Ухвала суду № 70673332, 28.11.2017, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № ІБ-5315/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг»

до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича

про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу,

Представники сторін:

від заявника (позивача у третейській справі): Кодь В.О. - представник за довіреністю б/н від 12.09.2017;

від відповідача у третейській справі: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № ІБ-5315/15; розгляд заяви призначено на 28.11.2017.

10.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків надійшли матеріали третейської справи та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник заявника (позивача у третейській справі) у судовому засіданні 28.11.2017 надав усні пояснення по суті заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача у третейській справі у судове засідання 28.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що підтверджується роздрукованою сторінкою з офіційного сайту Господарського суду міста Києва (ki.srbitr.gov.ua/sud5011/4/391498/), з огляду на відмову ПАТ «Укрпошта» у прийнятті поштового відправлення (ухвали суду від 30.10.2017) до пересилання.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003183571 від 28.10.2017, адресою місцезнаходження відповідача у третейській справі (Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича) є: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.09.2014 N 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу, інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення відповідача у третейській справі, а отже останній вважається повідомленим про судове засідання, призначене на 28.11.2017, належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 28.11.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № ІБ-5315/15, суд відмовив в її задоволенні з огляду на таке.

Згідно з п. 6.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 у разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа.

Відповідно до ст. 122-7 Господарського процесуального кодексу України питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з п. 6.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в статті 122-10 ГПК. У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін. Господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання законної сили відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку (частина восьма статті 56 Закону, частина четверта статті 122 ГПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Законом України, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, є Закон України «Про третейські суди».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви. При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Таким чином, підставою для відмови господарським судом у видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду є вирішенням третейським судом питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі.

Судом встановлено, що 29.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шеметом Денисом Анатолійовичем (лізингоодуржувач) укладено Договір фінансового лізингу № ФЛ/30-2013, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу у користування на строк та на умовах, визначених цим договором, визначений лізингоодержувачем та придбаний для цього у продавця транспортний засіб (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування, сплачувати лізингові платежі у розмірі та на умовах визначених даним договором та після сплати всіх лізингових платежів придбати предмет лізингу.

Відповідно до п. 1.2.1 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 предметом лізингу є автомобіль ЗАЗ моделі Сенс, 2013 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_1.

Згідно з п. 7.7 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації український банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору. Позичальник підписанням цього договору засвідчує, що він ознайомлений з регламентом вказаного третейського суду.

Судом встановлено, що 30.10.2015 Постійно діючим третейським судом при Асоціації Українських банків було прийнято рішення у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» було задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича 115274 грн. 78 коп. заборгованості за Договором фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013; вилучено у Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» предмет лізингу: автомобіль ЗАЗ моделі Сенс, 2013 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича вирити по оплаті третейського збору у розмірі 852 грн. 74 коп. та витрати на публікацію оголошення про дату розгляду справи у газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 420 грн. 00 коп.

Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків в описовій частині рішення від 30.10.2015 у справі № ІБ-5315/15 зазначено, що відповідач, його представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень (пояснень) на позовну заяву не надав. Керуючись ст. 41 Закону України «Про третейські суди» суд визнає неявку відповідача не поважною і вважає можливим проводити слухання справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про третейські суди» обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду. Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - це документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про третейські суди» третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

Таким чином, належне повідомлення третейським судом учасника судового процесу (третейського розгляду справи) є необхідним з метою забезпечення додержання принципу змагальності сторін, рівності сторін у наданні ними доказів, у доведенні перед третейським судом їх переконливості та з метою реалізації інших прав, передбачених ст. 39 Закону України «Про третейські суди», третейською угодою та регламентом третейського суду, в тому числі права знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про третейські суди» порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду. Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.

Відповідно до ст. 7 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовились про інше щодо їхньої участі у засіданні. Третейський суд може визнати явку сторін у засіданні обов'язковою. Не пізніше 5-ти днів з моменту призначення чи обрання складу суду, останній виносить ухвалу про порушення третейського розгляду, в якій зазначається про день, час та місце проведення засідання третейського суду. Дана ухвала сторонам має бути направлена не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Ухвала направляється або вручається в порядку, визначеному ст. 52 цього регламенту. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонами у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом (третейськими суддями) здійснюється у порядку, встановленому регламентом. Документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну свої адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

У Договорі фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 у розділі «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що адресою Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича є: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 8.5 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 при зміні місцезнаходження та реквізитів лізингоодержувач повинен повідомити лізингодавця протягом 10 календарних днів. В протилежному випадку, залишаються чинними для надіслання рахунків, листів, повідомлень, тощо адреси та реквізити, вказані в даному договорі.

Доказів повідомлення Фізичною особою-підприємцем Шеметом Денисом Анатолійовичем про зміну свого місцезнаходження матеріали третейської справи та матеріали даної справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків про час та місце розглядом третейським судом справи № ІБ-5315/15 повинен був повідомити відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, вказана адреса (АДРЕСА_1) вказана як адреса реєстрації Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000293407 від 16.09.2015, який міститься в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15.

При цьому, таке повідомлення повинно бути здійснено рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів відповідачу (відповідно до ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків).

10.11.2017 до Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків надійшли матеріали третейської справи № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу.

При цьому, судом було зроблено копії всіх документів, які містяться в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15, та які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 05.10.2015 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було винесено ухвалу про порушення провадження у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу.

У вказаній ухвалі третейським судом було вказано, що враховуючи те, що місце реєстрації відповідача знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції, відповідно до повідомлення УДПЗЗ «Укрпошта», розміщеного на інтернет-ресурсі про те, що кореспонденція на адресу відповідача не надсилається, третейський суд вважає за можливе зобов'язати позивача повідомити відповідача про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду через публікацію оголошення у газеті «Урядовий кур'єр».

За таких обставин, у резолютивній частині ухвали Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.10.2015 у справі № ІБ-5315/15 було зобов'язано позивача повідомити відповідача про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду через публікацію у газеті «Урядовий кур'єр» оголошення наступного змісту: «Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків порушено провадження у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013. Судове засідання відбудеться 30.10.2015 о 09-00 год за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, к. 810. З позовом можливо ознайомитись, звернувшись до третейського суду за телефоном 044-516-52-10 чи електронну пошту за адресою: ts@aub.org.ua. Це оголошення розміщене також на сайті третейського суду tretsud.aub.org.ua. У випадку неявки відповідача справа може бути розглянута без його участі».

Судом встановлено, що у газеті «Урядовий кур'єр» № 192 (5566) від 16.10.2015 було опубліковано оголошення наступного змісту: ««Постійно діючим третейським судом при АУБ порушено провадження у справі №ІБ-5315/15 за позовом ТОВ «ІДЕЯ ЛІЗИНГ» до фізичної особи-підприємця Шемет Дениса Анатолійовича (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013. Судове засідання відбудеться 30.10.2015 р. о 9-00 год. за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової,15 к.810. З позовом можливо ознайомитися, звернувшись до третейського суду за телефоном (044) 516 52 10 чи ел.поштою за адресою: ts@aub.org.ua. Це оголошення розміщене також на сайті третейського суду tretsud.aub.org.ua. У випадку неявки відповідача справа може бути розглянута без його участі».

Копія газети «Урядовий кур'єр» № 192 (5566) від 16.10.2015 з вказаним оголошенням міститься в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15.

Як встановлено судом, постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків в описовій частині рішення від 30.10.2015 у справі № ІБ-5315/15 зазначено, що відповідач, його представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень (пояснень) на позовну заяву не надав. Керуючись ст. 41 Закону України «Про третейські суди» суд визнає неявку відповідача не поважною і вважає можливим проводити слухання справи за відсутності представників сторін.

Однак, суд вважає необґрунтованим висновок Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд третейський судом справи № ІБ-5315/15, призначеної на 30.10.2015 у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 15 к. 810, з огляду на таке.

Як встановлено судом, згідно з п. 7.7 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації український банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Як встановлено судом, згідно зі ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом (третейськими суддями) здійснюється у порядку, встановленому регламентом. Документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну свої адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Аналогічні положення містяться у ст. 15 Закону України "Про третейські суди".

Як встановлено судом, в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15 відсутні будь-які докази направлення на адресу відповідача (АДРЕСА_1 ухвали про порушення провадження у справі № ІБ-5315/15 від 05.10.2015 (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового конверту, довідки відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення відправнику у зв'язку з неврученням поштового відправлення, накладної будь-якої кур'єрської служби доставки, тощо).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків повідомлення відповідача про розгляд третейським судом справи повинно бути здійснено рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів відповідачу.

Таких доказів матеріали третейської справи № ІБ-5315/15 не містять.

При цьому, судом встановлено, що смт. Катеринівка (смт. Ювілейне) територіально входить до міста Луганськ та підпорядковане Артемівській районній раді міста Луганськ.

Судом встановлено, що відповідно до листа УДППЗ «Укрпошта» № 50-06/668 від 07.09.2015 УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти у м. Луганськ.

Водночас, в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15, оригінали якої було надіслано Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків на виконання вимог ухвали суду (судом було зроблено копії всіх матеріалів третейської справи № ІБ-5315/15 та долучено до матеріалів даної справи), відсутні будь-які документи, що підтверджують, що Укрпоштою не здійснювалось станом на дату розгляду справи № ІБ-5315/15 у третейському суді пересилання поштових відправлень за адресою місцезнаходження відповідача, в тому числі листа УДППЗ «Укрпошта» № 50-06/668 від 07.09.2015.

Суд зазначає, що третейський суд з метою виконання свого обов'язку щодо своєчасного та належного повідомлення відповідача про розгляду справи № ІБ-5315/15 зобов'язаний був в будь-який спосіб (не обов'язково з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові (відповідно до ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків), повідомити Фізичну особу-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом направлення ухвали про порушення провадження у справі № ІБ-5315/15 від 05.10.2015 за допомогою кур'єрської служби доставки (як це було зроблено позивачем при направленні відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів).

Крім того, суд зазначає, що третейський суд може здійснити відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

Суд зазначає, що у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000293407 від 16.09.2015, який міститься в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15, вказані номери телефонів для здійснення зв'язку з Фізичною особою-підприємцем Шеметом Денисом Анатолійовичем, з огляду на що третейський суд мав можливість з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи № ІБ-5315/15 надіслати відповідачу телефонограму.

Доказів надсилання відповідачу телефонограми матеріали третейської справи № ІБ-5315/15 не містять.

Так само, в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15 відсутні відомості щодо неможливості надати телефонограму відповідачу за вказаними у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000293407 від 16.09.2015 номерами телефонів, зокрема, з причин відсутності зв'язку, тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків не були вжиті заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання у справі № ІБ-5315/15 саме у порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Водночас, зважаючи на опубліковане оголошення про розгляд справи № ІБ-5315/15 у газеті «Урядовий кур'єр» № 192 (5566) від 16.10.2015, суд зазначає, що регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків не передбачено повідомлення сторін про розгляд справи шляхом опублікування оголошення у вказаному періодичному виданні.

При цьому, зважаючи на місцезнаходження відповідача (територія, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження - відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р), суд вважає необґрунтованим висновок третейського суду, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи № ІБ-5315/15 у зв'язку з опублікуванням відповідного оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» № 192 (5566) від 16.10.2015 (тобто, ознайомлений з оголошенням), так як сумнівним є факт розповсюдження вказаної газети на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Луганськ).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків не було належним чином у порядку, передбаченому регламентом, повідомлено відповідача (Фізичну особу-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича) про розгляд справи № ІБ-5315/15, що свідчить про те, що постійно діючий третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі (тобто, відповідача). При цьому, п. 7.7 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 сторони передбачили, що спори підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації український банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відому у видачі виконавчого документу на примусове виконанні рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що третейський суд не позбавлений був права внести зміни до регламенту третейського суду щодо порядку повідомлення сторін справи у випадку знаходження їх на території, де проходить антитерористична операція (території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) та розмістити вказані зміни на офіційному веб-сайті третейського суду, так як згідно з п. 7.7 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 спори підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації український банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Крім того, суд зазначає наступне.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 р. №3-рп/2004).

Законом України №475/97 від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства" від 28.06.1984 р., рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 8.07.1986 р., рішення у справі "Регент проти України" від 03.04.2008 р.).

Отже, третейський суд відповідає поняттю "суду" в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т.ч. встановлених такою нормою гарантій.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2013 р. у справі №5019/1884/12.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "П'єрсак проти Бельгії" від 01.10.1982 р. №8692/79 зазначено, що фраза "встановлений законом" стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Цанд проти Австрії" (заява №7360/76) зазначено, що термін "суд, встановлений законом", в пункті 1 статті 6 Конвенції, регулює всі організаційні засади судочинства, включаючи питання, що стосуються юрисдикції визначених категорій судів", а в рішенні у справі "Бускаріні проти Сан-Марино" від 04.05.2000 р., заява №31657/96, Європейський суду вказав на те, що формулювання "суд, встановлений законом" стосується не тільки правових засад судочинства, але й законності складу суду.

Тобто, Європейський суду з прав людини у своїй практиці насамперед звертає увагу на два аспекти судочинства: формування суду та його компетенцію.

Так, в рішенні у справі "Компанія "DMD GROUP" проти Словаччини" Європейський суд з прав людини визнав порушення права на суд, встановлений законом, з огляду на те, що: а) питання передання справі від одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульоване в національному праві, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань; б) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду.

Отже, практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що порушення процедури призначення представників судової влади, яка визначена національним законодавством, або нечіткість законодавства, що створює умови для зловживань, дає підстави для визнання порушення права на суд, встановлений законом, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 17 регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею.

Згідно з п. 7.7 Договору фінансового лізингу № ФЛ/30-2013 від 29.08.2013 всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації український банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Таким чином, третейською угодою не передбачено складу суду, який повинен здійснюватися розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

Як встановлено судом, 10.11.2017 до Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків надійшли матеріали третейської справи № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу.

При цьому, судом було зроблено копії всіх документів, які містяться в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15, та які долучені до матеріалів справи.

В ухвалі Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.10.2015 про порушення провадження у справі № ІБ-5315/15 зазначено, що третейський суддя Тропотяга Р.П. був призначений розпорядження Голови третейського суду від 28.09.2015 (для розгляду справи № ІБ-5315/15).

Однак, в матеріалах третейської справи № ІБ-5315/15 відсутні будь-які докази (розпорядження голови суду у формі резолюції або будь-якій іншій формі), які б свідчили, що третейський суддя Тропотяга Р.П. був призначений Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків розглядати справу № ІБ-5315/15.

Тобто, з матеріалів третейської справи № ІБ-5315/15, оригінали якої були надіслані третейським судом (копії всіх документів, що містяться в матеріалах третейської справи, долучено судом до матеріалів даної справи), неможливо встановити законність складу суду, яким розглянуто спір у справі № ІБ-5315/15, а отже склад третейського суду, яким прийнято рішення у справі № ІБ-5315/15, не відповідав вимогам закону (регламенту).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі виконавчого документу на примусове виконанні рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 у справі № ІБ-5315/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» до Фізичної особи-підприємця Шемета Дениса Анатолійовича про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України, так як склад третейського суду, яким прийнято рішення у справі № ІБ-5315/15, не відповідав вимогам закону.

Згідно з ч. 4 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.

Сплачена заявником (позивачем у третейській справі) сума судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 86, 122-7, 122-9, п.п. 6, 9 ч. 1 ст. 122-10, ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 57 Закону України "Про третейські суди", суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея Лізинг» у видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 у справі № ІБ-5315/15.

Суддя І.М. Отрош