на акт перевірки (т.1, а. с.44-47), в яких позивач зазначає, що задекларовані ним за 2014 рік витрати в розмірі 743951,02 грн. фактично понесені ним і підтверджуються документально.

Під час визначення суми витрат контролюючим органом не враховано:

витрати у безготівковій формі, підтверджені банківськими виписками по рахунку НОМЕР_4, відкритому в АТ «Сбербанк Росії», за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, на суму (без ПДВ) 35220,92 грн.;

витрати в готівковій формі на придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_4 - 167820 грн., на придбання акумуляторів та шин автомобільних у ФОП ОСОБА_5 на суму 222800 грн.

витрати, пов'язані з оплатою праці найманих працівників за січень-лютий 2014 року в сумі 2461,16 грн., а також витрати на сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ), нарахованого на суми заробітної плати найманих працівників, в сумі 917,03 грн.

Неврахування вказаних витрат під час перевірки призвело до необґрунтованого висновку стосовно відсутності документального підтвердження понесених позивачем витрат, а також заниження платником податків сум ПДФО та ЄСВ за 2014 рік.

На підтвердження наведених обставин позивачем до вказаних заперечень додані відповідні документи, а саме: банківські виписки по рахунку, відкритому в АТ «Сбербанк Росії», акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, видаткові квитанції, акти списання, відомості нарахування та виплату заробітної плати (т.1, а. с.48-75).

Про результати розгляду заперечень до акту перевірки відповідач повідомив позивача листом № 872/10/04-07-17.01.17 від 16.01.2016, згідно якому ФОП ОСОБА_1 надано достатні аргументи та додаткові документи для часткового задоволення заперечень в частині зменшення донарахованої суми податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 5947,60 грн. (69521,53 - 63573,93), в іншій частині заперечення задоволенню не підлягають (т.1, а. с.76-79).

Стосовно додатково поданих позивачем первинних документів щодо підтвердження витрат відповідачем враховано витрати, оплачені через розрахунковий рахунок №26003013005993, відкритий у АТ «Сбербанк» за період з 08.02.2014 по 17.02.2014 за отримані паливо, запчастини, газ в загальній 41277,19 грн. з ПДВ, сума без ПДВ 34397,66 грн., як пов'язані з отриманням доходу та веденням господарської діяльності, в зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що ці витрати підлягають врахуванню при визначенні податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, сума якого до донарахування у такому випадку має становити у сумі 63573,93 грн. за 2014 рік;

Інші документи, надані додатково до заперечень на акт, до уваги податковим органом не прийняті з огляду на наступне.

Витрати на придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_4 (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів) на загальну суму 167 820 грн. (без ПДВ) не відображені у додатку № 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи, наданої за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 по розділу «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю», в тому числі інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, а також відсутні докази зв'язку цих витрат з отриманням доходу у відповідному періоді, тому при розгляді заперечень не враховані.

Крім того, для проведення перевірки не надано: угоди про надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні. Відповідно, не доведено походження грошових коштів (готівкові розрахунки), які сплачено за вищевказані послуги. Також згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям ФОП ОСОБА_4 за 2014 відсутня інформація про суми виплачених доходів ФОП ОСОБА_1

Витрати на придбання акумуляторів та шин автомобільних у ФОП ОСОБА_5 (видаткові накладні, квитанції до прибуткових ордерів, акти списання запасних частин) на загальну суму 222800 грн. не відносяться до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1, тому що відсутні докази зв'язку цих витрат з отриманням доходу у відповідному періоді, тому при розгляді заперечень не враховані.

Крім того, для проведення перевірки не надано: акти списання використаних запчастин; товарно-транспортні накладні; документальні докази про проведені роботи з монтажу та демонтажу запасних частин. Відповідно, не доведено походження грошових коштів (готівкові розрахунки) які сплачено за вищевказані запасні частини.

Також згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям ФОП ОСОБА_5 за 2014 відсутня інформація про суми виплачених доходів ФОП ОСОБА_1

Витрати, пов'язані з оплатою праці найманих працівників та відрахувань з неї (відомість на виплату грошей за січень, лютий 2014 р.), не відображені у додатку № 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи, наданої за 2014 р. ФОП ОСОБА_1 по розділу «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю», в тому числі витрати на оплату праці та на заробітну плату, тому при розгляді заперечень не враховані.

Також Нікопольською ОДПІ зазначено, що підлягає донарахуванню сума єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік в розмірі 86219,76 грн. (за результатами розгляду заперечень не підлягає перегляду у зв'язку з тим, що розрахунок сум єдиного внеску проводився з урахуванням максимальної суми місячного оподаткованого доходу).

На підставі акту перевірки від 25.12.2015, з урахуванням результатів розгляду заперечень на вказаний акт перевірки Нікопольською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000351701 від 18.01.2016, яким збільшено грошове зобов'язання по платежу податок на доходи фізичних осіб загальну суму 95530,90 грн., з яких 63573,93 грн. - за основним платежем, 31956,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі абз.1, п.120.1 ст.120, абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України (т.1, а. с.20);

- вимога № Ф-0017551701 від 25.12.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 86219,76 грн. (т.1, а с.21);

- рішення № 0000261701 від 18.01.2016 про застосування до платника штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції на підставі п.3 ч.11 ст.25 вказаного Закону у сумі 4310,99 грн. (т.1, а. с.22).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу.

З наведених вище матеріалів справи вбачається, що підставою для донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб в розмірі 63573,93 грн. і, відповідно, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 86219,76 грн. є відсутність документального підтвердження позивачем розміру задекларованих у 2014 році витрат, пов'язаних з одержанням ним доходу.

Стаття 86 ПК України встановлює порядок оформлення результатів перевірок.

Так, відповідно до абз.1 п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В свою чергу, у п. 44.6 ст.44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому в абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Наведені правові норми свідчать, що платник податків має право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки надати контролюючому органу додаткові документи, які не були враховані під час перевірки, а контролюючий орган зобов'язаний врахувати такі документи під час прийняття рішення за наслідками проведеної перевірки.

Виходячи з вказаних норм, а також встановленого вище факту надання позивачем контролюючому органу на підтвердження задекларованих витрат додаткових документів після отримання акту перевірки від 25.12.2015, а також те, що ці додаткові документи були предметом дослідження під час прийняття рішення за результатами розгляду заперечень на вказаний акт перевірки, апеляційний суд вважає, що для встановлення наявності порушень позивачем податкового законодавства необхідним є дослідження матеріалів перевірки з урахуванням наданих позивачем після цієї перевірки додаткових документів та з урахуванням даних, наведених у рішенні Нікопольської ОДПІ від 16.01.2016, прийнятого за результатами розгляду заперечень на вказаний акт перевірки від 25.12.2015.

У періоді, який перевірявся, позивач - ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За положеннями абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до положень п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, серед яких, прямі витрати на оплату праці.

За приписами п.138.9 ст.138 ПК України до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу.

В свою чергу, абз.1 п.143.1 ст.143 ПК України передбачає, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції на момент оформлення результатів вищевказаної планової перевірки позивача) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати операційної діяльності з придбання послуг, витрати на заробітну плату найманих працівників, а також нарахований на них єдиний соціальний внесок відносяться до складу витрат платника податків за умови їх документального підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання послуг вантажного автомобільного транспорту (код КВЕД 49.41).

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (в редакції у період, який перевірявся) є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення відповідних операцій та понесення витрат надані суду наступні документальні докази, які також були предметом дослідження контролюючим органом, в тому числі, при розгляді заперечень до акту перевірки:

- на підтвердження витрат на придбання та оплату вартості транспортних послуг у ФОП ОСОБА_4 на суму 167820 грн. - акти виконаних робіт та квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1, а. с.50-58);

- на підтвердження витрат на придбання та оплату вартості акумуляторів та шин

автомобільних у ФОП ОСОБА_5 на суму 222800 грн. - видаткові накладні та

квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1, а. с.59-66), а також акти списання № СпТ-000010 від 31.01.2014, № СпТ-0 від 28.02.2014 (т.1, а. с.67, 68);

- на підтвердження витрат на оплату праці найманих працівників за січень-лютий 2014 року на суму 2461,16 грн., а також на сплату ЄСВ на суму 917,03 грн. - відомості нарахування та виплати заробітної плати (т.1, а. с.69-72).

Зауваження стосовно невідповідності вказаних первинних документів приписам ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та п.2.4 Положення № 88 з боку контролюючого органу відсутні.

З огляду на зміст вказаних документів, а також враховуючи види діяльності позивача, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в їх сукупності є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з отримання товару, послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Наведені контролюючим органом доводи в якості підстав неврахування зазначених вище сум у складі витрат позивача у звітному періоді апеляційний суд вважає помилковими.

Стосовно витрат на придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 167820 грн. апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що помилкове відображення вказаних витрат у підрозділі «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» розділу «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю», а не у розділі «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» - «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» не впливає та не вплинуло на значення розділу «Сума чистого оподатковуваного доходу», в якому визначається об'єкт оподаткування, а відтак не є підставою для неврахування витрат на придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 167820 грн.

З огляду на основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом з використанням як власних транспортних засобів, так і з залученням сторонніх перевізників (т.1, а. с.124-127), дохід від надання таких послуг в 2014 році за даними перевірки склав 702 446 грн. (т.1, а. с.26), тобто знаходять підтвердження доводи позивача, що витрати на залучення сторонніх перевізників під час надання позивачем транспортних послуг включаються до собівартості таких послуг, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю і отриманням доходу в звітному (податковому) періоді.

Відсутність відповідних угод про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних за наявності актів виконаних робіт та квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.1, а. с.50-58) які, як встановлено вище, є належними та достатніми первинними документами, що підтверджують отримання транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 167820 грн., не впливає на правомірність відображення вказаної суми в податковому обліку позивача, як і не доведення походження грошових коштів, сплачених за транспортні послуги, про що зазначає відповідач.

З наведених вище підстав спростовуються і доводи Нікопольської ОДПІ про не врахування витрат позивача на придбання та оплату вартості акумуляторів та шин автомобільних у ФОП ОСОБА_5 на суму 222800 грн.

Тим більш, що з матеріалів справ вбачається, актами списання придбаних у ФОП ОСОБА_5 шин та акумулятора № СпТ-000010 від 31.01.2014, № СпТ-0 від 28.02.2014 (т.1, а. с.67, 68) підтверджується використання цих ТМЦ у власній господарській діяльності позивача.

Стосовно доводів Нікопольської ОДПІ про не врахування витрат позивача на оплату праці найманих працівників на суму 2461,16 грн. та відрахувань з неї на сплату ЄСВ на суму 917,03 грн. через те, що ці суми не відображені у Додатку № 5 до розділу III Податкової декларації про майновий стан і доходи, наданої за 2014 р. ФОП ОСОБА_1 по розділу «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю», в тому числі «витрати на оплату праці та на заробітну плату», апеляційний суд зазначає, що позивачем не заперечується необхідність відображення цих витрат у підрозділі «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» розділу «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю», а не у підрозділі «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції», втім така помилка не вплинула на значення розділу «Сума чистого оподатковуваного доходу», в якому визначається об'єкт оподаткування, а відтак не є підставою для неврахування витрат на оплату праці найманих працівників на суму 2 461,16 грн. та відрахувань з неї на сплату ЄСВ на суму 917,03 грн.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність встановлених відповідачем порушень пп.49.18.2, пп.49.18.5 п.49.18, п.49.2 ст.49, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність визначення відповідачем суми 63573,93 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб у податковому повідомленні-рішенні № 0000351701 від 18.01.2016.

Відповідно, безпідставним є застування до позивача вказаним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31786,97 грн. (у розмірі 50% від суми основного платежу 63573,93 грн.) на підставі абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України, тим більш, що як правильно зазначено позивачем, відповідачем не доведено факт повторного визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання з цього податку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з податкового повідомлення-рішення № 0000351701 від 18.01.2016 та розрахунку фінансових санкцій (т.1, а. с.23) вбачається, що сума штрафних санкцій у розмірі 31956,97 грн. складається з штрафу у сумі 31786,97 грн., застосованого на підставі абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України з огляду на донарахування податку на доходи фізичних осіб, та штрафу у сумі 170 грн., застосованого на підставі абз.1 п.120.1 ст.120 ПК України через несвоєчасне подання позивачем податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік.

Відповідно до абз.1 п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем не заперечується факт несвоєчасного подання Податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, і, відповідно, обґрунтованість застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 170 грн., про що свідчить заявлена ФОП ОСОБА_1 позовна вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0000351701 від 18.01.2016 в частині загальної суми 95360,90 грн., втім ФОП ОСОБА_1 у позові також просив скасувати означене податкове повідомлення-рішення в частині штрафних (фінансових санкцій) (штрафів) у розмірі 95 360,90 грн., що не відповідає змісту цього податкового повідомлення-рішення, що призводить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно порушення позивачем абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.3 ч.11 ст.25 вказаного Закону за це порушення, колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції у період, який перевірявся) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (абз.1 ч.11 ст.8 Закону №2464-VI).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, який нараховується з суми оподатковуваного доходу, і за не нарахування цього внеску для платника передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5 відсотків зазначеної суми єдиного внеску.

Враховуючи зроблений вище висновок про безпідставне збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 63 573,93 грн., нарахованого з суми оподатковуваного доходу (т.1, а. с.78), відповідно, безпідставною є і вимога відповідача № Ф-0017551701 від 25.12.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 86219,76 грн. (т.1, а с.21), і рішення відповідача № 0000261701 від 18.01.2016 про застосування до платника штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4310,99 грн. (т.1, а. с.22).

Суд першої інстанції невірно та не у повному обсязі встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 804/3588/16 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000351701 від 18.01.2016 в частині основного платежу 63573,93 грн. та штрафних (фінансових санкціяй) - 31786,97 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-0017551701 від 25.12.2015.

Скасувати рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000261701 від 18.01.2016.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко