Постанова № 70672091, 30.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги форми "Ф" №4439-23 від 12.11.2015 року та податкового повідомлення-рішення №0002211742 від 18.09.2015 року повністю з моменту їх прийняття.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за наслідками проведеної відповідачем невиїзної позапланової документальної перевірки виявлено отримання нею у 2014 році доходів у вигляді додаткового блага в розмірі 21299,38 грн. внаслідок прощення боргу за кредитним договором №Р25.120.76721 від 29.04.2013, укладеним з ПАТ "Ідея Банк". Відтак, контролюючий орган дійшов висновку про необхідність донарахування платнику податків грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4221,61 грн., про що прийнято оспорювані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, зазначає, що у відповідності до ст. 164 Податкового кодексу України до доходів можуть відноситися лише ті кошти, які збільшують загальний майновий стан платника податку. Разом з тим, позивач наголошує, що сплатила ПАТ "Ідея Банк" 34333,69 грн., що значно перевищує суму прощеної заборгованості.

Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачем подано письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що згідно інформації, отриманої від ПАТ "Ідея Банк", позивачем у 4 кв. 2014 отримано доходи у вигляді додаткового блага в сумі 21299,38 грн., в якості прощеної заборгованості за кредитним договором №Р25.120.76721 від 29.04.2013. Відповідач вказує, що за наслідками невиїзної позапланової документальної перевірки позивача виявлено порушення нею вимог пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 50.1 ст. 50, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні оподатковуваного доходу за 2014 рік на 21299,38 грн., внаслідок не включення до його складу доходу отриманого у вигляді на суму отриманого додаткового блага. Відповідач наголошує, що отриманий у такий спосіб позивачем дохід повинен оподатковуватись згідно пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За приписами ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 11-17.08.2017 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага громадянки ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 17.08.2015 №96/17-01/23513714887 (а.с. 45-51).

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №002211742, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4221,61 грн., у тому числі 3377,29 грн. за основним платежем та 844,32 грн. за штрафними санкціями (а.с. 57).

У строки визначені законодавством платником податків суму грошового зобов'язання самостійно сплачено не було.

Тому, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області прийнято податкову вимогу форми "Ф" від 12.11.2015 №4439-23 на суму податкового боргу в розмірі 4221,61 грн.

В основу оспорюваних рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 50.1 ст. 50, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 21299,38 грн., отриманого у вигляді додаткового блага від ПАТ "Ідея Банк", яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 3377,29 грн.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

За наслідками аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Разом з тим, обов'язок включення анульованих (прощених) кредитором сум боргу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткового блага виникає в тому разі, якщо такі суми відповідають ознакам доходів у значенні, в якому вони наведені у Податковому кодексі України.

Зокрема, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а)процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б)доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в)доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г)доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ)доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д)інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е)спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є)заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж)доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податків для його включення до складу бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб є його фактичне отримання у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №Р25.120.76721, предметом якого стало кредиту в сумі 22458,00 грн., строком на 30 місяців зі сплатою 12% річних (а.с. 73-75).

12.12.2014 сторонами було підписано додаткову угоду №Р25.120.76721/1 до кредитного договору від 29.04.2013 №Р25.120.76721 про дострокове припинення договору, за умовами якої здійснюється прощення боргу в сумі 21299,38 грн., а саме: 7046,49 грн. заборгованості за кредитом; 136,50 грн. заборгованості за платою за обслуговування кредитної заборгованості; 2321,27 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 11795,12 грн. нарахованої і не сплаченої неустойки (пені, штрафів) (а.с. 76).

Дані обставини підтверджуються випискою з особового рахунку позивача (а.с. 77-84).

Відповідно до пп. "б" пп. 164.2.14 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, а також пеня не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом викладення цього підпункту у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015. За такою, новою редакцією, з 1 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, під додатковим благом розуміється лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, що не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Тому база оподаткування повинна була визначатися відповідачем тільки з суми, прощеної (анульованої банком) в розмірі 7046,49 грн., яку позивач фактично отримав за кредитним договором, без врахування процентів та пені.

Суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що нею було сплачено банку 34333,69 грн., що значно перевищує суму отриманого кредиту, оскільки сплата коштів у даній сумі є наслідком виконання позивачем умов кредитного договору, зокрема, до неї включена неустойка за прострочення користування кредитними коштами, і не має впливу на визначення суті спірних правовідносин та отримання позивачем додаткового блага у вигляді прощеної суми заборгованості за кредитом.

За правилами пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

В силу приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вимоги даної норми, сума податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, яка повинна бути сплачена позивачем складає 1056,98 грн., з розрахунку: (7046,49 грн. * 15%, оскільки 1218,00 грн./міс. * 10 міс. менше 7046,49 грн.). До позивача могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) на суму 264,25 грн., з розрахунку: 1056,98 грн.*25%.

Отже, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №0002211742 та податкова вимога від 12.11.2015 №4439-23 в частині визначення відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1321,23 грн., є неправомірними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач у позовній заяві та заяві про зміну підстав адміністративного позову просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015, проте, фактично, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015.

Тому, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в цій частині.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Як передбачено ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 539,36 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 28.09.2015 №0002211742 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1321,23 грн., в тому числі 1056,98 грн. за основним платежем та 264,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 12.11.2015 №4439-23 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1321,23 грн., в тому числі 1056,98 грн. за основним платежем та 264,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 28 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Жуковська Л.А.