Постанова № 70657547, 14.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 р. Справа № 804/4977/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про визнання неправомірним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 за індексним номером 35882199 від 27.06.2017 року, прийняте на підставі дублікату Іпотечного договору 7208270, серія та номер 2-150, виданого 20.06.2017 року державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_3 замість втраченого іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.12.2008, р/н 1841; Іпотечного договору 5653098 серія та номер 882, виданого 04.09.2007 року, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу; Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 14.09.2016 року, видавник: Укрпошта; вимога, серія та номер: 1703, виданого 05.09.2016 року, видавник ПАТ «ПУМБ»; кредитного договору, серія та номер: 5652078, виданого 04.09.2007 року, видавник ЗАТ «ПУМБ», ОСОБА_1, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи:

- № 21123142 від 26.06.2017 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 74 кв.м., житловою площею 48.3 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, буд. 7, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1286256412101, за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829;

- № 21121577 від 26.06.2017 року про державну реєстрацію права власності, земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:105:0018, площею 0.043 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, буд. 7, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1286168012101, за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки на час проведення державної реєстрації на спірне майно був чинним Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті, крім цього, реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки була здійснена без дотримання п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 року залучено в якості третьої особи - Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 122, ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст. 122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» було укладено Кредитний договір № 5652578, відповідно до якого позивачу було надано кредитні кошти (кредит) у розмірі 77 800,00 доларів США.

Для забезпечення виконання зобовязань позивача за кредитним договором № 5652578 від 04.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір іпотеки на нерухоме майно № 5653098 від 04.09.2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ "ПУМБ" було передано житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 74 кв.м., житловою площею 48.3 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Проскурівська, буд. 7.

Також, 02.12.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір іпотеки на нерухоме майно № 7208270 від 02.12.2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ "ПУМБ" було передано земельну ділянку, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 74 кв.м., житловою площею 0.043 га. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Проскурівська, буд. 7.

27 червня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35881299, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «ПУМБ»:

- на житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 74 кв.м., житловою площею 48.3 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, будинок 7 - номер запису про право власності 21123142;

- на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 74 кв.м., житловою площею 0.043 га за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, земельна ділянка 7 номер запису про право власності 21121577.

Вважаючи рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 таким, що прийнято з грубими порушеннями, а також всупереч приписам Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV (надалі Закон № 1952-IV, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (на час здійснення реєстраційних дій 07.04.2014 року)).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на обєкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з субєктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України № 1952-ІV, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частина перша статті 18 Закону України № 1952-ІV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною другою цієї статті, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої, пятої ст. 20 Закону України № 1952-ІV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно частини другої статті 24 Закону України № 1952-ІV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст наведених правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації.

В свою чергу, рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У відповідності до ст. 24 Закону України Про іпотеку встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовязанням.

За змістом статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України Про іпотеку визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки від 04.09.2007 № 5653098 року ПАТ «ПУМБ» та позивач внесли статтю 4 «Задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки», пунктом 4.7 якої визначено, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмет іпотеки у свою власність про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Аналогічне застереження також міститься в договорі іпотеки від 02.12.2008 року.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухому майно, що є предметом іпотеки

Отже, у даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

В матеріалах справи міститься повідомлення від 05.09.2016 року ПАТ «ПУМБ», яке було направлено на адресу позивача, як боржника, а саме вул. Луговська, 158 м.Дніпропетровськ, про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення відправлення підтверджується відправлення.

Поряд з цим, у контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 1, п. 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено з посиланням на належні докази обставин які б свідчили на користь того, що спірний житловий будинок з господарчими спорудами та земельна ділянка не використовується позивачем як постійне місце проживання. Обставина не перевищення площі житлового будинку 250 кв. м. учасниками даного спору не заперечується.

Щодо посилання позивача на рішення Верховного Суду України від 14.06.2016 року № 21-41а16 (826/4858/15), суд зазначає наступне.

Так, висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року № 21-41а16 (826/4858/15), безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому і набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку спір не стосується встановлення належності права власності на майно, а визначає перевірку виконання державним реєстратором, як суб'єктом владних повноважень, вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV при вчиненні реєстраційної дії, а тому підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем було неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та внесено запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «ПУМБ», чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, з урахування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 за індексним номером 35882199 від 27.06.2017 року, прийняте на підставі дублікату Іпотечного договору 7208270, серія та номер 2-150, виданого 20.06.2017 року державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_3 замість втраченого іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.12.2008, р/н 1841; Іпотечного договору 5653098 серія та номер 882, виданого 04.09.2007 року, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу; Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 14.09.2016 року, видавник: Укрпошта; вимога, серія та номер: 1703, виданого 05.09.2016 року, видавник ПАТ «ПУМБ»; кредитного договору, серія та номер: 5652078, виданого 04.09.2007 року, видавник ЗАТ «ПУМБ», ОСОБА_1, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи:

- № 21123142 від 26.06.2017 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 74 кв.м., житловою площею 48.3 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, буд. 7, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1286256412101, за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829;

- № 21121577 від 26.06.2017 року про державну реєстрацію права власності, земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:105:0018, площею 0.043 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Проскурівська, буд. 7, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1286168012101, за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленнм копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_5