Рішення № 70618281, 24.11.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3945/16-ц

Провадження № 2/204/786/17 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 18 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № ML-308/096/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 90000 доларів США. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань ОСОБА_3 за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № SR-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до умов якого, вона прийняла на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 всіх боргових зобов’язань перед Банком. Проте, відповідачі не виконали свої зобов’язання, у зв’язку з чим, мають заборгованість перед позивачем, яка станом на 07.09.2015 року складає 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги останнього та просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилався на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив відмовити йому в повному обсязі. При цьому, вказав, що стаття 2 ОСОБА_5 купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5» встановлює, що «Кредитний портфель» - це права вимоги до Боржників(Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти нараховані на суму такого боргу, усі, та будь які штрафі санкції (у разі їх наявності) на дату набрання чинності, а також права, зазначені у статті 3.3 цього договору. Пунктом 3.3 ОСОБА_5 купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року передбачене виникнення у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за Кредитними договорами. Проте, з 01 січня 2004 року юридичні особи, які не мають статусу фінансової установи за Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», втрачають можливість виступати в якості фактора за договором факторингу. Згідно п. 11 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», операції факторингу віднесені до фінансових послуг. Згідно висновків викладених в листі Нацкомфінпослуг № 4867/16-12 від 27.07.2016 року про результати розгляду звернення про надання інформації щодо ТОВ «ОТП Факторинг Україна», вказане Товариство ліцензії на надання фінансових послуг у Нацкомфінпослуг не отримувало. Відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг № 2023 від 20.08.2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виключено з державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та додаток до нього. Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» після 20.08.2015 року не може на законних підставах здійснювати права фактора за договорами факторингу' в тому числі не може на законних підставах вимагати від відповідача сплати на свою користь грошових коштів за кредитним договором. Позивачем не надано доказів виконання пункту 4.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП ОСОБА_5» (як продавцем) і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (як покупцем), щодо належного повідомлення боржників/поручителів про укладення цього договору протягом 20 робочих днів з дати набрання чинності, тобто письмового повідомлення про відступлення права вимоги. Таким чином, відповідач не повинен сплачувати на користь позивача відсотки та пеню з 25.11.2011 року, а також суму основного боргу так як прострочення боржника не настало. Крім того, відповідач взагалі на теперішній час не повинен сплачувати позивачу ніяких сум по кредитному договору, так як позивач не є кредитною установою, та не є також фінансовою установою. Позивачем не надані докази на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема не надані належні докази, а саме первинні бухгалтерські документи на підтвердження розрахунку суми виданих та повернутих грошових коштів, розрахунку суми боргу. З розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, неможливо становити, за який період було обчислено суму пені, відсотків, та основного боргу, з розрахуванням графіку повернення кредиту, та чи відповідає цей період строку позовної давності. Сам по собі розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором не є належним, достовірним та достатнім доказом існування заборгованості. Крім того, позивачем пропущені строки позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Згідно додатку № 1 до договору купівлі продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги на суму 110422,90 доларів США 25.11.2011 року. Тобто, 25.11.2011 року у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» теоретично виникло право вимоги до відповідача, виникло право на позов. Але, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду 08 червня 2016 року, тобто після спливу строків позовної давності, та після виключення з реєстру фінансових установ. Відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строків позовної давності та відмову у задоволені позовних вимог. Також, позивачем не наданий до суду акт приймання-передачі кредитного портфелю з усіма кредитними документами, що передбачено п.4.1 договору купівлі продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в цьому випадку неможливо встановити, що і кому було передано. Неможливо встановити складову відступленого боргу, тобто неможливо встановити, яка сума основного боргу, відсотків, пені була передана фактору, та за які періоди. Розрахунок суми боргу не містить помісячних відомостей про суму належну до сплати та фактично сплачену суму, без чого неможливо з’ясувати періоди виникнення боргу, суму боргу, сплачені суми на погашення основного боргу та відсотків. Розрахунок суми боргу не містить помісячну, згідно графіку платежів, суму боргу в іноземній валюті, та розмір сплаченої суми в іноземній валюті і її еквівалент в гривні. Так, наприклад після відступлення права вимоги погашення заборгованості проводилось в гривні, але в розрахунку заборгованості вказані суми в доларах США, при цьому не зазначено по якому курсу вони розраховані. Також, позивачем не надані копії будь-яких Ліцензій, які б дозволяли виконувати зобов’язання у доларах США.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суду не повідомила.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У судовому засіданні було встановлено, що 18 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № ML-308/096/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 90000 доларів США з кінцевим терміном повернення - 19 квітня 2038 року, виходячи з 366 календарних днів у році, зі сплатою відсотків в розмірі: фіксований 5,99 % річних + FIDR (т.1 а.с.4-8).

Банк виконав у повному обсязі умови Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, надавши ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 90000 доларів США, які останній отримав особисто, що підтверджується валютним меморіальним ордером № 15 від 18.04.2008 року, який підписаний ним особисто (т.1 а.с.232), та використав на придбання нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, яка (квартира) передана ним Банку в іпотеку в якості забезпечення повернення отриманих кредитних коштів.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Крім того, між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_3 були укладені наступні договори:

-Додатковий договір № 1 від 11 березня 2009 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було доповнено кредитний договір, зокрема, викладено в новій редакції графік платежів (т.1 а.с.233-235);

-Додатковий договір № 2 від 11 березня 2009 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки та викладено в новій редакції графік платежів (т.1 а.с.236-237);

-Додатковий договір № 1 від 17 квітня 2009 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було доповнено кредитний договір змінами щодо зміни процентної ставки, у випадку порушення позичальником зобов’язань щодо сплати страхових платежів (т.1 а.с.238);

-Додатковий договір № 2 від 20 липня 2009 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, яким доповнено кредитний договір змінами щодо розміру та порядку нарахування процентної ставки, а також викладено в новій редакції графік платежів (т.1 а.с.239-240);

-Додатковий договір № 1 від 18 січня 2010 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, яким доповнено кредитний договір змінами щодо розміру та порядку нарахування процентної ставки, а також викладено в новій редакції графік платежів (т.1 а.с.241-245);

-Додатковий договір № 5 від 19 грудня 2014 року до Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки та викладено в новій редакції графік платежів. Також, було змінено дату остаточного повернення кредиту, а саме - 30.06.2015 року (т.1 а.с.198-202).

Проте, ОСОБА_3 не виконав умови Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року та своєчасно не повернув отримані кредитні кошти з процентами.

Пунктом 1.9.1 ч. 2 Кредитного договору встановлено, що «незважаючи на інші положення цього ОСОБА_5 має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов’язань за цим ОСОБА_5 (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст.3 цього ОСОБА_5).

Відповідно до положень пп. 4.1.1 ч. 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим ОСОБА_5 строки, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконано зобов’язання за кожний день прострочки.

Згідно з п. 4.1.2. ч. 2 Кредитного договору, за прострочення виконання Боргових зобов’язань понад (п’ятнадцять) календарних днів Позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1. цього ОСОБА_5, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених Боргових зобов’язань, але не менше 25,00 грн. Відповідно до положень п. 4.1.3.Кредитного договору за прострочення виконання Боргових зобов’язань понад 30 (тридцять) календарних днів Позичальник, крім пені, передбаченої п. п. 4.1.1., 4.1.2. цього ОСОБА_5, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених Боргових зобов’язань, але не менше 50,00 грн.

Таким чином, у зв’язку з порушенням ОСОБА_3 умов договору, станом на 07.09.2015 року за ним рахується заборгованість у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн., яка складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом - 89852,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 1971361,22 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9007,68 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 197628,49 грн. (т.1 а.с.260).

В забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року: 18 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № SR-308/096/2008, відповідно до умов якого остання взяла на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед позивачем по зобов'язаннях ОСОБА_3 в повному обсязі цих зобов'язань, як солідарні із Позичальником боржники (т.1 а.с.18).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов’язку, а у випадку порушення такого обов’язку боржник та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову (п. 24 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року).

Тому, Банком пред’явлені позовні вимоги до відповідачів, як солідарних боржників.

При цьому, 25 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю (т.1 а.с.21-27,253-254), згідно якого Публічне акціонер товариство «ОТП ОСОБА_5» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_5», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_5», та ОСОБА_3 (т.1 а.с.229).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що право вимоги по Кредитному договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

У зв’язку з вищевказаним позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти того, що право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», оскільки вказане товариство не є фінансовою установою, немає ліцензії на розрахунки в іноземній валюті та не повідомляло відповідача про перехід до нього (позивача) прав вимоги за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до фінансових послуг належать операції з факторингу.

Відповідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), оскільки закріплення в ст. 177 ЦК України майнового права як самостійного об’єкта цивільних прав дало юридичну можливість передавати права вимоги кредитора в рамках існуючих цивільно-правових договорів.

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

За п. 1.2 розпорядження Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», в редакції, яка була чинна на час укладення оспорюваного правочину, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) з набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Відповідно до змісту підпункту 2 п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» № 231 від 03 квітня 2009 року (в редакції, що діяла на момент укладення договору факторингу), до фінансової послуги факторингу включається набуття грошової вимоги не лише до фізичних осіб, а також і до тих боржників, які є суб'єктами господарювання за договором.

Договір факторингу - це фінансова послуга, за якою набувається відступлене право грошової вимоги до боржників, а саме - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

За договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року (договором факторингу), відступлено право грошової вимоги до боржника та поручителя, відповідачів у даній справі.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, в порушення положень ст. 526 ЦК України, не виконував належним чином свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, який є його невід'ємною частиною, у зв’язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», як новий кредитор, скористалося своїм процесуальним правом та звернулося до суду для стягнення заборгованості з боржника та його поручителя.

При цьому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли права та обов’язки Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» в тому самому обсязі, які мав останній на момент укладання договору з позивачем, без зміни будь-яких умов по кредитному договору для боржника.

Таким чином, права ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року порушені не були, оскільки істотні умови (відсоткова ставка, розмір кредиту чи строки) повернення ним кредитних коштів змінені цим договором не були.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що останній не був повідомлений про перехід права вимоги за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», то вони також є необгрунтованими та спростовуються самим же представником відповідача, який вказав у своїх запереченнях, що відповідач погашав заборгованість вже саме Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», на підтвердження чого надав копії квитанцій про погашення заборгованості за кредитом за період 2008-2015 років (т.1 а.с.68-100).

Таким чином, ОСОБА_3 знав про перехід права вимоги за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

При цьому, дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

А згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідач, при підписанні Кредитного договору № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, повністю розумів наслідки підписання ним цього договору та ним були погоджені всі істотні умови, зокрема отримання кредиту в іноземній валюті, що узгоджується п. 2 частини 1 цього договору (т.1 а.с.4).

Згідно ч. 9 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На цей час законодавчо не встановлені межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція надання банком кредиту в іноземній валюті не потребувала індивідуальної ліцензії.

При цьому, не зважаючи на вищевказане, стороною відповідача вказано, що він погашав кредит позивачу саме в грошовій одиниці України - гривні, що також підтверджується й квитанціями наданими представником відповідача (т.1 а.с.90-100).

Сам позивач просить стягнути з відповідачів борг в доларах США у еквіваленті до української гривні, що узгоджується з ч. ч. 2-3 ст. 533 ЦК України, відповідно до яких, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Так само є безпідставними твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущений встановлений Законом строк для звернення до суду з цими позовними вимогами, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В порядку ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник відповідача просив застосувати строк позовної давності для звернення до суду та відмовити позивачу у задоволенні його вимог, у зв’язку із пропуском строку звернення до суду у відповідності до ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, в порядку ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, представник позивача вказував, що відповідач сплачувала суми на погашення заборгованості по кредиту ще в 2015 році, у зв'язку з чим, наявне переривання строків позовної давності.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу та обґрунтованими доводи представника позивача про переривання строків позовної давності, оскільки й сам представник відповідача в своїх запереченнях вказував про те, що відповідач погашав заборгованість, а також ним самим були надані копій квитанцій на підтвердження цих фактів, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_3 дійсно погашав заборгованості за кредитом у період 2008-2015 років (т.1 а.с.68-100).

Тобто, наявне переривання перебігу позовної давності по цим вимогам.

В силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки відповідачами непогашена у повному обсязі заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до них обґрунтованими та такими, які повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача слідує стягнути в рівних частинах судовий збір в сумі 32534 грн. 85 коп. (1,5% від розміру задоволених вимог в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 було встановлено другу групу інвалідності (т.1 а.с.102), у зв’язку з чим він би був звільнений від сплати судового збору, але його представник в судовому засіданні вказав, що на теперішній час йому встановлено третю групу інвалідності, яка (група) не звільнена від сплати судового збору згідно чинного Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 256-258, 264, 525, 526, 527, 530, 533, 549, 554, 559, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн., яка складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом - 89852,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 1971361,22 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9007,68 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 197628,49 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 32534 грн. 85 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Самсонова