Ухвала суду № 70643293, 21.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Посунся Н.Є.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3, заінтересована особа – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даною скаргою, посилаючись на те, що 17 листопада 2016 року державний виконавець ознайомив її з постановою від 17 листопада 2016 року про опис та арешт майна боржника, якою описав та наклав арешт на належне їй майно. Опис та арешт майна боржника було здійснено на підставі виконавчого листа №2/0417/8109/2012, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про який їй нічого не було відомо. Тільки 16 березня 2017 року представник скаржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Жодного документу виконавчого провадження, крім постанови від 17.11.2016 року вона не отримувала. Звертає увагу суду на те, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/0417/8109/2012 відкрито з порушенням строку, визначеного у виконавчому листі. У матеріалах виконавчого провадження, всупереч вимог ЗУ "Про виконавче провадження" відсутнє підтвердження того, що їй надсилалися документи виконавчого провадження. Враховуючи, що виконавче провадження відкрито з порушенням строку, передбаченого законодавством, вважає, що всі інші дії державного виконавця у виконавчому провадженні є неправомірними. Тому ОСОБА_2 просила визнати неправомірною постанову державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 30.11.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП№ 49496626, визнати неправомірною постанову державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 17.11.2016 року у виконавчому провадженні ВП №49496626 про опис та арешт майна боржника.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірною постанову державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 від 30.11.2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/0417/8109/2012; визнано неправомірною постанову державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_5 від 17.11.2016 року про опис та арешт майна боржника при примусовому виконанні виконавчого листа №2/0417/8109/2012 у виконавчому провадженні ВП №49496626.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нової про відмову в задоволення скарги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах вимог скарги і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 386 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Місцевим судом було встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2012 року у цивільній справі №2/0417/8109/2012 з ОСОБА_2, ОСОБА_6 було стягнуто на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 188209, 95 грн., стягнуто з ПАТ "Аккцент-Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 10000,00 грн., стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 1982, 10 грн. судових витрат.

На виконання заочного рішення від 12 листопада 2012 року, 28 листопада 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист по справі №2/0417/8109/2012, строк пред'явлення якого до виконання до 22 листопада 2013 року.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ м. Чернівці із заявою від 25.11.2015 року за вих. №91 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 30.11.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/0417/8109/2012, виданого 28.11.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Постановою старшого державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 від 17.11.2016 року, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме на 2/5 частини спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення скарги є передчасним та необгрунтованим.

Частино 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», чинній на момент відкриття виконавчого провадження, передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Частинами 2 та 3 вказаної вище статті встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Так, судом не перевірено факту переривання строку пред'явлення до виконання виконавчого листа №2/0417/8109/2012, передбаченого статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент відкриття виконавчого провадження.

До апеляційної скарги додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37652510 від 22.04.2013 року з виконання виконавчого листа №2/0417/8109/2012 від 28.11.2012 року та копію постанови про повернення зазначеного виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2014 року (а.с. 82, 83).

А тому висновки суду про те, що строк пред'явлення виконавчого листа по справі №2/0417/8109/2012 до виконання сплив 22.11.2013 року – є передчасним та таким, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Місцевим судом у повному обсязі не встановлені фактичні обставини, не досліджено виконавче провадження або належним чином засвідчена його копія; до матеріалів справи долучено лише копії виконавчого листа №2/0417/8109/2012 від 28.11.2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №49496626 від 30.11.2015 року, постанови про арешт майна боржника від 17.11.2016 року, які належним чином не завірені.

Отже, зважаючи навимоги ч. 1 ст. 386 ЦПК України, колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року – скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий

Судді