Рішення № 70629940, 30.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15770/17

Провадження № 2/161/4330/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 листопада 2017 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Черняка В.В.

при секретарі Заболотьку Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свій позов мотивує тим, що ОСОБА_2 позичив у нього 62 000 доларів США, які зобов’язався повернути в червні 2017 року. Про вказане зобов’язання відповідач власноручно написав та видав розписку 22.04.2017 року. У вказані терміни відповідач свої зобов’язання не виконав, позичені кошти не повернув, на неодноразові переговори щодо повернення боргу повідомив про відсутність у нього коштів.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, просить стягнути з нього в свою користь суму боргу за договором позики, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 12.10.2017 року становить 1 648 338, 2 грн. та 14 010, 87 грн. – 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

В судове засідання відповідач не з’явився, хоча був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З розписки, датованої 22 квітня 2017 року, написаної відповідачем власноручно, вбачається, що останній отримав в борг від ОСОБА_1 62 000 доларів США та зобов’язався повернути вказану суму в червні 2017 року (а.с.4).

Даною розпискою підтверджено факт укладення між сторонами договору позики. Даний договір відповідає вимогам закону щодо письмової форми договору. У обраній сторонами формі договору (у вигляді розписки позичальника) сторони дійшли згоди стосовно всіх суттєвих умов договору позики, передбаченого ст.1046 ЦК України: в розписці зазначено суть договору - позика, суму позики і грошову одиницю, строк її повернення.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики між фізичними особами укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший письмовий документ, який посвідчує факт укладення договору (позики) і факт передачі грошей на певних умовах.

За приписами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст.628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, договір, укладений між сторонами і підтверджений письмовим доказом, є договором позики, який передбачений ст.1046 ЦК України. Договір укладений з дотриманням вимог закону щодо його форми, в ньому сторони дійшли згоди стосовно всіх суттєвих і необхідних умов договору.

Судом встановлено, що до дня звернення позивача в суд, відповідач не повернула позивачу борг.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у постанові від 02.07.2014 року по справі № 6-79цс14 вказав: «Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов’язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і фактичного його виконання є національна валюта України – гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов’язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.».

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що сума боргу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 12.10.2017 року становить 1 648 338, 2 грн., сума 3% річних від простроченої суми становить 14 010, 87 грн., разом 1 662 349, 07 грн.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні в справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача в позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст..526, 527, 533, 1046, 1047 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) 1 662 349, 07 грн. (один мільйон шістсот шістдесят дві тисячі триста сорок дев’ять) гривень 07 копійок боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) 8 000, 00 (вісім тисяч) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.