Ухвала суду № 70640549, 22.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2636/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/4961/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третіх осіб ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2017 рокузадоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться на праві власності публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Дану ухвалу оскаржив ПАТ «ПУМБ», подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Зазначає, що ПАТ «ПУМБ» визнано у справі в якості третьої сторони, судом було вирішено питання про права та обов`язки третьої сторони шляхом накладення арешту на її майно, проте, у випадку визначення підстав покладення на сторону обов`язку щодо поновлення суб`єктивного права позивача, яке зазнало посягань, ПАТ «ПУМБ» повинно було б виступати у справі виключно в статусі відповідача. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позов можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2017 рокупро забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з’явилися, хоча про розгляд були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.73-74), про причини неявки суд не повідомили, та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ­­підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третіх осіб – публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» ( далі – ПАТ «ПУМБ»), ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім цього, позивачем подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій вона просила постановити ухвалу, якою накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться на праві власності публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що право власності на квартиру належить ПАТ «ПУМБ», а тому він має право нею користуватися та розпоряджатися, в тому числі і відчужити її, що може завдати шкоди її правам та свободам та в майбутньому може утруднити виконання рішення суду.

Перевіривши матеріали справи та враховуючи зміст позовних вимог, колегія суддів вважає, що ухвала про забезпечення позову підлягає скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд вважав що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 оскаржує дії приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з реєстрації права власності квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ «Перший український міжнародний банк»., не заявляючи при цьому вимог про визнання підстав набуття ПАТ «ПУМБ» квартири у власність незаконними, при цьому у разі винесення рішення ОСОБА_2 не набуде права власності на спірну квартиру, тому колегія суддів приходить до висновку що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не може утруднити виконання або невиконання рішення суду.

Колегія суддів приходить до висновку що в оскаржуваній ухвалі не зазначено мотивів, з яких суд зробив висновок про необхідність застосування зазначених заходів забезпечення позову, окрім того, суд не врахував те, що ПАТ «ПУМБ» є третьою особою а не відповідачем, як це передбачено ЦПК України та наклав арешт на майно, яке належить третій особі.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати підставними, а саму скаргу задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2017 року про забезпечення позову скасувати та постанови нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді