Ухвала суду № 70622989, 29.11.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

29.11.2017 року Провадження №2/425/541/17

Справа №425/2041/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Коваленка Д.С., розглядаючи заяву Публічного акціонерного товариства „Ідея Банк про вжиття заходів забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство „Ідея Банк звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив наступне:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №910.15117 в розмірі 147644 гривні 87 копійок, з яких: 103149 гривень 62 копійки це борг по кредиту, 44495 гривень 25 копійок проценти за користування кредитом;

в рахунок погашення кредитних зобовязань ОСОБА_1, за кредитним договором № 910.15117, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6UN81BPCL210410 Y6UN81BPCL210410, реєстраційний номер: ВВ4100СР шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним субєктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які повязані з продажем автомобіля тощо);

вилучити у ОСОБА_2, транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6IJN81BPCL210410 Y6LJN81BPCL210410, реєстраційний № НОМЕР_1 та передати Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» на період до його реалізації.

Разом з цим, 29 листопада 2017 року, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, якою просить:

накласти арешт на транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6UN81BPCL210410 Y6UN81BPCL210410, реєстраційний номер: ВВ4100СР, що належить ОСОБА_2;

вилучити транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6UN81BPCL210410 Y6UN81BPCL210410, реєстраційний номер: ВВ4100СР, що належить ОСОБА_2 та передати його Публічному акціонерному товариству „Ідея Банк на відповідальне зберігання.

Означена заява, спеціальним вимогам, яким повинна відповідати будь-яка заява про забезпечення позову, що передбачені положеннями частини 2 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України), відповідає.

В силу положень частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Внаслідок чого суд, розглядав заяву про забезпечення позову без повідомлення та виклику і позивача, і відповідачів у судове засідання, і вирішив її виходячи з мотивів викладених нижче, на основі поданих йому позивачем доказів, оскільки права на їх збирання з власної ініціативи суд не має.

В силу положень частини 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

А згідно з частиною 1 та 3 статті 152 цього ж кодексу, позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться в нього або в інших осіб, але вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами. При цьому, у разі необхідності, судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Застосовуючи вказані норми процесуального права, суд враховує і розяснення Пленуму Верховного Суду України, надані ним у пункті 4 постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року. Зокрема, у тій частині, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позовні вимоги банку, з юридичної точки зору, зводяться до стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на транспортний засіб в рахунок погашення такої заборгованості, а також його вилучення та передачу банку на період до його реалізації, що ґрунтуються на факті укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, за яким останній отримав кредит і порушив своє зобовязання щодо його повернення та сплати процентів за його користування, а також укладення між ними договору застави транспортного засобу: автомобіля HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6IJN81BPCL210410 Y6LJN81BPCL210410, реєстраційний № НОМЕР_2, який в рахунок забезпечення виконання вказаних зобовязань ОСОБА_3 передав у заставу банку, і яким нині, але з іншим реєстраційним номерним знаком ВВ4100СР володіє ОСОБА_2.

Суд враховує, що такі вимоги банк обґрунтовує викладеними у позові обставинами, на підтвердження існування яких банк подав письмові докази, та мотивує необхідність їх задоволення нормами матеріального права. І з огляду на це, та те, що надати оцінку таким обставинам суд поки що не вправі, і цього робити він не буду, суд, однак, не має сумнівів у тому, що між позивачем та відповідачами дійсно існує спір.

Враховуючи обмеженість доказів, які може враховувати суд під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд, тим не менш, може констатувати, що надані позивачем документи, містять дані про те, що транспортний засіб, який був предметом договору застави, саме ОСОБА_1 11 червня 2016 року зняв з обліку, і вже 21 червня 2016 року цей транспортний засіб був зареєстрований на громадянку ОСОБА_4, а новим його власником стала ОСОБА_2 06 серпня 2016 року.

Тому суд відзначає, що заява банку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль, власники якого змінились вже двічі, а також про вилучення цього транспортного засобу і його передачу банку на відповідальне зберігання, не є явно необґрунтованою чи такою, що свідчить про зловживання банком своїм правом на забезпечення позову, через що її слід розглянути по суті.

Отже, у своїй заяві, банк ставить питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб: автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN-Y6IJN81BPCL210410 Y6LJN81BPCL210410, реєстраційний № НОМЕР_1, а також його вилучення у кого б він не знаходився та його передачу банку на відповідальне зберігання.

Тобто, банк просить накласти арешт саме на те майно, яке згідно договору застави передавалось банку в рахунок забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором.

При цьому суд враховує, що згідно пункту 2 договору застави, вартість цього автомобіля складає 178500 гривень, а заборгованість, яку заявляє позивач до стягнення і в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на автомобіль складає 147644 гривні 87 копійок.

Тобто, незважаючи на незначну різницю між вартістю автомобіля та обсягом заборгованості в рахунок погашення якої банк просить звернути стягнення на автомобіль, суд вважає прохання про накладення арешту на вказаний автомобіль співмірним із заявленими позовними вимогами.

І оскільки арешт, за своєю правовою суттю, це заборона відчуження майна, а суд не вирішив його юридичну долю, яка може бути зведена до звернення стягнення на нього, заборона його відчуження є, із таких міркувань, вочевидь доцільним заходом забезпечення позову.

Тим більше, що саме цей автомобіль був предметом договору застави, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 для забезпечення виконання останнім своїх кредитних зобовязань.

Суд враховує, що відповідно до положень частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається тільки, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Причиною, яка вказує на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, банк вважає факт відчуження автомобіля відповідачем та зміни його власника вже двічі, а також те, що до ухвалення рішення по суті справи ніщо не заважає ОСОБА_5 здійснити будь-які дії з його відчуження.

Зазначені банком причини суд вважає серйозним юридичним аргументом, який суд поділяє у звязку із тим, що діяння ОСОБА_3 із зняття з реєстрації автомобіля підтверджуються довідкою Головного сервісного центру МВС України, як і те, що автомобіль вже змінив двох власників (а.с.65-67,84-86). І оскільки договір застави передбачає заборону відчуження автомобіля тільки для ОСОБА_3 (а.с.16-17), і в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є обтяження на автомобіль, але з іншим номером державної реєстрації, дійсно, ніщо не заважає ОСОБА_5 здійснити відчуження автомобіля, що вочевидь може утруднити виконання рішення суду, при вчинення нею такої дії.

А це, на думку суду, хоча і не прямо, але свідчить про наявність обґрунтованого припущення про те, що ОСОБА_5 може вчинити відчуження спірного майна. А також свідчить про те, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, у цьому випадку, може утруднити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача, оскільки відчуження може мати місце до ухвалення рішення по суті спору.

Окремо, суд хоче наголосити на тому, що він враховує положення частини 3 статті 151 ЦПК України у їх взаємозвязку з розясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 7 постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, за якими, для вжиття заходів забезпечення позову, достатньо встановити наявність обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову, у конкретному випадку, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову.

А позивач, наявність такого обґрунтованого припущення зміг довести суду, і тому суд погоджується із необхідністю вжиття заходів забезпечення його позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Проте, як вже вказувалось вище, суд враховує і положення пункту 4 розяснення Пленуму Верховного Суду України, у постанові "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, за якими, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тому, через це, і у звязку із тим, що вжиття заходів забезпечення позову не може використовуватись як засіб задоволення позовних вимог до вирішення спору по суті з прийняттям рішення, суд вважає, що у вжитті такого заходу забезпечення позову як вилучення автомобіля у ОСОБА_2 та його передачі банку на відповідальне зберігання слід відмовити.

Оскільки, при вжитті такого заходу забезпечення позову, суд, по суті вирішить одну з позовних вимог до розгляду справи по суті, що не є метою заходів забезпечення позову, це по-перше.

А по-друге. Позивач не довів наявність підстав для вжиття судом такого додаткового заходу забезпечення позову. Суд не має жодних даних, які могли би свідчити про обґрунтованість припущення про те, що ОСОБА_5 може вчинити з автомобілем якісь інші дії, ніж відчуження, а від для недопущення цього суд накладає арешт на автомобіль.

А от допускаючи забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що вжиття такого заходу забезпечення позову може спричинити шкоду будь-яким правам та інтересам відповідача чи будь-яких третіх осіб, а також доказів того, що вжиті судом заходи можуть перешкоджати господарській діяльності будь-якої особи.

І, оскільки, як вже вказувалось вище, ознак зловживання позивачем своїм правом на забезпечення позову судом не встановлено, суд не бачить і необхідності, на підставі частини 4 статті 153 ЦПК України, вимагати від банку забезпечення його вимог заставою.

Тож, керуючись статтями 15,18,151-154,208-210 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Публічного акціонерного товариства „Ідея Банк про вжиття заходів забезпечення позову, задовольнити частково.

Накласти, в інтересах Публічного акціонерного товариства „Ідея Банк (код ЄДРПОУ: 19390819, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул.Валова, б.11) арешт на транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- Y6UN81BPCL210410 Y6UN81BPCL210410, реєстраційний номер: ВВ4100СР, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_3; адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом вилучення транспортного засобу та його передачі на відповідальне зберігання банку відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Надіслати копію ухвали Публічному акціонерному товариству „Ідея Банк.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство „Ідея Банк надати до Рубіжанського міського суду Луганської області докази виконання цієї ухвали, невідкладно після їх отримання.

Надіслати копію цієї ухвали ОСОБА_2, як особі, без повідомлення якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після отримання Рубіжанський міським судом Луганської області доказів її виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області.

Оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання і не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя - Д.С. Коваленко