Рішення № 70620349, 28.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/2932/13-ц 22-ц/774/1705/К/17

Справа № 214/2932/13-ц Головуючий в суді 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1705/К/17 Прасолов В.М.

Категорія № 27 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П,

секретар - Видрик А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» ( надалі- ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №522-пк, за умовами якого вона отримала в кредит кошти у розмірі 12584,35 долари США, з оплатою відсотків, за користування коштами відповідно у умов укладеногодоговру, зі строком повернення до 06.09.2015р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 й ОСОБА_2 укладені 06.09.2007р. два окремі договори поруки №522/2-пп-2007 та №522/1-пп-2007,відповідно. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поручились перед Банком відповідати, як солідарні божники за виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань.

Однак, відповідачі належним чином не виконували обов'язків по погашенню кредитної заборгованості , у зв'язку із чим, виникла заборгованість, яку після уточнення позовних вимог у жовтні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить суд солідарно стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 у розмірі 146083 грн. 57 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1460 грн. 84 коп.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати недійсним кредитний договір №522-пк-2007 від 06.09.2007 року, який укладений нею за фіктивною довідкою про доходи, що встановлено матеріалами кримінального провадження.

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати договір поруки №522/2-пк-2007 від 06.09.2007 року - припиненим, у зв'язку із тим, що її як поручителя не було повідомлено про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, застосованим на підставі Додаткової угоди, що призвело до збільшення обсягу її зобов'язань.

У червні 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому ставить питання про визнання договору поруки №522/1-пк-2007 від 06.09.2007 року - припиненим, оскільки його, як поручителя не було повідомлено про збільшення відсоткової ставки за укладеним кредитним договором, що збільшило обсяг його зобов'язань.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2017 року зустрічна позовна заява ОСОБА_4 залишена без розгляду.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2017 року зустрічні позовні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишені без розгляду.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2017 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість, завдану порушенням зобов'язання, у розмірі 146083,57 грн., а також судовий збір в сумі 1460,84 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит» в задоволенні позовних вимог до поручителів .

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що Додатковою угодою №1 до кредитного договору укладеною 18 березня 2011 року між Банком та боржником ОСОБА_4, без його згоди збільшено розмір відсотків за користування кредитними коштами та строк виконання грошового зобов'язання, що є підставою згідно ч.1 ст.559 ЦК України для припинення його поруки. Крім того, вважає, що Банком встановлено графік погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами, тому дія його поруки є припиненою по закінченню шести місяців до кожного платежу.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на тривалість апеляційного провадження залишена без задоволення.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині заявлених позовних вимог до поручителя ОСОБА_2

Колегія суддів не приймає до розгляду вимоги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про скасування рішення суду також в частині вимог до поручителя ОСОБА_5, оскільки докази уповноваження нею апелянта діяти в її інтересах в матеріалах справи відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги що стосуються апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №522-пк, а 18 березня 2011 року додаткова угода № 1 до зазначеного кредитного договору, відповідно до яких банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повороткості, строковості, платності кредитні ресурси у 12584,35 долари США, з оплатою по процентній ставці 14,5 %. Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з п. 3.2. кредитного договору 06.09.2015р.

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком було укладено договори поруки: №522/2-пп-2007 від 06.09.2007р. з ОСОБА_3; №522/1-пп-2007 від 06.09.2007р. з ОСОБА_2

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів і сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_4 кошти в розмірі та на умовах кредитного договору. Однак відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені належним чином не виконує.

Станом на 01.10.2014р. заборгованість за кредитом складає - 146083 грн. 57 коп., а саме: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 1666,19 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2014року (1 дол. США -12,9552 грн.) - складає 21585 грн. 82 коп.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 1904,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2014 року (1 дол. США -12,9552 грн.) - складає 24666 грн. 70 коп.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 44,58 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2014 року (1 дол. США -12,9552 грн.) - складає 577 грн. 54 коп.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 1048,76 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2014 року (1 дол. США -12,9552 грн.) - складає 13586 грн. 90 коп.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 85666 грн. 61 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ"Банк "Фінанси та кредит" та стягуючи з відповідачів на користь Банку солідарно заборгованість за кредитним договром, суд першої інтсанції дійшов висновку про доведеність розміру заборгованості та обов'язку відповідачівїї погасити.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Між сторонами виникли правовідносини, щодо виконання умов кредитного договору укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, як боржником, а також між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як поручителями.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно з матеріалів справи Додатковою угодою №1 до кредитного договору №522-пк-2007 від 06 вересня 2007 року, укладеною 18 березня 2011 року між ПАТ «Банк»Фінанси та кредит» та ОСОБА_4 збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 12,5% до 14,5%, збільшено період користування кредитними коштами з 06 вересня 2014 року до 06 вересня 2015 року, змінено графік погашення кредитної заборгованості ( а.с.11-14).

У матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені зміни були погоджені з поручителем ОСОБА_2

Збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулося без її згоди, що в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Так, згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Зі змісту статті 553 ЦК України випливає, що обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов, що закріплено у ч.1 ст.653 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення загального розміру наданих кредитних коштів та, відповідно, щомісячних платежів щодо повернення цих коштів, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України можливе лише у разі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, тобто в зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, будь яке збільшення зобов'язання, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічну правову позицію щодо припинення поруки з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди висловив Верховний Суд України у постановах № 6-67цс11 від 19 грудня 2011 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-185цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року, за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Згідно п. 4.4 Договору поруки №522/1-пп-2007 від 06 вересня 2007 року внесення змін і доповнень у Кредитний договір та /або Договір про відкриття кредитної лінії. Внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Не допускається без узгодження з поручителем( а.с.18).

З урахуванням того, що Додатковою угодою №1 до кредитного договору №522-пк-2007 від 06 вересня 2007 року, від 18 березня 2011 року збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 12,5% до 14,5% ( загальна ставка 15,34%), та збільшено період користування кредитними коштами на рік з 06 вересня 2014 року до 06 вересня 2015 року, колегія суддів дійшла висновку про припинення поруки ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки умови, викладені в додатковій угоді, всупереч пункту 4.4 договору поруки, не були погоджені з поручителем, та тягнуть за собою збільшення обсягу його відповідальності.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи, рішення на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, в частині солідарного стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, як поручителя у розмірі 146083,57 грн., а також стягнення з нього судових витрат у сумі 1460,84 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно матеріалів справи за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1606,92грн., який підлягає стягненню з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2017 року скасувати в частині солідарного стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 у розмірі 146083,57 грн., а також судового збору у розмірі 1460,84 грн. та ухвали в цій частині нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про солідарне стягнення з боржником заборгованості за кредитним договором №522-пк укладеним 06 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, як з поручителя.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1606,92 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: