Постанова № 70672228, 27.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 листопада 2017 р. 12:02 год. справа № 820/4951/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Саєнко Л.І., Коровченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0005511315, №0005521315, №0005541315;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2017 року №0005501315;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.10.2017 року №0000801315.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, результати якої оформлені актом ГУ ДФС від 31.08.2017 р. за №11220/20-40-13-15-07/НОМЕР_1. Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення податкового законодавства та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога. Позивач зазначив, що ним було придбано сировину та матеріали, які в повному обсязі використані при здійсненні виробничої діяльності. Частина матеріалів (полістирол, цемент, клеї, інші будівничі суміші, силікон. тканина ПВХ дріт металевий, інші) були використані для проведення будівельних робіт на будівництві та утеплення нежитлових приміщень, при проведенні їх поточного ремонту. Ці приміщення здаються в оренду, а саме проведено ремонт стелі, проведено утеплення приміщень, виконані інші види робіт по утриманню приміщень в робочому стані, який дозволяє їх подальшу експлуатацію та використання. Весь доход від здачі приміщень в оренду задекларовано позивачем в податкових деклараціях, тому витрати на утримання приміщень (поточний ремонт) є безпосередньо пов'язаними з отриманих доходом. З огляду на викладене, позивач вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими, а прийняті рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначив, що контролюючий орган під час винесення оскаржуваних рішень діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований належним чином в якості фізичної особи - підприємця 04.06.2007 року, перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

З 01.01.2014 року по 01.04.2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.04.2014 року по 31.12.2016 року - на загальній системі оподаткування.

Позивач здійснює наступні види діяльності: виробництво металевих дверей і вікон (основний), виробництво інших готових металевих виробів, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, холодне штампування та гнуття, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, установлення столярних виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, оброблення металів та нанесення покриття на метали, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, оптова торгівля верстатами, оптова торгівля офісними меблями, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п 41.1 ст41, п.61.1, п.61.2 ст.61, п.п.62.1.3, п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2017 року, наказу Головного управління ДФС у Харківській області №3329 від 19.07.2017р. та направлення на проведення перевірки від 10.08.2017р. №1095 фахівцями Головного управління ДФС у Харківскій області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2017 року №11220/20-40-13-15-07/НОМЕР_1, яким встановлено наступні порушення:

- пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період у розмірі 138798,05 грн.;

- підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 21926,45 грн.;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 27568,34 грн.;

- статей 168, 176, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору на загальну суму 1806,33 грн..

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 року №0005511315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 27408,07 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 року №0005521315 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 170,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 року №0005541315 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 2257,92 грн.

- вимога від 10.10.2017 року №0000801315 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 27568,34 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2017 року №0005501315 у загальному розмірі 3934,29 грн.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що при перевірці правильності визначення загального оподатковуваного доходу перевіряючими здійснено співставлення даних відображених у книгах обліку доходів та витрат, банківських виписок, відомостей ЦБД ДРФО за ф.1-ДФ з даними декларації за 2014 рік, 2015 рік та за 2016 рік.

Протягом перевіряємого періоду дохід позивача складався із суми коштів за надані послуги та реалізовану продукцію, а саме за період 2014 -2016 роки дохід складає 14874912,58 грн. (в тому числі: 2014 рік - 330551,58 грн., 2015 рік - 380735 грн., 2016 рік - 776205 грн.).

До складу витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від здійснення підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_4 віднесено витрати, пов'язані зі сплатою за електроенергію, природний газ, придбані товарно-матеріальні цінності, послуги.

Сума витрат, відображених позивачем у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за період 2014 -2016 роки складає 1416751,98 грн. ( в тому числі: 2014 рік - 275337,16 грн., 2015 рік - 282845,69 грн., 2016 рік - 719771,08 грн.).

Статтею 177 ПКУ, яка є спеціальною для оподаткування доходів, отриманих фізичною особою -підприємцем, що перебувають на загальній системі оподаткування, визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПКУ передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючи виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_4 встановлено, що підприємцем в 2014 - 2016 роках були придбані товарно - матеріальні цінності на суму 138798,05 грн., використання яких, тобто віднесення до конкретного об'єкту обліку, як цього вимагає п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПКУ, документально не підтверджено (не надано розрахункові документи, акти та інші документи щодо використання їх при виготовленні відповідного виду продукції).

Таким чином, ФО-П ОСОБА_4 в порушення вимог п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ завищено витрати на загальну суму 138798,05 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 138798,05 грн. та податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 21926,45 грн.

Крім того, в порушення вимог п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ позивачем у зв'язку з переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за результатами кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.3 ст.177 ПКУ передбачено, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів ( робіт, послуг).

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений п. 177.4 ст.177 ПКУ.

Відповідно до вимог п.177.4 ст.177 ПКУ (в редакції до 01.01.2017р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: п. 177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст.167 ПКУ (в редакції чинній до 01.01.2016 року) ставка податку становить 15 відсотків бази якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п. 167.1 ст.167 ПКУ (в редакції чинній до 01.01.2017р) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат і винагород, які нараховуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно- правовими договорами.

Частиною 5 п. 6 ст.128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин - підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані, зокрема: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

На виконання підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ГІКУ наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року № 794 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 р. за №2217/24749.

Згідно з п.3 вказаного Порядку ведення Книги здійснюється у такому порядку: 1) платники податку повинні заводити Книгу самостійно; 2) записи у графах Книги здійснюються безпосередньо платником податку або уповноваженим представником кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат; 3) підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларації (коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов'язковим або платники податку мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку за наслідками звітного податкового року з урахуванням положень статті 166 розділу IV Кодексу). Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків відображаються в графах Книги у гривнях з копійками; 4) до граф 1 та 2 записують відповідно дати отримання доходу або понесених витрат, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, місцезнаходження - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання - для фізичної особи; 5) до граф 3 - 6 записують відповідно суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально; 6) у графу 7 записують суми сплаченого (перерахованого) податку.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до контролюючого органу надавались податкові декларації про майновий стан та доходи за 2014, 2015, 2016 роки, (від 05.02.2015 року №9079991725, від 08.02.2016 року №9275328750, від 28.03.2016 року №9276600253 (уточнена), від 09.02.2017 року №1700034746).

При цьому в ході перевірки встановлений факт неведення Книги обліку доходів та витрат за вказаний період, що є порушенням п. 177.10 ст. 177 ПКУ.

Суд критично відносить до наданої представником позивача копії Книги обліку доходів та витрат, оскільки надана копія жодним чином не свідчить про факт заповнення вказаної книги на час проведення перевірки. Окрім цього позивачем не було надано жодних заперечень на акт перевірки та не спростовано у передбаченому Податковим кодексом України порядку факт неведення Книги обліку доходів та витрат за перевіряємій період.

Крім того, у відповідності до п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються заставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, порядок формування фізичною особою витрат, пов'язаних з господарською діяльністю та визначення чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності визначено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом її цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до абз.абз 1-2 п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу норм, закріплених у статтях 177 ПКУ слідує, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є факт їх понесення в межах здійснення ним господарської діяльності.

Отже, фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та не грошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.

Вимоги щодо підтвердження податкової, фінансової га бухгалтерської звітності належним чином оформленими первинними документами встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Згідно зі ст.1 Закону України №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV).

Згідно з Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10, 11, 12 передбачають наступне:

- №10 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси";

- №11 собівартість реалізованої продукції (робіт, послу і) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати: прямі ви грати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

- №12 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Враховуючи специфіку господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, його витрати в основному складаються із витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (болт, гайка, круг, саморіз, тощо), які необхідні для виготовлення виробів.

Однак, ні в ході перевірки, ні до адміністративного позову позивачем не надано документів, які підтверджують витрати на суму 138798,05 грн. та можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Позивачем не надано документів, які б підтверджували, що придбані товарно- матеріальні цінності були списані виключно в тій кількості, яка була використана в процесі виготовлення продукції, яка в свою чергу була повністю реалізована позивачем протягом звітного періоду, та від реалізації якої Позивач отримав дохід.

Крім того, довіреністю від 27.09.2011р., виданою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 надає ОСОБА_7 лише право мати вільний доступ до нежитлових приміщень, розташованих за адресою; м. Харків, пр.П'ятидесятиріччя СРСР, 155-6, вести переговори у всіх відповідних органах та установах, подавати та отримувати заяви, довідки, документи, реєструвати документи у відповідних організаціях, замовляти та отримувати належні гроші, скрізь розписуватись та виконувати всі дії і формальності, пов'язані з цією довіреністю.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що віднесення до суми витрат суми витрат на придбання товарно - матеріальних цінностей (полістирол, цемент, клеї, інші будівничі суміші, силікон, тканина ПВХ, дріт металевий, інші), які були використані для проведення будівельних робіт на будівництві та утеплення нежитлових приміщень, при проведенні їх поточного ремонту, є порушенням вимог п.177.4 ст.177 ПКУ.

Позивач не наділений повноваженнями в межах здійснення власної господарської діяльності на передачу вказаного приміщення в оренду, проведення ремонту, утеплення приміщень, виконання інших видів робіт по утриманню приміщень в робочому стані.

Докази, які спростовують вказані фактичні обставини справи позивач під час перевірки та до суду не надав.

Таким чином, ФОП ОСОБА_7 в порушення вимог п.177.2, п.п.177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ завищено витрати на загальну суму 138798,05 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 138798,05 грн. та податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 21926,45 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суму доходу отриманого від діяльності позивача з урахуванням порушень, викладених в пункті 2.5.3 акту перевірки, відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено заниження єдиного соціального внеску на загальну суму 27568,34 грн., в тому числі за 2014 рік на 1 5 355,56 грн.. за 2015 рік - 4 096,78 грн. та за 2016 рік - 8116,00 грн. з урахуванням мінімальної та максимальної величин бази нарахування єдиного соціального внеску.

За результатами перевірки донараховано єдиного соціального внеску в сумі 27 568,34 грн., в тому числі за 2014 рік на 15355,56 грн., за 2015 рік - 40996,78 грн., за 2016 рік - 8116,00 грн.;

Мінімальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску складає за період з 01.01.2014р. по 31.08.2015р. складає 1218,00 грн., з 01.09.2015р. - по 30.04.2016р складає 1378.00 грн., за період з 01.05.2016р. по 30.11.2016р. складає 1450,00 грн., за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. складає 1600,00 грн.

Максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску складає у період з 01.01.2014р. по 31.08.2015р. складає 20706.00 грн., з 01.09.2015р. по 30.04.2016р складає 34450,00 грн., за період з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р. складає 36250,00 грн., за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. складає 40000.00 грн.

Сума чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7% за кожний місяць 2014 року за даними перевірки складає: 55214,42 грн.: 9 місяців (з 01.04.2014 перебуває на загальній системі оподаткування) = 6134,94 грн.. що є вищим за мінімальний та перевищує максимальний розмір бази нарахування єдиного соціального внеску.

Сума чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34.7% за кожний місяць 2015 року за даними перевірки складає: 97889,31 грн.: 12 місяців = 8157.45 грн., що є вищим за мінімальний та перевищує максимальний розмір бази нарахування єдиного соціального внеску.

Сума чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7% за кожний місяць 2016 року за даними перевірки складає: 56433,92 грн.: 12 місяців = 4702.83 грн.. що є вищим за мінімальний та перевищує максимальний розмір бази нарахування єдиного соціального внеску.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови га порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ) із змінами та доповненнями.

Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) ( п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-VІ).

Згідно з п.4 та п.5 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий, внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімальної розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 6 Закону України № 2464-VІ визначені права та обов'язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб -підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування ) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності , що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників податків, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та З частини першої статті 7 Закону (ч.11 сг.8 Закону України № 2464-VІ в редакції до 01.01.2016р). З 01.01.2016 р. єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону України № 2464-УІ),

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2, 3 ст.9 Закону №2464- VI).

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2 ст. 25 Закону України № 2464-VI).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платнику єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи, пеня) відповідно до Закону.

У відповідності до пп.25.11.3 п.25.11 ст.25 Закону України №2464-УІ за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на встановлені перевіркою факти порушення позивачем вимог законодавства щодо справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2017 року №0005501315 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.10.2017 року №0000801315.

З наявних матеріалів справи вбачається, що перевіркою ФОП ОСОБА_4 з питань визначення сумку військового збору, нарахованого на чистий дохід отриманий від провадження"" підприємницької діяльності, з урахуванням порушень, викладених в пункту 2.1.3 акту перевірки, встановлено заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у перевіряємому періоді в сумі 1806,33 грн. (в тому числі: 2015 рік - 1252,97 грн., 2016 рік - 553,36 грн.), чим порушено вимоги статей 168. 176, підпунктів 1.2, 1,6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України.

Порядок справляння військового збору визначено п.16-1 підрозділу 10 ПКУ, внесеними Законом України від 31.07.2014р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинність з 03.08.2014 року.

Згідно з нормами п. 16-1 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. 1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. 1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. 1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. 1.6. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З огляду на те, що перевіркою позивача встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 138798,05 грн., суд приходить до висновку про правомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0005541315 та відсутність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0005511315, №0005521315, №0005541315; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2017 року №0005501315 та вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.10.2017 року №0000801315 винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2017 року.

Суддя Біленський О.О.