Постанова № 70657121, 28.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи – ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова База», про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2017 року пред’явив до суду адміністративний позов до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи – ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова База» (далі – ТОВ «Агропромислова База»), про визнання протиправними дій Тернопільської міської ради щодо відмови йому у вирішенні у встановленому законом порядку поданої ним 02 грудня 2016 року заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га, та зобов’язання Тернопільську міську раду вирішити вказану заяву у встановленому законом порядку. Обгрунтовував позов тим, що він є власником нежитлового приміщення загальною площею 1452,40 кв.м., розташованого по вул. Микулинецькій-бічній, 10 у м. Тернополі, яке він придбав на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_5 14 грудня 2004 року. Тому, в силу вимог ст. 120 Земельного кодексу України до нього перейшла частина земельної ділянки, на якій це приміщення розташоване. З цих підстав 02 грудня 2017 року він подав до Тернопільської міської ради заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га. Однак, його заява у встановленому порядку не розглянута. Натомість, виконавчим комітетом Тернопільської міської ради йому надано відповідь про те, що задовольнити цю заяву немає можливості, оскільки ним не долучено нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки та копії документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою попереднього землекористувача. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з викладених у позовній заяві підстав та просили задовольнити.

Представник відповідачів позову не визнав, пояснивши, що законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 не було, оскільки ним не надано необхідних документів, а надання за таких умов відповідної відповіді заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 передбачено рішенням Тернопільської міської ради № 5/33/19 від 30 березня 2010 року «Про надання повноважень щодо розгляду звернень» та розпорядженням міського голови № 333 від 12 листопада 2015 року «Про посадові обов’язки, розподіл повноважень та взаємозамінність в Тернопільській міській раді».

Представник третьої особи ТОВ «Агропромислова База» у судовому засіданні пояснив, що вважає позов безпідставним, оскільки ТОВ «Агропромислова База» є користувачем земельної ділянки, яка розташована під належним позивачу приміщенням, на підставі договору оренди від 07 вересня 2001 року, та сплачує орендні платежі. Позивач ніколи не звертався до ТОВ «Агропромислова База» за отриманням згоди землекористувача, не подав до Тернопільської міської ради необхідних документів, тому йому правомірно надано відповідь із приводу його заяви. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання подав заяву, згідно з якою позов ОСОБА_1 вважає підставним, просив розглянути справу в його відсутності, що відповідно до ст. 128 КАС України не є перешкодою розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів № 674 від 30 травня 2001 року «Про вилучення та надання в користування земельних ділянок» вирішено надати в оренду колективному підприємству обласній міжгосподарській базі матеріально-технічного постачання (на даний час – ТОВ «Агропромислова База») терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,54803 га для обслуговування викупленого приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 у м. Тернополі.

07 вересня 2001 року між Тернопільською міською радою та колективним підприємством «Обласна міжгосподарська база матеріально-технічного постачання» укладено договір оренди, відповідно до умов якого на підставі зазначеного рішення вказану земельну ділянку надано в тимчасове користування строком на 25 років – до 30 травня 2026 року.

В подальшому, 27 січня 2004 року та 05 грудня 2007 року, до зазначеного договору вносились зміни щодо розміру земельної ділянки та орендної плати.

14 грудня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення загальною площею 1452,40 кв.м., розташоване по вул. Микулинецькій-бічній, 10 у м. Тернополі.

На момент укладення зазначеного договору порядок переходу права на земельну ділянку в разі придбання розташованої на ній будівлі регламентувався чинними на той час Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2004 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2004 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

02 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради з заявою (відповідно до форми заяви № 1 для фізичних осіб) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га.

19 грудня 2016 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 на зазначену заяву ОСОБА_1 надано відповідь № 5857/08.

Із зазначеної відповіді вбачається, що у зв’язку з неподанням документів, вказаних у п. 2 Інформаційної картки А-25-01, а саме засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки та копії документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем, задовольнити клопотання ОСОБА_1 немає можливості.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на встановлені судом обставини та проаналізовані положення земельного законодавства, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з метою отримання земельної ділянки в користування повинно бути розглянуте у місячний строк на сесії Тернопільської міської ради, однак відповідач у встановлений термін клопотання (заяву) ОСОБА_1 не розглянув та не прийняв за наслідками його розгляду рішення, чим порушив вимоги ст. 12, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій, бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як установлено на підставі наявних у справі матеріалів, рішення про суті розгляду заяви ОСОБА_1 на сесії Тернопільської міської ради не прийнято.

Доводи відповідача про те, що законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 не було, оскільки ним не надано необхідних документів, а надання за таких умов заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 відповіді на заяву передбачено відповідним рішенням та розпорядженням міського голови, суд вважає необгрунтованими.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного Кодексу України письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально, подається у разі вилучення земельної ділянки.

Порядок вилучення земельних ділянок встановлений ст. 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тобто, Земельний кодекс України передбачає можливість вилучення тих земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні, та з приводу їх вилучення повинно прийматись відповідне рішення.

Судом установлено, що земельна ділянка по вул. Микулинецькій-бічній, 10 у м. Тернополі відповідно до рішення Тернопільської міської ради № 674 від 30 травня 2001 року та договору оренди від 07 вересня 2001 року, надана в тимчасове користування ТОВ «Агропромислова База» строком на 25 років, та жодного рішення з приводу вилучення зазначеної земельної ділянки Тернопільською міською радою не приймалось.

Тому підстав вимагати від ОСОБА_1 подання разом із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки засвідченої нотаріально письмової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки у відповідача не було.

А подання копії документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем, статтею 123 Земельного Кодексу України взагалі не передбачено. Більше того, вказана норма містить пряму заборону вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Щодо доводів представника відповідача про законність способу розгляду заяви ОСОБА_1 шляхом надання йому письмової відповіді, суд виходить з наступного.

Рішенням Тернопільської міської ради № 5/33/19 від 30 березня 2010 року «Про надання повноважень щодо розгляду звернень» вирішено надати повноваження відділу використання земельних ресурсів розглядати та надавати відповіді юридичним та фізичним особам на звернення, пов’язані з вилученням та наданням земельних ділянок, які відповідно до вимог чинного законодавства немає можливості задовольнити.

Відповідно до розпорядження міського голови № 333 від 12 листопада 2015 року «Про посадові обов’язки, розподіл повноважень та взаємозамінність в Тернопільській міській раді» визначено обов’язки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 – координує діяльність відділу земельних ресурсів, інших відділів (додаток № 2).

Незважаючи на наявність зазначених рішення та розпорядження, статтею 123 Земельного кодексу України визначено лише 2 види рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: 1) надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) надання мотивованої відмови в його наданні. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, в даному випадку дискреційні повноваження відповідача обмежені в законодавчих рамках і не надають йому можливості здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючисьчітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд приходить до переконання, що Тернопільська міська рада допустила бездіяльність у розгляді клопотання (заяви) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не прийнявши за наслідками його розгляду відповідного рішення у встановлений законом спосіб.

Доводи представника третьої особи про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наявність договору оренди земельної ділянки та належне виконання ТОВ «Агропромислова База» умов цього договору суд вважає необгрунтованими, оскільки в даному випадку має місце спір між позивачем та відповідачем як суб’єктом владних повноважень щодо порушення встановленого законом порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не спір між позивачем та ТОВ «Агропромислова База» щодо права на земельну ділянку.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного суду України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За вказаних обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, визнавши протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2016 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га, та зобов’язати Тернопільську міську раду розглянути зазначену заяву, прийнявши за наслідками її розгляду відповідне рішення.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. З цих підстав стягненню в користь позивача підлягає 640 гривень понесеного ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 – 11, 14, 71, 159 – 163, 167, 186, ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2016 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га.

Зобов’язати Тернопільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 грудня 2016 року про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення по вул. Микулинецькій-бічній, 10 площею 0,1796 га, прийнявши за наслідками її розгляду відповідне рішення.

Стягнути з Тернопільської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.