Постанова № 70616028, 28.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017 року Справа № 904/7025/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології",

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс",

м. Житомир

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" про визнання недійсними: Договір поставки № 49/13 від 24.12.2013 р., Специфікацію № 1 від 24.12.2013 р. до Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 р., які укладені між сторонами, з моменту їх укладення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. ( суддя Рудовська І. А. ) у справі № 904/7025/17 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що при розгляді справи у суді першої інстанції Позивач вказував, що він заперечує проти факту існування договірних відносин з Відповідачем, та підписання з ним спірного Договору і Специфікації до нього. Будь-які документи з приводу існування договірних відносин з Відповідачем як у копіях, так і в оригіналах у Позивача відсутні. За таких обставин, Позивач подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, оскільки не мав змоги надати оригінали даних документів, у зв'язку з їх відсутністю. Також, в обґрунтування поданих клопотань, Позивачем зазначено, що дані документи є підробними та такими, що не відповідають дійсності, відповідно, будь-які документи ( які мають значення для повного розгляду справи ) як в оригіналах, так і у копіях у Позивача відсутні. Проте, як вважає Позивач, судом не було досліджено банківські документи, що підтвердили чи спростували надходження грошових коштів на його рахунок. Рішення з цього питання було прийнято виходячи суто з копій платіжних банківських документів. Дані банківські документи в оригіналах в матеріалах справи відсутні. Для огляду в судове засідання Відповідачем не надані. Відповідач надав суду документи в копіях, які не засвідчені належним чином, як того вимагають приписи чинного законодавства.

Скаржник вказує на те, що повідомив суд, про те що на початку 2017 року відбулися зміни у складі керівництва ТОВ «НЕСТ». На даний час директором Товариства є ОСОБА_1, проте підписи у документах, що підлягають дослідженню, проставлені попереднім директором - ОСОБА_2 Позивач не має доступу до документів Товариства, які б дали змогу ідентифікувати підпис та встановити приналежність підпису її виконавцю, що проставлений на Договорі поставки та Специфікації до нього. Позивач заявив судову експертизу, так як, останнім оспорюється дійсність спірного правочину. Таким чином, проставлені підписи з боку директора Позивача, громадянина ОСОБА_2, підлягають дослідженню, а саме, встановленню та доведенню тих фактів, що ТОВ «НЕСТ» в особі директора справді укладало або не укладало спірний Договір та Специфікацію до нього. Дані факти потребують спеціальних знань, що виходять за межі компетенції суду. Окрім того, Позивач заявляв і про встановлення достовірності проставлення підпису на спірних документах з боку директора ТОВ «ЮНАЙТЕД КЕМІКАЛС», громадянином ОСОБА_3, а також і відповідності відбитку печатки, проставленому відбитку.

За твердженням Скаржника всі документи, для розгляду апеляційної скарги містяться в матеріалах справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, оскільки ТОВ «ЮК» та ТОВ «НЕСТ» співпрацювали у господарській діяльності і у 2013-2014 роках, уклали низку договір на поставку та переробку продукції, поставку продукції та надання фінансової позики. Відповідач виконав всі умови зазначених договорів, а Позивач - частково, що стало підставою для виникнення судових спорів про стягнення заборгованості та виконання зобов'язань. Одним із таких договорів є договір поставки № 49/13 від 24.12.2013 р., за яким ТОВ «НЕСТ» зобов'язалося поставити ТОВ «ЮК» олію соняшникову до 01.02.2014 р., а ТОВ «ЮК» оплатити товар згідно умов Специфікації № 1. Всі договірні відносини зафіксовано у письмових документах, підписаних уповноваженими особами (представником за довіреністю). ТОВ «ЮК» виконало умови цього договору, перерахувавши Позивачу всю суму коштів платіжним дорученням № 1268 від 25.12.2013 р. Наявність договірних відносин і заборгованості підтверджено актами звірки взаєморозрахунків на 30.06.2015 р. та 31.08.2015 р. Всі докази додано до відзиву на позовну заяву. Окрім того, з витягів ЄДР на TOB «НЕСТ» вбачається, що на час укладання та виконання спірних договорів учасником товариства та директором були інші особи, які змінені у січні-лютому 2017 року, а тому Позивач може і не знати про існування боргів у ТОВ «НЕСТ» перед третіми особами, якщо не було проведено передачу документації. Позивач сам визнає факт не відсутності договірних відносин та їх часткового виконання, а неможливості з певних причин пересвідчитися у їх існуванні по діловодству ТОВ «НЕСТ», що не є тотожним із відсутністю у природі такого зобов'язання.

Відповідач вважає, що новий учасник та/або директор ТОВ «НЕСТ» намагаються уникнути виконання зобов'язань, які існували при попередньому засновнику. Окрім того, на запит суду першої інстанції, Відповідачем надавалися для огляду оригінали договору, специфікації та довіреності, які містять всі необхідні реквізити.

Окрім того, Відповідач зазначає, що частина доказів, які просив витребувати Позивач, виходять за межі підстав позову. На думку Відповідача, Позивач таким чином зловживає своїми процесуальними правами і намагається отримати докази для інших судових спорів.

На спростування доводів апеляційної скарги, Відповідачем долучено до відзиву належним чином завірені копії документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи: платіжного доручення № 1268 від 25.12.2013 р., актів звірки взаєморозрахунків на 30.06.2015 р. та 31.08.2015 р.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М. у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: Кощеєва І. М. ( головуючий ), суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В. Розгляд справи призначено на 28.11.2017 р.

У судове засідання 28.11.2017 р. представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, проте останні своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористались.

Відповідач у відзиві на позов, просив розгляд справи проводити без участі його представника.

Від Голови ліквідаційної комісії ТОВ «НЕСТ» надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника, в якому заявник просив задовольнити всі клопотання, заявлені у справі, а саме : клопотання про призначення судової експертизи; клопотання про витребування наступних доказів: зобов'язання - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати оригінал Статуту ТОВ «НЕСТ» в редакції, що була чинна станом на 24.12.2013 р.; зобов'язання Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області надати оригінал Статуту ТОВ «ЮНАЙТЕД КЕМІКАЛС» в редакції, що була чинна станом на 24.12.2013 р.; зобов'язання банківських установ ТОВ «НЕСТ», ТОВ «ЮНАЙТЕД КЕМІКАЛС» надати довідки про рух грошових коштів, платіжні доручення на підтвердження здійснення оплат; про підтвердження даних від ТОВ «ЮНАЙТЕД KEMIKAЛC» на головного бухгалтера Відповідача; до Податкової інспекції щодо підтвердження даних відносно відповідальних осіб за ведення бухгалтерського/податкового обліку ТОВ «НЕСТ», ТОВ «ЮНАЙТЕД КЕМІКАЛС». Окрім того, ТОВ «НЕСТ» повідомило суд про те, що на адресу АТ «Укрсиббанк» було направлено лист з запитом інформації стосовно того, чи надходили грошові кошти за оскаржуваним договором поставки.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, від сторін надійшли клопотання про проведення засідання без участі їх представників, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 28.11.2017 р. за відсутності представників сторін.

Щодо клопотання Позивача про витребування вищезазначених доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття ( п. 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що частина доказів, які просив витребувати Позивач, виходять за межі підстав позову, оскільки у позовній заяві Позивач взагалі не визнає існування спірного договору і вважає його підробленим, а тому оригінали Статутів TOB «НЕСТ», ТОВ «ЮК», зміни керівників ТОВ «НЕСТ», ТОВ «ЮК» з часу його створення та підстави таких змін, не мають правового значення у цій справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення клопотання Скаржника про витребування зазначених доказів.

Що стосується заявленого апелянтом клопотання про проведення судової експертизи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. за №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Експертиза є одним із засобів доказування обставин справи, що може впливати на всебічність, повноту і обєктивність дослідження її обставин.

Отже, вищевказаними нормами передбачено право суду, призначити судову експертизу за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що під час вирішення спору в даній справі відсутня необхідність спеціальних знань судового експерта, а питання, що входять до предмету доказування по даній справі можливо вирішити без її призначення.

До того ж, апеляційний суд зазначає, що вищевказане клопотання є необґрунтованим, оскільки та обставина, що у Позивача відсутня інформація про укладання спірного Договору та отримання грошових коштів за вказаною угодою через не передання документів попереднім керівництвом ТОВ «НЕСТ», та як наслідок, припущення щодо справжності наданих Відповідачем доказів, не може слугувати підставою для призначення експертизи.

Також, задоволення клопотання про призначення судової експертизи призведе до затягування строку розгляду справи, що є порушенням принципу розумного строку розгляду справи, передбаченого як нормами національного та і міжнародного законодавства.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що обставини викладені в клопотанні про призначення та проведення судової експертизи щодо документів, які є підробними та такими, що не відповідають дійсності є лише припущенням, не підтверджено документально та взагалі вказані питання повинні досліджуватись не господарським судом, а відповідними правоохоронними органами.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання.

У судовому засіданні 28.11.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції - 24.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" ( Постачальник ) в особі директора ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" ( Покупець ) в особі директора ОСОБА_3 укладений Договір поставки № 49/13, за умов п. 1.1. якого Продавець ( Постачальник ) зобов'язується поставити та передати у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану, що відповідає вимогам ДСТУ 4492:2005, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти такий товар.

Найменування, асортимент, ціна вартість, кількість товару зазначається сторонами в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору ( п. 2.1. Договору ).

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник поставляє товар партіями, відповідно до умов поставки товару, що визначаються сторонами в Специфікаціях до Договору за Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 р.

Якщо інше не буде визначено сторонам у специфікаціях/додаткових угодах до Договору, Постачальник здійснює поставку товару/партії після повної оплати товару/партії товару покупцем, але не пізніше ніж 01.02.2014 р. ( п. 3.2. Договору ).

П. 3.5. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується надавати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; накладну на товар; посвідчення якості з зазначенням дати виготовлення; товарно-транспортну накладну.

Згідно Специфікації № 1 від 24.12.2013 р. до Договору постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити соняшникову нерафіновану олію у кількості 200 тонн +/- 10 %. Ціна однієї тонни товару 8 000,00 грн. з ПДВ.

Загальна вартість товару за цією Специфікацією складає 1 600 000,00 грн. з ПДВ +/- 10 %.

Як зазначає Позивач у позові, підписи у Договорі поставки № 49/13 від 24.12.2013 р. та Специфікації № 1 від 24.12.2013 р. до Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013р. проставлені від імені директора ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" ОСОБА_2 та скріплені печаткою товариства є підробними та такими, що не відповідають дійсності, тому Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 р. та Специфікацію № 1 від 24.12.2013 р. до Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 р. недійсними, що стало причиною виникнення спору.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доводи Позивача викладені у позовній заяві є безпідставними, не доведеними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками господарського суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. ( п. 1 ст. 638 ЦК України ).

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Місцевий господарський суд встановив, що на виконання вимог Договору та Специфікації № 1 до Договору 24.12.2013 р. Позивачем виставлений Відповідачу рахунок-фактуру № НЕ-0000007 на суму 1 600 000,00 грн., який Відповідачем повністю сплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 1268 від 25.12.2013 р.

Між сторонами складено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2015 р., в якому підтверджено заборгованість Позивача перед Відповідачем у розмірі 1 600 000,00 грн.

Факт підписання договору відповідними посадовими особами підприємств підтвердив і Відповідач.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В абзаці 8 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Отже, відповідно до ст. ст. 32, 33, 38, 41 ГПК України особа, яка пред'явила відповідний позов, має право заперечувати як факт вчинення такого правочину, так і факт його підписання особою, уповноваженою на це установчими документами юридичної особи, в зв'язку з чим заявляти клопотання про витребування його оригіналу та проведення почеркознавчої експертизи. В такому разі обов'язок доказування факту вчинення договору у письмовій формі та підписання його уповноваженими особами лежить вже на Відповідачеві, який зобов'язаний на вимогу суду надати оригінал цього договору для огляду в судовому засідання та вирішення питання про проведення почеркознавчої експертизи для підтвердження підпису відповідної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, місцевий господарський суд під час розгляду спору, досліджував оригінали спірних Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 р. та Специфікацію № 1 від 24.12.2013 р. до Договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 р., а також рахунок-фактуру № НЕ-0000007 на суму 1 600 000,00 грн., платіжне доручення № 1268 від 25.12.2013 р. про перерахування 1 600 000,00 грн. Вказані документи, на вимогу суду були надані Відповідачем.

Отже, укладений спірний договір, як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства та вчинений у формі, встановленій законом і спрямований на реальне настання правових наслідків, про що свідчить платіжне доручення № 1268 від 25.12.2013 р. про перерахування 1 600 000,00 грн. Окрім того, матеріалами справи не встановлено, що волевиявлення учасників не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі.

Що стосується посилань Скаржника стосовно не призначення у справі судом першої інстанції судової експертизи з метою встановлення справжності підписів осіб, що підписали спірний договір: попереднім директором ТОВ «НЕСТ» - ОСОБА_2 та директором ТОВ «ЮНАЙТЕД КЕМІКАЛС», - ОСОБА_3, а також відповідності відбитку печатки підприємства, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу ч. 1 ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. При цьому, як роз'яснено в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. у справі № 904/7025/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 30.11.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус