Ухвала суду № 70658721, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

15 листопада 2017 року м. Київ № 826/14538/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши клопотання про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якій просить :

- визнати незаконним та скасувати рішення Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 21.10.2017 року про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, яким зобов'язано ОСОБА_1 залишити територію України у термін до 22 жовтня 2017 року, винесене заступником начальника Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Р. Гаврон;

- визнати незаконним та скасувати рішення про заборону на в'їзд для громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, винесене заступником начальника Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Р. Гаврон;

- визнати незаконною та скасувати дію від 21.10.2017 року з анулювання посвідки на постійне проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просить забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 шляхом зупинення дії рішення Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 21.10.2017 року про примусове повернення, в частині примусового повернення громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1 в країну походження та зобов'язання його покинути територію України ву термін до 22.10.2017 року, до вирішення цієї адміністративної справи та набрання законної сили судовим рішенням за результатами її розгляду.

В обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивачем зазначається про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з явним порушенням чинного законодавства, а також вимогою частини восьмої статті 1837 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розгляду справ про оскарження рішення про примусове повернення в країну походження за обов'язкової участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Частина четверта статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України визначено лише два способи забезпечення адміністративного позову: 1) зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень або окремих його положень; 2) заборона вчиняти певні дії.

Крім того, відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

На думку суду, доводи позивача в клопотанні про забезпечення адміністративного позову щодо очевидності протиправності оскаржуваного рішення не є однозначними, переконливими для цілей забезпечення адміністративного позову, а тому, наведені позивачем підстави для забезпечення адміністративного позову, які стосуються прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з явним порушенням вимог чинного законодавства України, підлягають встановленню під час судового розгляду справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивача 21.10.2017 року незаконно, на думку представника позивача, затримали, доставили до аеропорту "Жуляни" та о 19:00 годині транспортували з території України в місто Тбілісі до Грузії.

Таким чином, станом на день подачі позовної заяви - 10.11.2017 року - позивача фактично депоротовано з території України, тому зупинення дії оскаржуваного рішення не зможе зупинити депортацію ОСОБА_1. Отже, забезпечення адміністративного позову в такий спосіб, в даному випадку, не сприятиме меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Водночас суд зауважує, що відсутність позивача на території України унеможливлює дотримання вимог ч. 8 ст. 1837 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розгляду справи про оскарження рішення про примусове повернення в країну походження за обов'язкової участі позивача. Натомість, подані матеріали, а саме, договір №03/110917 про надання правової допомоги від 11 вересня 2017 року (копія Ордера серія КВ №701454), свідчать про наявність у позивача уповноваженого представника на території України, який вживає заходів до належного представництва його інтересів у судах, листування з державними органами щодо інтересів позивача.

Таким чином, належне представництво інтересів позивача можливе за його відсутності в судовому засіданні.

Разом з тим, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

З огляду на відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 117, 118, 160 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому пунктом 5 статті 118 та статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Л.О. Маруліна