Рішення № 70655808, 28.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/3272/16 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

Провадження № 22-ц/778/1137/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог зазначила, що 27.11.1999 року сторони уклали шлюб, від шлюбу мають дітей ОСОБА_6 2002 р.н та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 З 01.09.2012 року позивач ОСОБА_4 з відповідачем ОСОБА_5 проживають окремо.

Під час шлюбу сторонами було придбане та збудовано наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою: Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Степова, буд 68; земельна ділянка площею 0,1500 га на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, селище Сонячне, вул. Степова, 68; земельна ділянка площею 0,0540 га на території Лукашівської сільської ради Запорізького району, Запорізької області, на території садівничого товариства «Колос», ділянка №84. Загальна вартість спірного нерухомого майна, набутого подружжям під час шлюбу складає 222 406 грн.

Між сторонами виникли суперечки щодо її права власності на зазначене майно.

На підставі зазначеного просила визнати за нею право власності на все нерухоме майно, яке придбано за час шлюбу.

В серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог зазначив, що під час шлюбу сторонами була придбана побутова техніка: планшет Apple iPad 3 wi-fі + 3G64 - 8400 грн.; мобільний телефон Apple iPhon 4S 64 Gb - 7280 грн.; монітор LG 27 DM2780D LED – 4040 грн.; процесор Intel Core i5-2550k, s1155 - 2150 грн.; мобільний телефон Samsung 19250 Galaxy nexus 16 Gb – 6000 грн.; МФП лазерний Canon MF 4550 D - 2320 грн.; телевізор Philips 46PFL6606t/12 – 10480 грн.; відеокамера Canon Legria HF R28 – 3600 грн.; фотокамера цифрова Canon EOS1100D 18-55DC – 4360 грн.; ноутбук Apple Macbook Pro MD 831LL/A 15.4 Retina -38400 грн.; соковижималка Kenwood JE 880 – 3560 грн.; мультиварка Cucroo crp-a 1010F - 2240 грн.; м’ясорубка Moulinex DKA213E – 1600 грн.; пароварка Philips HD 9190 – 1760 грн.; пилосос Philips FC 9073/01 – 1680 грн.; хлібопіч Moulinex OW6002 – 2560 грн.; ноутбук HP Pavilion dv6-7055sr – 7840 грн.; електронна книга PockerBook PRO 912 pb912-dy – 2160 грн.; пилосос Thomas twin aguafilter – 3360 грн.; пральна машина Boshh was 24743 – 7600 грн.; телевізор Lcd LG47Le8500 – 15600 грн.; телевізор Lcd Sony kdl-40nx710r – 14300 грн.; телевізор Led Samsung ve-37c6540swx – 11200 грн.; телевізор LG 32 LE 4500 – дві штуки – 10880 грн.; телевізор LG 26 LD 320 – 3200 грн.; холодильник Siemens KD-53na01ne – 10500 грн.; холодильник Samsung RL62ZBPN1 – 9100 грн.; музичний центр Panasonic sc-vk680 ee-k – 3360 грн.; мікрохвильова пічь LG MC8088HRB – 2550 грн. на загальну суму 202 080 грн., на яку просив визнати за ним право власності.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 – задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_5

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, яка встановлено ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та посилаючись на ті обставини, що все нерухоме майно, а саме: житловий будинок та дві земельні ділянки, придбані за час шлюбу та належать їй та відповідачу, частки їх є рівними, позивач просить поділити майно шляхом визнання за нею права власності на все нерухоме майно, придбане подружжям під час шлюбу, при цьому вказуючи про наявність спору між сторонами, не просить суд виділити відповідачу будь-яке майно при поділі або стягнути на його користь компенсацію (а.с.1-2).

Зі змісту зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя вбачається, що відповідач не оспорює право дружини на все нерухоме майно та не заперечує проти визнання за нею права власності на все нерухоме майно а лише просить суд визнати за ним право власності на побутову техніку, придбану подружжям під час шлюбу (а.с.39-42).

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.11.1999 р. (а.с. 5).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, ОСОБА_9 продав а ОСОБА_5 купив будинок житловий, незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Сонячне, вул. Степова, 68 (а.с.13). Право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_5 Олександровичем ОП «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» 14.07.2006 року (а.с.14).

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №996224, виданим 20 листопада 2007 року, земельна ділянка, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Сонячне, вул. Степова, 68, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, належить ОСОБА_5 на праві власності (а.с.2).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки ВЕО №957393 від 11 червня 2007 року ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку розміром 0,0540 га на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на території СТ «Колос» №84 (а.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року по справі №317/36/16 ц накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5, Державним реєстратором ОСОБА_10 внесено запис про державну реєстрацію обтяжень №13697477 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.03.2016 року (а.с.76-78).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року по справі №317/36/16 ц задоволено позов ОСОБА_3, з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто заборгованість за договорами позики в розмірі 4 217 583 грн.78 коп.(а.с.106-110).

Крім того, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Запорізькій області від 11.04.2016 року накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с.83).

За приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952-IV) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

При цьому, статтею 2 Закону визначено, що терміни у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: «обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору».

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, згідно з якою державній реєстрації прав підлягає в тому числі: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз’яснив у п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5 у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред’явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року) (пункт 2 постанови Пленуму).

З позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна (житлового будинку, земельних ділянок) відповідно до положень ст. 60 Закону № 606-XIV ОСОБА_4 не зверталась.

Суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: