Постанова № 70672248, 30.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2017 р. № 820/3761/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДСУ з питань праці у Харківській області, управління) в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.10.2017 р. та заяви від 30.11.2017 року , просить суд:

- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. у розмірі суми 158 996 грн.;

- визнати дії відповідача в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м.Києві з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. - незаконними діями.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року відкрито провадження в зазначеній справі та постановою Харківського окружного адміністративного від 23.09.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

29.06.2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.10.2013 року його на підставі п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, звільнено з роботи у зв'язку з переведенням з ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області. Протягом двох років ТДІзПП у Харківській області ухилялося від укладення трудового договору з позивачем, чим порушило ряд норм трудового законодавства. 30.09.2015 року наказом ТДІ зПП у Харківській області № 40-к від 30.09.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за одержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних райнах області ТДІзПП у Харківській області з посадовим окладом згідно штатного розкладу за переведенням з ТДІзПП у м. Києві із збереженням 9 рангу державного службовця, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 року по справі №820/10521/15, зобов'язано ТДІзПП у Харківській області винести наказ про призначення на посаду головного державного інспектора праці ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 07.10.2013 р. Також відповідач, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р., видав наказ №43-к від 04.11.2015 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці. Позивач зазначає. що неодноразово звертався до відповідача з заявами про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, всупереч чинного законодавства, заробітну плату за час вимушеного прогулу позивачу виплачено не було. За таких підстав, позивач звернувся до суду за відновленням свого права на оплату праці.

Представник відповідача - Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області, у письмових запереченнях на позов вказав, що 04.11.2015 року на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області видано наказ №43-к, яким ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м.Харкові та центральних районах області. Також, керівництвом ТДІзПП у Харківській області розглянуто заяву позивача від 26.10.2015 р. про звільнення з ТДІзПП у Харківській області за пунктом 1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Прийнято наказ №42-к про звільнення позивача з 26.10.2015 року. Відповідач стверджує, що ним не допущено жодних порушень вимог законодавства стосовно позивача. Крім того, підстав для виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р., немає, оскільки до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області позивач не звертався, а з Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Харківській області у трудових відносинах взагалі не перебував. За таких підстав, представник відповідача просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання позивач та представник відповідача прибули, надали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, на підставі ч.6 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. по справі № 820/10521/15, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Зобов'язано територіальну державну інспекцію з питань праці у Харківській області винести наказ про призначення на посаду державного інспектора праці ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 07.10.2013 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова в силу статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Територіальній державній інспекції з питань праці у м. Києві.

23 серпня 2013 року своїм листом ТДІзПП у Харківській області від 23.08.2013 № 01-19/5784 звернулася до ТДІзПП у м. Києві з проханням звільнити ОСОБА_1, головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в порядку переведення до ТДІзПП у Харківській області.

Наказом ТДІзПП у м. Києві від 04 жовтня 2013 року, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1, звільнений з посади головного державного інспектора праці в порядку переведення до ТДІзПП у Харківській області.

07 жовтня 2013 року до ТДІзПП у Харківській області Позивачем були надані заява про призначення на посаду головного державного інспектора праці від 07.10.2013 р., заповнена особова картка (форма П-2ДС (додаток) з відповідними додатками, копії документів про освіту, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченою Законом України "Про запобігання корупції", копія паспорту, копія військового квитка, дві фотографії, трудова книжка та інші.

Але, ТДІзПП у Харківській області не розглянуло дану заяву та призначило на посаду ОСОБА_1 у порядку переведення з одного державного органу до іншого мотивуючи тим, що питання про призначення на посаду буде розглянуто після отримання від Укртрансінспекції копії довідки про результати проходження спеціальної перевірки на її запит за заявою ОСОБА_1

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 04.10.2013 р. наказом ТДІзПП у м. Києві № 93 від 04.10.2013 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв'язку з переведенням із ТДІзПП у м. Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, за п. 5 ч. І ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 10).

30.09.2015 р. наказом ТДІзПП у Харківській області № 40-к від 30.09.2015 р. ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержання трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області ТДІзПП у Харківській області з посадовим окладом згідно штатного розпису за переведенням з ТДІзПП у м. Києві із збереженням 9 рангу державного службовця, п. 5 ч. І ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с.11).

Відповідно до листа Державної служби України з питань праці від 25.08.2016 р., пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Головне управління Держпраці у Харківській області утворено шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області і відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови №100 є правонаступниками їх прав та обов'язків (а.с.137 т.1).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача 26.10.2015 року наказом від 26.10.2015 року № 42-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області (а.с. 91 т.1).

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 (справа № 820/10521/15), відповідач видав наказ ТДІзІШ у Харківській області № 43-к від 04.11.2015 р. про прийняття на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві в ТДІзІШ у Харківській області та призначення з 07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області з посадовим окладом згідно штатного розпису із збереженням 9 рангу державного службовця п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України від 04.11.2015 № 43-к, який не був оскаржений жодною стороною і вважається фактичним допуском ОСОБА_1 до роботи з 07.10.2013 р. із чого витікає, що між ОСОБА_1 та ТДІзІШ у Харківській області, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 КЗпП з 07.10.2013 р. був укладений трудовий договір на невизначений строк (т. 2, а.с. 49).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України: підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Суд зазначає, що згідно ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Також відповідно до ч.5 цієї статті особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Статтею 43 Конституції України закріплено, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Нормою ч. 2 ст. 22 цього Кодексу визначено відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав не допускається.

Суд приходить до висновку, що у зв'язку із тим, що відповідач, після отримання необхідних документів для працевлаштування, у тому числі, трудової книжки позивача, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзІШ у м. Києві на роботу в ТДІзГШ у Харківській області, протягом двох років з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. порушував реалізацію його права на працю, посилаючись на відсутність відомостей про проходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки від Укртрансінспекції.

Судом встановлено, що довідка про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1, який претендує на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою у сфері залізничного транспорту Укртрансінспекції, у відведений Законом п'ятиденний строк надіслана на адресу Відповідача, із чого витікає причинно-наслідковий зв'язок ухилення від добровільного укладання трудового договору з ОСОБА_1, а отже суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача та вбачається факт наявності з вини Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області на підставі незаконних дій, що виражаються в ухиленні від укладення трудового договору, виникнення вимушеного прогулу за період з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. (т. 1, а.с. 81-82).

А отже, внаслідок розгляду заяви більше одного року не з вини позивача, а з вини уповноваженого органу - суб'єкта владних повноважень ТДІзПП у Харківській області, який тримав у себе трудову книжку позивача, фінансові зобов'язання щодо виплати середнього заробітку (грошове утримання) за весь час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 покладаються на її правонаступника ГУ Держпраці у Харківській області.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника передбачені ч. І ст. 236 цього Кодексу: У разі затримки власником або уповноваженимним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 роз'яснено, що в разі обґрунтованості позову суд своїм рішенням зобов 'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати. З іншими особами договір про прийняття на роботу укладається з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. Проте, відповідачем не надано відповіді на вказану заяву та не виплачено грошове забезпечення за спірний період (т. 1, а.с. 124).

Згідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 р. визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"(далі - Порядок).

Із положень п. 5 вищевказаного Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Також суд зазначає, що відповідно до наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області №43-к від 04.11.2015 р., ОСОБА_1, призначено на посаду 07.10.2013 р.

Згідно наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області № 42-к від 26.10.2015 р. та довідки Інспекції з питань праці про прибуток за 2015 рік позивачу виплачено заробітну плату за період з 30.09.2015 р. по 26.10.2015 р. (т.1, а.с.14).

Тобто, період за який підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 07.10.2013 року по 29.09.2015 рік.

Відповідно до вимог абз. 3 п.2 р. ІІ Порядку, обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 у випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати за час відпусток) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В зв'язку з тим, що до 07.10.2013 ОСОБА_1 не відпрацював у Територіальній державній інспекції з питань праці у Харківській області жодного робочого дня та відповідно не мав заробітку, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу розраховано згідно з вимогами останнього абзацу пункту 4 Порядку №100, а саме: у випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Розмір посадових окладів працівникам Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області у 2013-2015 роках встановлювався у штатному розписі відповідно до вимог додатку 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06 №268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Згідно наданої до суду довідки № 10.-51/10272 від 27.09.2017 року сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача за період з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. складає 28 987, 88 грн. (а.с. 92-93 т.2).

Крім того, згідно абзаців 1-4 п. 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про необґрунтованість вимог позивача про включення до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу набавок за ранг, стаж, високі досягнення у праці, індексацію заробітної плати, збитків від інфляції та 3% річних, оскільки ОСОБА_1 у зазначений період фактично не працював та Порядком № 100 вказані величини до розрахунку середньої заробітної плати не віднесені, через що у цій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності дій відповідача в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м.Києві з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р., а щодо стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 28 987 грн. 88 коп. позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є такими, що підлягають задоволенню, а відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м.Києві з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. - незаконними.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 3979919) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61168, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. у розмірі 28 987 гривень 88 копійок (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 88 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.