Постанова № 70672850, 29.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 924/14/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Кравчука Г.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі№ 924/14/17 Господарського суду Хмельницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаДороніна О.М.,- відповідачаСоловйов К.К.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", в якій просило суд з відповідача на свою користь 38 590 980,23 грн. основного боргу, 1 057 662,34 грн. пені, 111 790,27 грн. 3% річних та 385 539,73 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2017 (суддя Субботіна Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (головуючий суддя Огороднік К.М., судді: Демянчук Ю.Г., Тимошенко О.М.) у даній справі провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 38 590 980,23 грн. припинено, у решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись частково із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 1 057 662,34 грн. пені, 111 790,27 грн. 3% річних, 385 539,73 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз" не погоджується з доводами касатора і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000715, згідно з пунктом 2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно з пунктом 9.3. договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електрону адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (пункт 9.4. договору).

Пунктом 13.5. договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також судами було встановлено, що на виконання умов договору позивач в серпні-жовтні 2016 року надав відповідачу послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 38 590 980,23 грн., що підтверджується актами надання послуг №08-16-1512000715-БАЛАНС від 31.08.2016, №09-16-1512000715-БАЛАНС від 30.09.2016, №10-16-1512000715-БАЛАНС від 31.10.2016, розрахунками вартості послуг балансування, рахунками №08-16-15122000715-БАЛАНС від 31.08.2016, №09-16-1512000715-БАЛАНС від 30.09.2016, №10-16-1512000715-БАЛАНС від 31.10.2016, звітами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за серпень-жовтень 2016 року.

Позивач звертався до відповідача (листи №12798/12 від 15.09.2016, №14147/12 від 17.10.2016 та №15704/12 від 16.11.2016) з проханням здійснити оплату за надані послуги балансування обсягів природного газу за серпень-жовтень 2016 року, при цьому відповідачу також направлялись акти надання послуг, розрахунки вартості послуг балансування, рахунки на оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист.

Однак, оскільки відповідач не провів оплату наданих послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за послуги балансування. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги, позивач нарахував відповідачу 1 057 662,34 грн. пені, 111 790,27 грн. 3% річних, 385 539,73 грн. інфляційних втрат.

Також судами встановлено, що після порушення провадження у даній справі (ухвала від 05.01.2017), шляхом підписання та виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №672/у від 31.01.2017, №670/у від 31.01.2017, №668/у від 31.01.2017, №669/у від 31.01.2017, №673/у від 31.01.2017, №671/у від 31.01.2017, заявлена Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" до стягнення заборгованість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" у сумі 38 590 980,23 грн., на яку була позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, була погашена.

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 38 590 980,23 грн. заборгованості.

З приводу решти позовних вимог колегія судді зазначає, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015 щодо сум, які визначені спільними протокольними рішенням, та додатково встановили, що сторони несуть відповідальність саме за їх невиконання (пункт 4 спільних протокольних рішень).

При цьому, можливість існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог цими правочинами не передбачена.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, втім, враховуючи, що вказані рішення виконані належним чином, підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, що була погашена в такий спосіб, відсутні (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14).

Доводи скаржника про те, що наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за договором, не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання і не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, касаційним судом відхиляються, оскільки розрахунок за транспортування природного газу, проведений на підставі спільних протокольних рішень, здійснюється за спеціальною визначеною державою процедурою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, а тому підписання сторонами спільних протокольних рішень засвідчує згоду, зокрема, на виконання відповідачем розрахунку за транспортування газу щодо сум, визначених спільними протокольними рішеннями, які є субвенціями з державного бюджету, в порядку, визначеному нормативними актами, а не умовами договору, але на його виконання.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 924/14/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Г. А. Кравчук