Постанова № 70671219, 03.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа-1 ОСОБА_8, третя особа-2 ОСОБА_9, третя особа-3 ОСОБА_10 про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017р. ОСОБА_7 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа-1 ОСОБА_8, третя особа-2 ОСОБА_9, третя особа-3 ОСОБА_10 та, з урахуванням уточнених позовних вимог від 01.11.2017р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням позивача від 03.05.2017р., зареєстрованого в Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р. вх. №7830;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням позивача від 03.05.2017р., зареєстрованого в Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р. вх. №7830.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015р. з метою забезпечення учасників антитерористичної операції земельними ділянками суб'єкти владних повноважень у галузі земельних відносин зобов'язані забезпечити розгляд звернень учасників АТО у першочерговому порядку. Так, позивач, будучи учасником АТО, звернувся до відповідача із клопотанням від 03.05.2017р., яке було зареєстровано у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р., щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області до якого були долучені копія паспорту, ідентифікаційного коду, графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки та копія посвідчення учасника бойових дій. Проте, у місячний строк відповідачем вказане клопотання позивача не було розглянуто та у місячний строк позивачем не було отримано ні відповідного дозволу, ні відмови у його наданні в порушення вимог п.7 ст.118 Земельного кодексу України, що позивач вважає протиправною бездіяльністю позивача. Надалі, виконуючи вимоги п.7 ст.118 Земельного кодексу України, позивач уклав договір №171-о від 03.07.2017р. на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та копію цього договору разом із повідомленням надіслав на адресу відповідача. В той же час, позивачем 01.08.2017р. було отримано лист відповідача №К-5296/0-3229/6-17 від 03.07.2017р. у якому відповідач ухилився від надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за вищенаведеним клопотанням позивача посилаючись на те, що зазначена позивачем бажана земельна ділянка згідно до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р. не зарезервована для учасників АТО. Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що, у даному випадку, позивачем оскаржується саме бездіяльність відповідача у не наданні йому відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний термін у відповідності до вимог п.7 ст.118 Земельного кодексу України, вказаний лист не вважають відмовою у наданні такого відповідного дозволу, оскільки вказаний лист не містить посилань на відмову у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту із землеустрою, а посилаються лише на те, що земельна ділянка не зарезервована для учасників АТО. Також, представники позивача посилаються і на те, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, перелік яких визначений у п.7 ст.118 Земельного кодексу України. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою за його клопотанням, представники позивача посилаються на те, що саме такий спосіб захисту порушеного права буде ефективним у даному випадку та є встановленням механізму відновлення поновлення порушеного права, яке має практичне застосування, що підтримано і у рішеннях як Вищим адміністративним Судом України, так і у рішеннях Верховного Суду України від 21.05.2013р. у справі №21-87а13, та вказана позиція підлягає застосуванню судами згідно до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Представники позивача вважають, що саме такий спосіб підлягає застосуванню, незважаючи на виключну компетенцію відповідача. Окрім того, представники позивача зазначають, що відповідачем була вчинена бездіяльність щодо не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за клопотанням позивача у місячний термін, у той час як у вказаний період були надалі дозволу на розроблення проекту землеустрою третім особам-1,2,3 та земельні ділянки у своїй частині накладаються на ділянку позивача. Додатково у поясненнях на заперечення відповідача представник позивача зазначає, що лист на який відповідач посилається як на відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою, у ньому відсутня інформація про відмову в наданні такого дозволу позивачеві за його клопотанням, а тому наполягають на бездіяльності відповідача у наданні такого дозволу.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2017р. не з'явився, по дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином особисто під розписку у судовому засіданні, яке відбулося 27.10.2017р., що підтверджується відповідною розпискою представника відповідача, наявною у матеріалах справи (а.с.157).

03.11.2017р. представник відповідача подав до канцелярії суду про неможливість участі у даному судовому засіданні через участь у іншому судовому засіданні у Апостолівському районному суді Дніпропетровської області (а.с.169).

Разом з тим, представник відповідача надав до суду письмові пояснення на позов, а також у судовому засіданні 27.10.2017р. надавав усні заперечення у яких просив у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Царичанської ради Царичанського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації 25.05.2017р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції К-5296/0/5-17. За результатами розгляду вказаного клопотання було надано лист-відповідь від 03.07.2017р. (К-5296/0-3229/6-17), який є мотивованим роз'ясненням щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що при розгляді графічних матеріалів, які були наявні у даному пакеті документів, встановлено, що земельна ділянка не зарезервована для учасників АТО у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017р. №413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», а тому вважає, що у діях відповідача бездіяльність відсутня. Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,представник відповідача зазначила, що саме до повноважень відповідача належить вирішення питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до законів, вказані повноваження є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень та суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти згідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді. За викладеного, представник відповідача вважає, що при розгляді клопотання позивача та надання вчасних відповідей у вигляді вмотивованих роз'яснень відповідачем не було порушено вимог норм чинного законодавства. Додатково у клопотанні від 03.11.2017р. представник відповідача вказав на те, що згідно до п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р. №898-р відповідачем визначається перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам АТО, земельна ділянка, яка була позначена на графічних матеріалах, що додавались до клопотання позивача від 25.05.2017р. не була зарезервована для учасників АТО.

Представники третіх осіб-1,2,3 у судовому засіданні та у письмових поясненнях проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що жодних підстав для задоволення позовних вимог позивача не існує, відповідачем було надано позивачеві вмотивовану відповідь з урахуванням того, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 є обов'язковою для виконання як підзаконний акт. Представники третіх осіб вважають, що позивачем не надано жодних доказів того, що надані дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у своїй частині накладаються на ділянку позивача, дійсно, треті особи отримали дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради у встановленому законом порядку, при цьому, будь-яка черговість законодавством не встановлена та у даному випадку діє принцип - хто перший звернувся, той перший і отримав, принцип верховенства права, гарантований ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, подане представником відповідача клопотання про участь у іншому судовому засіданні, надані представником відповідача письмові та усні заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами та поданими запереченнями у відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.11.2017р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

10.05.2017р. через Єдине вікно із земельних питань ОСОБА_7 звернувся із клопотанням щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації від 03.05.2017р., при цьому, до даного клопотання були додані копія паспорту, ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копія посвідчення учасника бойових дій (а.с.129).

Вказане клопотання із доданими до нього копіями документів було зареєстровано відповідачем за №К-5296/0/5-17 від 25.05.2017р., що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні (а.с.129).

Клопотання позивача у період з 25.05.2017р. по 25.06.2017р. не було розглянуто у встановленому законодавством порядку відповідачем, відповідних доказів не надано.

04.07.2017р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву від 03.07.2017р. у порядку ст.118 Земельного кодексу України, у якій повідомив, що згідно до принципу мовчазної згоди, у зв'язку із не наданням відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні у місячний строк, позивач замовив розроблення проекту землеустрою згідно договору №171-о, копія якого була додана до вказаної заяви (а.с.23).

У подальшому, 01.08.2017р. позивачем було отримано лист відповідача від 03.07.2017р. №К-5296/0-3229/6-17, у якому зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 при розгляді графічних матеріалів, які були наявні в наданому пакеті документів, встановлено, що земельна ділянка, не зарезервована для учасників АТО, що підтверджується змістом відповідного листа (а.с.25-26).

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що позивач не оспорює вказану у листі відмову позивачеві у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на те, що зміст вказаного листа №К-5296/0-3229/6-17 від 03.07.2017р. не містить посилань на таку відмову, а позивач оспорює бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні йому дозволу на розробку проекту із землеустрою у місячний строк, при цьому, також і вмотивованої відмови не було надано відповідачем, що є порушенням вимог п.7 ст.118 Земельного кодексу України. Окрім того, представники позивача вважають, що факт того, що бажана земельна ділянка не зарезервована за учасниками АТО не може бути підставою для не надання такого дозволу або відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки ст.118 Земельного кодексу України таких підстав для відмови не містить, а тому позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо надання такого дозволу.

Заслухавши представників позивача, відповідача та третіх осіб-1,2,3, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини у галузі земельних відносин, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій галузі та їх повноваження врегульовані Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333, а також Земельним кодексом України.

Згідно п.13 ч.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі ( у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею - ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа зацікавлена одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки - абзац 3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою повинно було бути розглянуто відповідачем як суб'єктом владних повноважень у місячний строк із прийняттям відповідного рішення про надання такого дозволу або із наданням вмотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Разом з тим, як свідчать надані сторонами документи, відповідачем у період з 25.05.2017р. ( дата реєстрації у відповідача клопотання позивача) до 26.06.2017р., тобто у місячний строк, за клопотанням позивача не було надано дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також і не було надано і вмотивованої відмови у його наданні, відповідних доказів не було надано суду, що є бездіяльністю відповідача.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

У даному випадку, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді клопотання позивача у місячний строк та у не прийнятті відповідного вмотивованого рішення суб'єкта владних повноважень, ні у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, ні у відмові у його наданні.

При цьому, проаналізувавши зміст листа відповідача від 03.07.2017р. №К-5296/0-3229/6-17, на який представник відповідача посилається як на відмову позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, видно, що його зміст не містить відповідної вмотивованої відмови позивачеві у наданні такого дозволу з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а є лише листом-роз'ясненням щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. № 413, про що також зазначено відповідачем і у його запереченнях (а.с.126).

Факт того, що вказаний лист є листом-роз'ясненням також і підтверджено представником відповідача у ході судового розгляду справи в усних поясненнях.

Отже, суд приходить до висновку, що вказаний лист № К-5296/0-3229/6-17 від 03.07.2017р. не є рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову у наданні позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою за його клопотанням з огляду на те, що вказаний лист не містить посилань на таку відмову, не містить вмотивування щодо такої відмови та не містить посилань на норми земельного законодавства щодо відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, слід зазначити, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою - не резервування земельної ділянки для учасників АТО, навпаки, за нормами вказаної постанови передбачено надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам АТО.

Так, за п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р.№898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» встановлено, що саме на Держгеокадастр покладено обов'язок по визначенню переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам АТО та обов'язок по розміщенню на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені для учасників АТО.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не внесення саме відповідачем земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача, до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам АТО, не може бути обрано підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України №413, оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, яка у доповнення до земельного законодавства врегульовує питання саме надання земельних ділянок насамперед у першочерговому порядку учасникам АТО, при цьому, її зміст не врегульовує питання надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, не визначає підстави для відмови у наданні такого дозволу та, у даному випадку, дані правовідносини регулюються саме ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, який носить вищу юридичну силу і підлягає застосуванню до вказаних правовідносин з урахуванням вищенаведеної постанови КМУ №413 щодо надання земельних ділянок у власність насамперед учасникам АТО.

Також слід зазначити, що всі громадяни України, незалежно від їх статусу, мають рівні права відповідно до Конституції України, при цьому, вищенаведеними підзаконними нормативно-правовими актами Держава наділила учасників АТО правом на отримання земельних ділянок у першочерговому порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо не надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за клопотанням позивача від 10.05.2017р., надання на вказане клопотання позивача лише листа-роз'яснення від 03.07.2017р. є протиправною бездіяльністю та не відповідає вимогам та повноваженням відповідача, визначеним ч.7 ст.118, ст.122 Земельного кодексу України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що факт не резервування відповідачем земельної ділянки для учасників АТО шляхом включення її до відповідного переліку, яку бажає отримати позивач як учасник АТО, не може бути підставою для надання відповідачем будь-якого роз'яснення позивачу без прийняття відповідного рішення, а також і не може бути підставою для неприйняття взагалі відповідачем будь-якого рішення як суб'єктом владних повноважень у порушення вимог ч.7 ст.118, ст.122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не змогла надати та навести обґрунтованих доказів та підстав, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не наданні позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою за його клопотанням у місячний строк з урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного земельного законодавства.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи представника відповідача про розгляд клопотання позивача та відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою згідно листа від 03.07.2017р. №К-5296/0-3229/6-17, з огляду на те, що зміст вказаного листа не містить посилань на відмову у наданні дозволу та мотивів для відмови, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України у вказаному листі також не наведено, а тому вказаний лист не є відмовою, а є лише листом-роз'ясненням, що також зазначено відповідачем і у його запереченнях та підтверджено усними поясненнями в судовому засіданні.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача на те, що у клопотанні позивача не було зазначено на території якої саме Царичанської ради позивач бажав отримати земельну ділянку, оскільки у доданому до клопотання плані земельної ділянки було зазначено, що бажана земельна ділянка знаходиться на території Царичанської селищної ради, що підтверджується змістом наведеного плану земельної ділянки (а.с.134).

Водночас, суд не враховує при розгляді даної справи і посилання представників позивача на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, накладається на земельні ділянки третіх осіб, оскільки вказані обставини не впливають на повноваження відповідача щодо надання відповідного дозволу та можуть бути усунуті у ході підготовки проектів землеустрою проектною організацією, а також і між самими користувачами суміжних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії (бездіяльність) відповідача, яка полягає у ненаданні позивачеві за його клопотанням дозволу на розроблення проектної документації із землеустрою з відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області у місячний строк з дня надходження клопотання позивача, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив бездіяльність не у спосіб, що передбачений Конституцією та законів України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи позовні вимоги позивача у спосіб, визначений позивачем щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення у власність позивачеві земельної ділянки, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, слід вийти за межі позовних вимог у відповідності до ст.ст.11,162 Кодексу адміністративного судочинства України та захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача від 03.05.2017р., зареєстроване у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р. за вх.№7830 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки позивачеві для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за наведеним клопотанням виходячи з того, що саме вказаний спосіб захисту права позивача буде ефективним у даному випадку, виходячи з аналізу доданих до клопотання всіх необхідних документів згідно до вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, які були достатніми для прийняття відповідачем позитивного рішення щодо надання відповідного дозволу як громадянинові України, незалежно від його статусу учасника АТО, та виходячи з того, що відповідач ухилився від розгляду клопотання позивача та взагалі його не розглянув, а також з урахуванням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати наявним обставинам.

Згідно ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

За таких обставин, та виходячи із того, що саме адміністративному суду надані повноваження на перевірку правомірності, законності та обґрунтованості дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними управлінських функцій, суд, перевіривши дії та бездіяльність відповідача у даній справі, приходить до висновку про необхідність застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання відповідача у тому числі і, розглянути клопотання позивача, надати позивачеві відповідний дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що буде ефективним засобом (способом) захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач ухиляється від розгляду клопотання позивача з урахуванням наведених норм ст.ст.13,14 Конвенції.

При цьому, суд вказує на те, що, у даному випадку, посилання відповідача на його дискреційні повноваження, які йому дозволяють діяти у межах певної свободи розсуду не приймаються до уваги та є безпідставними, оскільки судом така бездіяльність визнана протиправною та такою, що суперечить вищенаведеним нормам ст.ст.118,122 Земельного кодексу України, постановам Кабінету Міністрів України №413 та №898-р, а тому суд наділений повноваженнями зобов'язати відповідача вчинити певні дії, направлені на реальне відновлення порушеного права позивача виходячи з вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судом не може бути застосована у даних правовідносинах правова позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. у справі №21-87а13, виходячи з вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на якій наполягали представники позивача, з огляду на те, що вказана постанова прийнята у інших правовідносинах та норми права, які у ній застосовані, є різними, що не дозволяє суду її застосування та врахування у даній справі у відповідності до вимог ст.244-2 вказаного Кодексу.

За приписами ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа-1 ОСОБА_8, третя особа-2 ОСОБА_9, третя особа-3 ОСОБА_10 про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням ОСОБА_7 від 03.05.2017р. зареєстрованого у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р. вх. №7830.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути клопотання ОСОБА_7 від 03.05.2017р., зареєстрованого в Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017р. вх. №7830 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведенням у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за наведеним клопотанням.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 08.11.2017р.