Ухвала суду № 70655619, 30.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/22/17 Головуючий у 1-й інстанції: Урупа І.В.

Провадження №22-ц/778/3599/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 22.03.2007 року сторони уклали кредитний договір № СМ-SМЕ200/063/2007, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 35 000 доларів США зі строком повернення до 23 березня 2018 року, виплатою процентів за користування кредитними коштами на основі плаваючої процентної ставки, що становить 5% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті кредитування, що розміщені в банку на строк в 366 днів). Протягом 2009 – 2015 років сторони неодноразово укладали додаткові договори, якими вносили зміни до порядку нарахування відсотків, графіку погашення кредиту, тощо. Посилаючись на те, що позичальник порушує порядок та строки погашення кредиту, станом на 07.09.2016 року має заборгованість, розмір якої станом на 07.09.2016 становить 31 761,51 доларів США, із яких: за тілом кредиту 23 421,66 доларів США, за нарахованими відсотками в розмірі 8 339,85 Доларів США, просив суд на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України достроково стягнути вказану суму боргу.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ200/063/2007 від 22.03.2007 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 421,66 Доларів США та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 8 339,85 Доларів США, а всього 31 761 (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят один) доларів США. 51 центів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 зазначає, що справу розглянуто з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому не мав можливості надати суду свої заперечення проти позову. Крім того, на думку апелянта, судом неправильно визначений розмір заборгованості, оскільки станом на 24.02.2014 року він вже сплатив Банку 38 938, 79 доларів США, а тому залишок неповернутого боргу має бути значно нижчим.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток 09.09.20217 р. і 04.09.2017 року відповідно.

ОСОБА_4 30.11.2017 року о 10 год.52 хв. здала в канцелярію апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 30.11.2017 р. на 12 год.20 хв., в якому зазначила, що не може з’явитися в судове засідання у зв’язку із виїздом за межі міста за сімейними обставинами. Доказів поважності причин неявки до свого клопотання не надала. ОСОБА_3 причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши клопотання ОСОБА_4 колегія суддів визнала його таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

У відповідності до ст.11, ч,3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі. зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим. з огляду на принцип диспозитивності у цивільному судочинстві сторони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до положень ст.ст. 157, 303-1, 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановленими главою І розділу У ЦПК України. Суд першої інстанції розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У випадкових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а па ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції здійснювали два представники за довіреністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також адвокат ОСОБА_6В.(а.с.80-82). Справа чотири рази призначалася до судового розгляду, проте ні відповідач, ні його представники участі у судових засіданнях не приймали. Виклик відповідача у судові засідання здійснювався через оголошення у пресі, а також за останньою відомою адресою місця проживання. За клопотанням представників відповідача двічі розгляд справи відкладався у зв’язку із тим, що адвокат не була ознайомлена з матеріалами справи, у зв’язку із службовим відрядженням тощо (а.с.81,87).

В апеляційний суд справа зі скаргою відповідача надійшла 18 серпня 2017 року.

У зв’язку з несплатою відповідачем судового збору ухвалою судді-доповідача від 18 серпня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення її недоліків – для оплати судового збору.

28 серпня 2017 року відповідач надіслав на адресу апеляційного суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді-доповідача від 29 серпня 2017 року відкрито апеляційне провадження, ухвалою колегії суддів апеляційного суду від 31 серпня 2017 року справу, з урахуванням значного навантаження на колегію, призначено до розгляду на 30 листопада 2017 року.

Повістку про виклик у судове засідання у цій справі відповідач ОСОБА_3 отримав 04.09.2017 р., ОСОБА_4 – 02.09.2017 р. В судове засідання, призначене на 30 листопада 2017 року, ні відповідач, ні його представники не з’явилися. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання ні відповідач, ні його представники суду апеляційної інстанції не надали.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що відповідач і його представники, отримавши завчасно (за два місяці) повістки про виклик у засідання апеляційного суду, мали реальну можливість для забезпечення свого представництва у суді апеляційної інстанції. Їм було надано достатньо часу спланувати свій робочий час і вирішити сімейні проблеми у такий спосіб, щоб забезпечити представництво своїх інтересів у суді апеляційної інстанції. Учасники судового розгляду мали достатньо часу для надання всіх доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень як суду першої, так і суду апеляційної інстанції. Клопотання про дослідження нових доказів апеляційна скарга не містить.

На підставі 305 ч.2 ЦПК України колегія суддів визнала причини неявки відповідача і її представника неповажними і такими, що не перешкоджають перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, із системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, яке є обов'язковим для сторін, має виконуватися належним чином.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та закон, що їх регулює.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 1050,1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути кредит та спла­тити проценти в розмірі та на умовах встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 22.03.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір СМ-SМЕ200/063/2007, за умовами якого позивач здійснив виплату кредитних коштів шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок відповідача в сумі 35 000,00 доларів США. Відповідач зобов’язалася повернути отриманий кредит строком до 23.03.20018, сплачувати відсотки за користування ним та виконувати інші зобов’язання. (том1:а.с.11-14).

Згідно з пунктом 3 Частини №1 Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, що становить 5% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредит, що розміщені в банку на строк в 366 днів).

Відповідно до п. 1.5.1 Частини № 2 Кредитного договору погашення відповідна частини Кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок.

Протягом дії кредитного договору, умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів укладених з позичальником.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору в разі не виконання чи не належного виконання позичальником умов договору банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов’язання не виконував, станом на 07.09.2016 має заборгованість на суму 31 761,51 доларів США, із яких: за тілом кредиту – 23 421,66 доларів США, за нарахованими відсотками у розмірі 8 339,85 доларів США (том11: а.с.8)

В зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору на адресу позичальника була направлена Досудова вимога у № 200-12-4-7/1020 від 12.09.2016 року про погашення заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с.6).

Зважаючи на те, що позичальник не виконував умови кредитного договору, допустився порушення графіку погашення кредиту, після укладання додаткового договору №9 від 22.07.2015 року жодного платежу на погашення кредиту не здійснив, досудову вимогу Банку про усунення порушень не виконав, суд першої інстанції обгрунтовано у відповідності з вимогами ст.ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України стягнув всю суму боргу з позичальника на користь Банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначений розмір заборгованості є безпідставними. Розмір заборгованості підтверджений детальним розвернутим розрахунком, документами первинного бухгалтерського обліку, наданими Банком на запит суду першої інстанції, із яких вбачається, що всі платежі, які були внесені позичальником на користь Банку були зараховані у відповідності з їх призначенням.

Крім того, додатковим договором №9 від 22.07.2015 року сторони узгодили, що станом на 22 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за тілом кредиту становить 23 421, 66 доларів США. До 23.03.2018 року за користування кредитним коштами позичальник мав сплатити банку 12 136,41 доларів США відсотків, 84 долари США за розрахунково касове обслуговування, 328 доларів США – платежі на користь третіх осіб за договором страхування. Порядок сплати вказаних сум і розмір щомісячних платежів визначено відповідним графіком, який підписано, в тому числі і позичальником ОСОБА_3, інтереси якого за довіреністю представляла ОСОБА_4 (т. 1 а.с.40-44).

Після укладання додаткового договору №9 обов’язок зі сплати кредиту позичальник взагалі не виконував, жодного платежу не вносив, станом на 07.09.2016 має заборгованість на суму 31 761,51 доларів США, із яких: за тілом кредиту – 23 421,66 доларів США, за нарахованими відсотками у розмірі 8 339,85 доларів США (том11: а.с.8).

Із змісту апеляційної скарги і доданих до неї письмових доказів вбачається, що останній платіж на погашення кредиту був внесений позичальником 24.02.2014 року.

Оскільки визначений Банком розмір заборгованості підтверджується належними і допустимими доказами, узгоджується із змістом вищевказаного додаткового договору №9, згідно якому ОСОБА_3 визнавав наявність заборгованості зі сплату тіла кредиту станом на 22.07.2015 року у розмірі 23 421, 66 доларів США , а також свій обов’язок зі сплати 12 136, 41 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, доводи апеляційної скарги про те, що розмір боргу значно менший, є неприйнятними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач з 8 лютого 2017 року змінив місце свого проживання, а тому не отримував повістки про виклик у судове засідання, також не є підставою для скасування судового рішення.

За положенням ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи, зобов’язані повідомити суд про зміну свого місця проживання під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає.

Зважаючи на те, що ні відповідач, ні його представники не повідомили суд про зміну місця проживання відповідача, направлена за останньою відомою адресою місця проживання відповідача повістка про виклик у судове засідання повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання», у відповідності до ст.77 ЦПК України повістка вважається такою, що вручена відповідачеві.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 рокупо цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: