Ухвала суду № 70657117, 01.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М. при розгляді позову ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М. від 02 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу у зв’язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суддею було встановлено, що недоліки позовної заяви усунені не повністю, оскільки, після часткового усунення недоліків, позовна заява й надалі не оплачена судовим збором.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 листопада 2017 року ухвалу від 02 жовтня 2017 року в частині визнання неподаною та повернення позовної заяви про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і в цій частині передано для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставою скасування ухвали зазначено, що суд неправильно визначив кількість позовних вимог та розмір судового збору щодо однієї частини позовних вимог, однак у частині інших вимог дійшов вірного висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України і правомірно визнав позовну заяву неподаною і повернув її заявнику ОСОБА_1

Автоматизованою системою документообігу суду справу розподілено судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначає, що «Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).».

Відповідно до п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів » від 19 травня 2006р., схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_2 ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічний принцип відображено в ч. 1 ст. 15 Кодексу суддівської етики.

Враховуючи ту обставину, що головуючий суддя постановив ухвалу про повернення позовної заяви, яка в подальшому скасована апеляційною інстанцією, з метою усунення будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості судді, вважаю за необхідне заявити самовідвід.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 20, 23, 24, 27, 208-210 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти самовідвід судді Сташків Н.М. у розгляді позову ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Цивільну справу №607/10458/17 передати в канцелярію суду для повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.