Постанова № 70660041, 28.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18533/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського національного аграрного університету до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року Білоцерківський національний аграрний університет (далі - Позивач, Білоцерківський НАУ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, у подальшому заміненого на належного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Відповідач, ДАБІ України), про визнання протиправними та скасування постанов від 09.11.2016 року №З-0911/1-10/10-49/0911/08/01 про накладення штрафу в сумі 52 200,00 грн., №З-0911/2-10/10-52/0911/08/01 про накладення штрафу в сумі 52 200,00 грн. та №З-0911/3-10/10-55/0911/08/01 про накладення штрафу в сумі 65 250,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2017 року позов задоволено повністю. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області з проведення позапланової перевірки щодо об'єкта будівництва «Реставрація навчальної лабораторії з технології забою та переробки птиці, будівництво каналізації та будівництво забійного цеху на території біостаціонару Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: вул. Самчука Уласа, 2-а, м. Біла Церква, Київська обл.», за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 27.10.2016 року.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача не виникло права на проведення позапланової перевірки Білоцерківського НАУ, оскільки ДАБІ України помилково ототожнило лист ДФІ у м. Києві про залучення інспектора архбудінспекеції до проведення ревізії зі зверненням юридичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. Крім того, суд наголосив на тому, що перевірка була проведена попри законодавчу заборону, а відтак її результати не можуть братися до уваги при вирішенні питання про притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності, наслідком чого є скасування оскаржуваних рішень про накладення штрафу.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом того факту, що проведення перевірки відбувалося на підставі звернення ДФІ в м. Києві щодо виконання будівельних робіт без проектно-кошторисної документації, дозвільних документів, а дані обставини й були встановленні у ході здійснення контролюючого заходу. Крім того, Апелянт підкреслює помилковість висновків суду першої інстанції про порушення Відповідачем мораторію на проведення перевірок, оскільки його дія завершилася 30.06.2015 року. Поряд з цим, посилається на те, що порушення процедури перевірки не може бути підставою звільнення особи від відповідальності.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - зміні з таких підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2016 року працівниками Департаменту ДАБІ у Київській області на підставі направлення для проведення планової перевірки від 20.10.2016 року №848.16/02 (а.с. 81), наказу (розпорядження) ДАБІ України від 08.09.2015 року №976, звернення Державної фінансової інспекції в м. Києві від 06.10.2016 року №26-10-14-14/7907 (а.с. 79-80) було проведено позапланову перевірку Білоцерківського НАУ з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об'єкта будівництва «Реставрація навчальної лабораторії з технології забою та переробки птиці, будівництво каналізації та будівництво забійного цеху на території біостаціонару Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: вул. Самчука Уласа, 2-а, м. Біла Церква, Київська обл.». Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.10.2016 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - Акт перевірки) (а.с. 82-83).

У ході перевірки було встановлено, що на земельній ділянці по вул. вул. Самчука Уласа, 2-а Білоцерківським НАУ на місці знесеного приміщення (літ. «Е» навчальна лабораторія з технології зберігання овочевих та плодово-ягідних культур) протягом 2016 року виконано будівельні роботи з будівництва одноповерхової нежитлової будівлі (влаштовано фундамент, виконано роботи з мурування стін (з цегли), влаштовано конструкцію даху та елементи покрівлі) розмірами в плані 18,1х23,7 м. На час проведення перевірки виконувалися внутрішні оздоблювальні роботи. Факту експлуатації будівлі не виявлено. Також встановлено виконання будівельних робіт з будівництва зовнішньої каналізаційної системи з монтажем зі збірних залізобетонних елементів оглядового колодязю розмірами в плані 3,0х3,0 м та глибиною 2,4 м та влаштування септику розмірами в плані 3,0х3,0 м глибиною 3,6 м.

В акті зафіксовано, що вищезазначені будівельні роботи виконані Білоцерківським НАУ без отримання вихідних даних (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва), без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації та без документу, що надає право на виконання будівельних робіт (без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), чим порушено вимоги ст. ст. 29, 31, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, у ході перевірки виявлено, що замовником будівництва - Позивачем, не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 27.10.2016 року винесені:

- припис №С-2710/8 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому міститься вимога усунути виявлені порушення до 30.01.2017 року (а.с. 10-11);

- припис №2710/9 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким вимагалося зупинити виконання будівельних робіт (а.с. 12-13).

Крім того, Відповідачем 28.10.2016 року складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №2-Л-З-2810/5, №2-Л-З-2810/6, №2-Л-З-2810/7, в яких зафіксовано, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена абз. 3 п. 4, п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 14-19).

Примірники акту перевірки та приписів були отримані проректором з навчально-виробничої діяльності та комплексного розвитку Білоцерківського НАУ 27.10.2016 року (а.с. 10-13), а протоколів - 28.10.2016 року (а.с. 14-19).

За результатами розгляду матеріалів справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Відповідачем 09.11.2016 року прийнято:

- постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-0911/1-10/10-49/0911/08/01 (далі - Постанова №1), якою до Позивача за порушення абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» застосовано штрафні санкції у розмірі 52 200,00 грн. (а.с. 20-21);

- постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-0911/2-10/10-52/0911/08/01 (далі - Постанова №2), якою до Позивача за порушення п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» застосовано штрафні санкції у розмірі 52 200,00 грн. (а.с. 22-23);

- постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-0911/3-10/10-55/0911/08/01 (далі - Постанова №3), якою до Позивача за порушення п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» застосовано штрафні санкції у розмірі 65 250,00 грн. (а.с. 24-25).

Крім того, суд першої інстанції підкреслив, що на час розгляду ДАБІ України справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Білоцерківським НАУ були надані: містобудівні умови та обмеження земельної ділянки №29/03-10 від 27.10.2016 року, видані відділом містобудування архітектури та розвитку Білоцерківської районної державної адміністрації (а.с. 26-31); проектно-кошторисну документацію, затверджену наказом Білоцерківськго НАУ від 31.10.2016 року №199/О (а.с. 32-43); наказ Білоцерківського НАУ від 31.10.2016 року №198/0 про призначення відповідальної особи за технічний нагляд (а.с. 44); договір на здійснення технічного нагляду від 31.10.2016 року №41/15 (а.с. 45-46); договір про здійснення авторського нагляду від 08.11.2016 року (а.с. 47); журнал авторського нагляду за будівництвом (а.с. 48-49); витяг з наказу про призначення відповідального за авторський нагляд від 09.11.2016 року №163 (а.с. 50); декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Київській області 08.11.2016 року за №КС082163130118 (а.с. 51-54).

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. п. 5, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, п. п. 6, 9, 10 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, а також п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки Відповідач не набув права на проведення перевірки Позивача через відсутність підстав для її проведення та неможливість здійснення контролюючого заходу внаслідок дії мораторію, результати останньої не можуть породжувати будь-які правові наслідки для Білоцерківського НАУ.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Приписами п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Приписи п. 7 Порядку №553 визначають, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Наведений перелік підстав для проведення позапланової перевірки є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки Відповідачем визначено звернення ДФІ в м. Києві від 06.10.2016 року №26-10-14-14/7907 «Про залучення спеціалісті для проведення контрольного заходу» (а.с. 79-80). У вказаному листі, які було вірно встановлено судом першої інстанції, зазначено, що ДФІ в м. Києві просить виділити спеціаліста для участі в ревізії Білоцерківського НАУ, під час якої необхідно дослідити питання вимог чинного законодавства щодо застосування державних будівельних норм (стандартів) при виконанні робіт з капітального будівництва (реконструкції) нежитлових приміщень, а також для участі у проведення контрольних обмірів вказаних робіт.

Тобто, у межах даного звернення ДФІ в м. Києві у порядку п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та п. 10 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, висловлювала прохання у залученні до участі у проведенні ревізії працівника ДАБІ України з метою дослідження питання дотримання вимог чинного законодавства щодо застосування державних будівельних норм (стандартів) при виконанні робіт з капітального будівництва (реконструкції) нежитлових приміщень, а також для участі у проведенні контрольних обмірів.

Разом з тим, Апелянтом не було враховано, що таке звернення контролюючого органу не може вважатися зверненням фізичної чи юридичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства у розумінні Порядку №553, оскільки у межах даних правовідносин вирішується виключно питання щодо виділення фахівця ДАБІ України для залучення до проведення ДФІ в м. Києві ревізії з метою перевірки дотримання вимог сто будівного законодавства саме під час здійснення інспектування органом державного фінансового моніторингу.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що у Відповідача не виникло право на проведення позапланової перевірки Позивача на підставі згаданого листа ДФІ в м. Києві.

