Ухвала суду № 70631308, 29.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кабінет Міністрів України на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2017 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи – Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-

встановила:

у травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, вул. Щорса, 99.

Вказує, що на ім’я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ №217559 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096601158.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2012 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_2

Вартість земельної ділянки становить 20 944,50 грн.

Перевіркою установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року №1298-50-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель.

За інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово-картографічними матеріалами вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до проекту землеустрою, який затверджено зазначеним вище рішенням, відведенням земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

Також, позивач обґрунтував позовні вимоги, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001р. на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001р. №59/1493 Київське державне комунальне об’єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне об’єднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство – на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство».

Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-1946, 1952-1959, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_3 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

Прийнятим рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010р. №1298-50-У порушено право власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, за відсутності відповідних повноважень передано у приватну власність ОСОБА_3

Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред’явлення вимог про витребування її з чужого володіння на користь держави.

Зважаючи на викладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється, а для повернення земельної ділянки у державну власність необхідним є припинення правового титулу належного набувача, тобто визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №217559, виданого на ім’я ОСОБА_3

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі у приватну власність, зміни цільового призначення, подальшого відчуження земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення. Крім того, враховуючи той факт, що наразі спірна земельна ділянка відноситься до території національного природного парку, порушені вимоги природоохоронного законодавства, які встановлюють особливий статус земель природно-заповідного фонду України.

Таким чином, земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову наразі є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Про допущені порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16.05.2014р. №51, тому строк позовної давності прокуратурою не пропущено.

Просила визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №217559, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010 площею 0,1500га з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2; витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010 площею 0,1500 га вартістю 20944,50 грн.; судові витрати покласти на відповідачів та третіх осіб.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Київської області який діє в інтересах держави, уповноваженим органам якої є Кабінет Міністрів України подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно – гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Також, зазначає, що Український народ як безпосередній власник спірної землі делегує відповідними органами місцевого самоврядування або органам виконавчої влади повноваження щодо здійснення права власності від його імені та в його інтересах і виключно у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель відповідно державної власності позбавляє Український народ загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності.

Апелянт стверджує, що спірна земельна ділянка цілковито вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов’язаний був знати, а проявивши розумну обачність в силу фізичних властивостей лісу повинен був передбачити її приналежність до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст.84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність.

Судом першої інстанції проігноровано доводи прокурора, що відчуження об’єктів, які є власністю Українського народу та не можуть перебувати за законом у приватній власності, є триваючим правопорушенням, оскільки законне право власності у приватних осіб на ці об’єкти не виникає в силу відсутності волі дійсного власника (народу України) на відчуження цих об’єктів з порушенням вимог Конституції та законів України.

Позовна давність то є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права.

Оскільки позовна давність законом визначена як строк, для правильного застосування правил про позовну давність принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку.

Апелянт, зазначає, що початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов’язується як з об’єктивним моментом – наявністю порушення прав особи, так і з суб’єктами, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того, суд першої інстанції під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві має встановити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; установити дату, коли особа звернулася до суду, а також чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.

Апелянт стверджує, що твердження суд першої інстанції про інформованість позивача з 2010 року про порушення інтересів держави не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними з огляду на те, що Кабінет Міністрів України, який визначений прокурором у якості позивача у спірних правовідносинах, не був взагалі учасником ні вилучення, ні зміни її цільового призначення, ні подальшого надання у власність спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідачами не було надано доказів, що Кабінет Міністрів України, в інтересах якого пред’явлено прокурором позов і який згідно ст.149 ЗК України наділений правом розпоряджатися землями лісогосподарського призначення, у 2010 чи 2011 роках довідався про порушення свого права на розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а також судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок прокуратури Київської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010р. №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, вул. Щорса, 99.

На підставі вказаного рішення на ім’я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ №217559 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010 площею 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за 011096601158.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №8563 ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_2, вартість земельної ділянки становить 20 944,50 гривень. На даний час власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2

Відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2014 року «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6 462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

Згідно відповіді на запит прокуратури Київської області від 27.02.2015 року №05/1-378 та №05/1-437 вих-15 від 04.03.2015 року щодо надання планово-картографічних матеріалів по селищу Гостомель, на яких відображення межі населеного пункту станом на 01.01.2011 Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 20.03.2015 року №0-1017-0.4-315/2-15 повідомило, що в зв’язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський», Управління немає можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку «Голосіївський».

Згідно відповіді КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 21.11.2014 року №873, згідно статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.03.2002 року підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також в цьому листі зазначено, що з листа прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років було пред’явлено 18 позовів на площу 2,7га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок.

Відповідно до постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів №51 від 16.05.2014 року постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75га.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що Гостомельською селищною радою та представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 зроблено заяви про застосування строків позовної давності, а посилання позивача, про те, що про порушення прокуратура довідалась лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16.05.2014 року №51, тому строк позовної давності прокуратурою не пропущено, спростовується відповіддю КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 21.11.2014 року №873, в якій зазначено, що з листа прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 року було пред’явлено 18 позовів на площу 2,7га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок.

Крім того, на адресу Гостомельської селищної ради прокурором м. Ірпеня прокуратури Київської області неодноразово направлялись вимоги про надання належним чином завірених копій рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по вул. Київська і Щорса із наданням повного пакету документів, на підставі яких приймалися вказані рішення, а саме: 06.10.2010 року №8802 вимога про надання матеріалів у зв’язку з проведенням прокуратурою м. Ірпеня перевірки оригіналів рішень Гостомельської селищної ради про надання у власність громадянам земельних ділянок в сел. Гостомель по вул. Київська та вул. Щорса, а також повний пакет документів, на підставі яких приймалися вказані рішення; 13.01.2011 року за № 312 у строк до 14.01.2011 року на виконання термінового завдання прокуратури Київської області за зверненням народного депутата України ОСОБА_6 щодо законності надання радою земельних ділянок; 11.02.2011 року за №1425 у строк до 11.02.2011 року за зверненням народного депутата України; 04.07.2011 року за № 5081вих у строк до 05.07.2011 року на виконання завдання прокуратури Київської області.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.а),б) ч.1 ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.20,21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з п.ґ) ч.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п.12 Перехідних положень ЗК України, який діяв на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура дізналася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та ч.2 ст.45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст.46 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст.45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

У даній справі першим заступником прокурора Київської області пред’явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1,2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Гостомельської селищної ради Київської області. При цьому підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ст.9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов’язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення - 11 березня 2010 року.

Перший заступник прокурора Київської області пред’явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 20 травня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи перевірка законності надання у власність громадян земельних ділянок по вул. Щорса в с.м.т. Гостомель проводилася прокуратурою м. Ірпеня ще в 2010 року, і саме з цієї дати у прокурора була можливість дізнатися про порушення прав держави під час виділення спірної земельної ділянки.

За таких обставин, строк позовної давності при зверненні до суду дійсно пропущений, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кабінет Міністрів України відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді