Постанова № 70672227, 28.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2017 р. № 820/3268/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхової О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікула В.Ю., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Преміум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будгерметик», про скасування рішення та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., із прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) виконавчого збору в сумі 795560,20 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., від 25.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) виконавчого збору в сумі 795560,20 грн.;

- визнати протиправною дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., із прийняття постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у виконавчому провадженні №52825325;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., від 29.03.2017 року про накладенню арешту на майно ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у виконавчому провадженні №52825325.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч зазначеним гарантіям, положенням та вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», майнові права і законні інтереси ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, (адреса проживання АДРЕСА_1) порушені протиправним рішенням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю.

В сукупності вказані дії відповідача призвели до порушення передбачених ст. 64 Конституції України прав позивача, покладення необґрунтованого обов'язку сплати виконавчого збору у розмірі 795560,20 грн., оскільки згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Пунктом 2.3. іпотечного договору вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 505772,02 грн., а тому із визначень ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», сума стягнення не може бути більшою за 50557, 20 грн. Також зазначає, що матеріалами виконавчого провадження №52825325 підтверджено, що позивач не отримав жодної постанови прийнятої відповідачем. Про існування виконавчого провадження дізнався із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено про обтяження майна позивача постановою відповідача у виконавчому провадженні №52825325.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначила, що законодавцем не встановлено заборону на стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчими документа про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим постанова від 25.07.2016 р. є законною та підлягає виконанню. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження АСВП № 52825325 з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51277836 від 25.07.2016 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 795 560,20грн. Зазначена постанова була прийнята в рамках виконавчого провадження ВП № 51277836 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ПН КМНО ОСОБА_4 21.04.2015 за реєстровим № 453 про звернення стягнення на квартиру №41, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 5, загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м. що належить на праві власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН2618211450, за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги ПАТ "КБ "Преміум" в загальному розмірі 7955602,01грн. Повідомила суду, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 21.04.2015 за реєстровим № 453, був повторно пред'явлений до виконання 12.12.2016, постановою від 14.12.2016 було відкрито виконавче провадження АСВП № 53149061 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. В рамках вказаного виконавчого провадження постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника було описано та накладено арешт на майно, на яке слід звернути стягнення, згідно виконавчого документу: квартиру № 41, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 5.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Преміум» не погоджується із вимогами заявленого позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, зокрема, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 21.04.2015 року виконавчий напис за реєстровим № 453 був пред'явлений для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ, на виконання якого державним виконавцем Пікулою В.Ю, 14.12.2016 року було відкрито виконавче провадження № 53149061, а отже дані правовідносини повинні розглядатись відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-УІІІ, який набрав чинності з 05.10.2016 року. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 є майновим поручителем по кредиту та власником майна, переданого в іпотеку ПАТ «КБ «Преміум» та правомірно відкрито виконавче провадження, оскільки ОСОБА_2 як боржник повинен нести обов'язок по сплаті заборгованості як майновий поручитель в межах вартості майна (а.с. 101-105). Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, 20.06.2014 між ТОВ «Компанія «Будгерметик» та Публічним Акціонерним Товариством «Комерційний банк «Преміум» (ідентифікаційний код 35264721, місцезнаходження м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 1/36), укладено кредитний договір №53/КЛ/14/, в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки №53/КЛ/14/З-2, за яким позивач - ОСОБА_2, як майновий поручитель, передав в іпотеку нерухоме майно з оціночною вартістю 505772,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

21.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинено виконавчий напис №453 щодо звернення стягнення на нерухоме майно належне на праві власності Позивачу, а саме квартиру № 41, розташовану по вул. Морозова, буд. 5 у м.Харкові.

За заявою стягувача на підставі виконавчого напису № 453 від 21.04.2015 року (далі -Виконавчий напис) державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікулою В.Ю. 31.05.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51277836, в якій запропоновано божнику самостійно виконати вимоги виконавчого документу у строк до 07.06.2016 року.

25.07.2016 постановою Відповідача прийнята постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51277836 (а.с. 13).

Постановою від 01.11.2016 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження", виконавчий напис вчинений ПН Київського МНО ОСОБА_5 21.04.2015 за реєстровим № 453 був повернутий стягувачу на підставі його заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому 03.11.2016, у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-УІІІ, на підставі заяви стягувача - ПАТ «Комерційний банк «Преміум» відповідачем було відкрито виконавче провадження №5282535 з примусового виконання заяви про стягнення з боржника виконавчого збору, який не було стягнуто у виконавчому провадженні №51277836 за постановою від 25.07.2016 р. (а.с. 7).

Крім того, 03.11.2016 відповідачем прийнято постанову за ВП №5282535 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а підставою для накладення арешту слугувала постанова № 51277836, видана 25.07.2016 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2

В подальшому постановою № 52825325 від 29.03.2017 року В.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_6 при розгляді скарги першого заступника Голови правління ПАТ «КБ «Преміум» ОСОБА_7 від 27.03.2017р. на дії державного виконавця: скаргу першого заступника Голови правління ПАТ "КБ "Преміум" ОСОБА_7 задоволено частково. Скасовано постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» ВП № 52825325 від 03.11.2016, як таку, що прийнята передчасно та суперечить вимогам ст. 48,51 Закону України "Про виконавче провадження". Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікулу В.Ю. вжити заходи у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" та привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Комерційний Банк «Преміум» вдруге звернувся із заявою від 09.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Пікули В.Ю.

29.03.2017 відповідачем у виконавчому провадженні №52825325 знов прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (далі - Постанова про арешт майна). Підставою для накладення арешту на майно позивача послугувала постанова № 51277836 від 25.07.2016 року про стягнення виконавчого збору, а також повторне звернення стягувача ПАТ «Комерційний Банк «Преміум».

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Оскільки виконавчі дії, розпочаті у виконавчому провадженні №51277836, а оскаржувана постанова від 25.07.2016 р. прийнята до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, то згідно ч. 7 Розділу XIII прикінцевих та перехідних цього Закону умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у тексті - Закон №606-XIV).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом ( ч.2 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 та 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено під час розгляду справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинено виконавчий напис №453 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 21.04.2015 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавчий документ може бути пред'явлений у строк, що не може перевищувати одного року.

Між тим, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копія якої залучена до матеріалів справи, а також підтверджуєтеся сторонами по справі, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікула В.Ю., отримавши Виконавчий документ з пропущеним строком на його пред'явлення, діючи в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, прийняв рішення про відкриття провадження №51277836 від 31.05.2016 та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частин 2, 5 статті 25 цього Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (який був чинним на час прийняття оскарженої постанови державного виконавця) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За змістом ч.1 ст.28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Оскільки, стягнення виконавчого збору законодавцем передбачена у випадку не виконання боржником рішення у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання рішення, то визначальним є встановлення факту отримання боржником постанови державного виконавця, в якій такий строк визначений, тобто, встановлення факту обізнаності боржника про встановлення строку, у межах якого слід самостійно виконати рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, передбачався обов'язок державного виконавця здійснювати заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у Виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 35 Закону №606-XIV передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Отже, вказаними нормами права визначено порядок дій державного виконавця під час повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та у випадку наявності обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій, зокрема, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження.

Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися у тому, чи отримано боржником постанову, в якій визначено строк для самостійного виконання рішення, тобто пересвідчитися у тому, чи був обізнаний боржник про необхідність самостійного виконання рішення та чи мав останній об'єктивну можливість виконати рішення у встановлені державним виконавцем строки.

Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про те, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання рішення до 07.06.2016р., позивачу стало відомо лише під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 04.05.2017 р., і вказані обставини не були перевірені державним виконавцем, то постанову про стягнення виконавчого збору не можливо визнати обґрунтованою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її скасування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 8 ст.54 Закону № 606-XIV передбачалось, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

При цьому у ст. 11 Закону України «Про іпотеку» міститься застереження, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Аналіз наведених положень норм матеріального права дає підстави для висновку, що реалізація заставленого майна (яке, крім того, знаходиться в реєстрі заборон на його відчуження) може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а тому позивач не мав правових підстав для добровільного виконання рішення суду у такий спосіб.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 13.11.2014 року у справі № К/800/34285/14 та від 09.04.2015 року у справі № К/800/17378/14, від 03 червня 2015 року К/800/703/15, від 10 вересня 2015 року м. Київ К/800/14291/13.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Враховуючи вищенаведене, а саме відсутність у позивача можливості провести добровільне виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, підстави для притягнення його до відповідальності за таке невиконання у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає, що порушені права позивача мають бути відновлені, а тому постанова Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Пікули В.Ю. від 25.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 795560,20 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а дії державного виконавця Пікули В.Ю. із прийняття такої постанови суд вважає протиправними.

З огляду на викладені обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних про визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., із прийняття постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №52825325 та визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця від 29.03.2017 року про накладенню арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №52825325, судом встановлено наступні обставини.

Як встановлено під час судового розгляду справи, ПАТ «Комерційний Банк «Преміум» вдруге звернувся із заявою у грудні 2016 року у зв'язку із чим постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Пікулою В.Ю. від 14.12.2016 року відкрито виконавче провадження.

У зв'язку із чим 29.03.2017 відповідачем у виконавчому провадженні №52825325 знов прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження У якості підстави для накладення арешту на майно позивача зазначається постанова №51277836 від 25.07.2016 року про стягнення виконавчого збору.

Між тим, під час розгляду справи з'ясовано, що однією із підстав щодо прийняття оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження слугувало повторне звернення ПАТ «Комерційний Банк «Преміум» із заявою та направленням виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського МНО ОСОБА_5, виданого 21.04.2015 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, з 05.10.2016 року визначаються Законом України від 02.06.2016 №1404-19 "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-19).

Отже, дані правовідносини повинні розглядатися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. N 1404-У1ІІ, який набрав чинності з 05.10.2016, адже постанову про накладення арешту було винесено 29.03.2017 у виконавчому провадженні №52825325.

Частиною 1 ст.5 Закону №1404-19 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 12 зазначеного Закону передбачені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, а також переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку

Приписами ч. 1 ст. 12 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один паз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Державним виконавцем в ході перевірки майнового стану боржника, було встановлено, що за боржником ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, як вбачається з аналізу норм Закону №1404-19, коли стягувач вдруге звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області, у відповідача не було підстав для відмови в прийнятті виконавчого документу стягувачу, отже постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.12.2017р. прийнято із дотриманням вимог зазначеного Закону.

В подальшому відповідачем прийнято постанову про накладення арешту 29.03.2017 у виконавчому провадженні №52825325.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону № 1404-19 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог ч. 1. та ч. 2 ст. 13 Закону № 1404-19, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно до ч. 1 ст. 26 наведеного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-19 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами ч. 7 ст. 26 цього Закону передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

При цьому постанова про стягнення виконавчого збору, як окремий виконавчий документ, виноситься у випадках, передбачених ч.3 ст.40 вказаного Закону.

Так, відповідно до статті 27 Закону №1404-19 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За наведених вище вимог Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що при відкритті виконавчого провадження стягнення виконавчого збору є обов'язковим.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.48 Закону №1404-19 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Приписами ч.1. та ч. 2. ст. 56 Закону №1404-19 передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно до положень ч. 3. ст. 56 зазначеного Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виходячи з приписів ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.

Таким чином судом встановлено, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, а тому відсутні підстави для визнання його дій незаконними та скасування постанови.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача в частині визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю. із прийняття постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №52825325 та скасування постанови державного виконавця від 29.03.2017 року про накладення арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №52825325 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікула В.Ю., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Преміум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будгерметик», про скасування рішення та визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю. із прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) виконавчого збору в сумі 795560,20 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю., від 25.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) виконавчого збору в сумі 795560,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4) частину сплаченого при поданні позову судовий збір у розмірі 4960,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 поверх).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.