Оцінюючи посилання Апелянта на те, що п. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не встановлено заборону проводити перевірки підприємств без дозволу Кабінету Міністрів України або заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки, або рішення суду, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Указаний Закон, на переконання судовою колегії, направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлене Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 ст. 41 ПК України, до яких, що помилково не було враховано судом першої інстанції, Відповідач не належить.

З огляду на викладене твердження суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини поширюються норми п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», є необґрунтованим.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що міститься, зокрема, в ухвалах від 02.02.2017 року у справі № К/800/6451/16, від 02.02.2017 року у справі № К/800/11844/16, від 15.12.2016 року у справі № К/800/2820/16, постановах від 22.02.2017 року у справі № К/800/9105/16, від 22.12.2016 року у справі № К/800/8784/16

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно п. 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно п. 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону №76-VIII стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VIII стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок органами ДАБІ України, регулювались саме Законом №76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились 01.07.2015 року, що не врахував Окружний адміністративний суд м. Києва.

Водночас, як було встановлено раніше, спірна перевірка проведена у жовтні 2016 року, тобто не порушує обмеження на проведення перевірок, встановлені Законом №76-VIII.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на протиправність дій щодо проведення позапланової перевірки дотримання Білоцерківського НАУ вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з підстав дії нормативного мораторію на її проведення.

Разом з тим, з огляду на встановлені вище обставини порушення Відповідачем як суб'єктом владних повноважень порядку проведення позапланової перевірки, а саме - проведення її без виникнення нормативно-визначених підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 висловив правову позицію, зі змісту якої випливає, що чинним законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, у тому числі її продовження. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Застосовуючи дану правову позицію до спірних правовідносин судова колегія виходить з того, що приписами п. 7 Порядку №553 надано контролюючим органам повноваження з проведення позапланової перевірки, водночас реалізація такого права безпосередньо пов'язана із обставинами, передбаченими положеннями п. 7 Порядку №553, настання хоча б однієї з якої є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки суб'єкта містобудівної діяльності. В іншому ж випадку, така перевірка вважатиметься такою, що проведена без достатніх на те правових підстав, та, відповідно, не може породжувати жодних правових наслідків.

Як було встановлено раніше, працівниками ДАБІ України було проведено позапланову перевірку Білоцерківського НАУ за відсутності передбачених у п. 7 Порядку №553 підстав, що, на переконання судової колегії з урахуванням наведених правових позиції Верховного Суду України, тягне за собою відсутність правових наслідків такої перевірки.

Наведеним вище обґрунтуванням також спростовуються доводи Апелянта про те, що порушення процедури проведення перевірки та притягнення суб'єкта будівництва до відповідальності не може бути підставою для звільнення Позивача від сплати відповідних штрафних санкцій у випадку, якщо порушення ним вимог будівельного законодавства підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки такі твердження нівелюють згаданою вище позицією Верховного Суду України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку (п. 19 Порядку №553).

Пунктом 20 Порядку №553 передбачено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Згідно п. 22 Порядку №553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування.

Зі змісту наведених вище положень Порядку №553 та Порядку №244 вбачається, що притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності здійснюється на підставі встановлених під час перевірки обставин, у зв'язку з чим, на переконання судової колегії, здійснення контролюючого заходу без достатніх на те правових підстав свідчить про неможливість використання в якості доказів будь-яких фактичних обставин, зібраних у ході такої перевірки.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на підтвердження матеріалами справи проведення перевірки поза встановлені законодавством підстави, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування постанов як таких, що ухвалені за результатами перевірки, яка проведена всупереч вимог чинного законодавства з порушенням прав суб'єкта містобудування.

Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції Апелянт на зазначив.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, однак обґрунтував його з помилковим застосуванням норм матеріального права, оскільки не врахував неможливість поширення на спірні правовідносини мораторію на проведення перевірок, запровадженого згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підставами для задоволення позову є обставини, зазначені в мотивувальній частині даної постанови.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017 року задоволено клопотання ДАБІ України та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2017 року у розмірі 2 799,23 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 2 799,23 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 88, 98, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені в мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського національного аграрного університету до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без змін.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 2 799 (дві тисячі сімсот дев'яності дев'ять) гривень 23 копійки на рахунок Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКC України у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.