Рішення № 70624830, 28.11.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"28" листопада 2017 р.

Справа №642/4293/17

Провадження№2/642/1598/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді - Бондаренка В.В.,

за участю секретаря - Конєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання правочину недійсним та застосування реституції, в якій зазначає, що 21.07.2017 між ним та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено Договір фінансового лізингу № 2681, предметом якого є надання Партнеру послуг, спрямованих на придбання автомобіля на суму 11 327, 56 доларів США, що еквівалентно 295 650,00 грн., марка автомобіля договором не визначена.

Таким чином, предметом оскаржуваного Договору фінансового лізингу № 2681 є надання особі предмета лізингу - автомобіля марки Great Wall.

З метою отримання автомобіля марки Great Wall на суму 11 327, 56 доларів США, що еквівалентно 295 650,00 грн., позивач загалом перерахував відповідачу 85 000,00 грн.

Враховуючи те, що позивач є фізичною особою, то цей договір повинен бути обов'язково нотаріально посвідченим.

Договір фінансового лізингу від 21.07.2017 № 2681 нотаріально не посвідчувався, а тому, позивач вважає, що договір у відповідності до ст.ст. 220, 236 ЦК України є нікчемним з моменту його вчинення 21.07.2017.

Крім того, позивач вважає, що умови договору є несправедливими, оскільки оспорюваний правочин не відповідає чинному законодавству України, внутрішній його волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, вчинений з введенням його в оману щодо істотних умов та дає законні підстави для визнання договору недійсним.

У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення Договір фінансового лізингу від 21.07.2017 № 2681 укладений між ним та ТОВ «Єврокар Україна», стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на його користь кошти загальною сумою 85 000,00 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення Договору фінансового лізингу від від 21.07.2017 № 2681, судовий збір у повному обсязі стягнути з відповідача в дохід держави.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовну заяву задовольнити, справу розглянути без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, у зв'язку з чим, зі згоди позивача та на підставі ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з статтею 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 21.07.2017 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізингу № 2681, за умовами якого ТОВ «Єврокар Україна» зобов'язалося придбати транспортний засіб у власність та передати транспортний засіб у користування позивачу на строк та на умовах, передбаченим договором, а ОСОБА_1 користується транспортним засобом на умовах даного договору та згідно з положенням чинного законодавства (а.с.12-19).

Відповідно до п. 8.2 договору вартість предмету лізингу на момент укладання договору становила 11 327, 56 доларів США, що еквівалентно 295 650,00 грн.

Згідно з п. 1.7, п. 4.1, п. 9.6 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця: комісії за організацію Договору; авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного Договору.

21.07.2017 позивачем були сплачені кошти на оплату за товари/послуги у розмірі 30 000,00 грн. з призначенням платежу - комісія за організацію по договору фінансового лізингу №2681 від 21.07.2017, що підтверджується квитанцією № 0.0.812100463.1 від 21.07.2017 року (а.с. 20).

24.07.2017 позивачем були сплачені кошти на оплату за товари/послуги у розмірі 55 000,00 грн. з призначенням платежу - комісія за організацію по договору фінансового лізингу №2681 від 21.07.2017, що підтверджується квитанцією № 0.0.814129437.1 від 21.07.2017 року (а.с. 20).

У відповідності до ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року,договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 2681 від 21.07.2017, укладений між позивачем та ТОВ «Єврокар Україна», нотаріально посвідчено не було.

Крім того, у правовому висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, зазначено, що стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Дані законодавчі приписи також відображені і у положеннях Хартії захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року

№ 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Суд, аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу від 21.07.2017, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу від 21.07.2017 є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В договорі фінансового лізингу від 21.07.2017 відсутні відомості про те, що ТОВ «Єврокар Україна» здійснює свою фінансову діяльність на підставі відповідного дозволу (ліцензії), що суперечить нормам законодавства викладеним вище.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 850 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215-216, 220, 227, 627-628, 638, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст. 1-2, 15, 18-19, 24 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року, ст.ст. 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 року, ст.ст. 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 року, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,- задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 2681 від 21.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1, - недійсним з моменту вчинення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, р/р 26007532869, в АТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805») на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, сплачені гроші в сумі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, р/р 26007532869, в АТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805») на користь держави, судовий збір у розмірі 850 грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Бондаренко