Постанова № 70615578, 27.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.11.2017 справа №908/841/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з’явився; не з’явився; ОСОБА_5 – за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької областівід03.10.2017 р. у справі№ 908/841/15-г (суддя: Мірошниченко М.В.)за позовом доДержавного підприємства «Енергоринок», м. Київ Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжяпро за участю стягнення 380 767 901,72 грн. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2015р. у справі №908/841/15-г позовні вимоги ДП “Енергоринок” задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Запоріжжяобленерго” 359505719,06 грн. основного боргу, 13372492,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 600000,00 грн. пені, 872873,90 грн. – 3 % річних від простроченої суми, 80000,00 грн. – 0,1 % штрафу, 73080,00 грн. судового збору, виконання рішення розстрочено згідно графіку: в 2015 році на загальну суму 150253514,08 грн., наступним чином: в травні в розмірі 19440634,26 грн.; з червня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18687554,26 грн.; в 2016 році на загальну суму 224250651,05 грн., наступним чином: з січня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18687554,26 грн.

На виконання рішення 15.05.2015р. видано відповідний наказ.

05.04.2016 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 винесено постанову ВП № 50684873 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 р. у справі № 908/841/15-г.

18.04.2016 р. державним виконавцем винесено постанову ВП № 50684873 про арешт коштів боржника у межах суми 7 875 763,10 грн. або еквівалентній сумі в іноземній валюті. Того ж дня державним виконавцем також винесено постанову ВП № 50684873 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 7 875 763,10 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що у травні 2016 року боржник звертався до суду першої інстанції зі скаргою на дії органу ДВС, в якій просив визнати дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ неправомірними та визнати недійсною постанову від 18.04.2016 р. про стягнення з ВАТ «Запоріжжяобленерго» виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП № 50684873 та постанову від 12.05.2016 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 51079482 щодо стягнення виконавчого збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 р., яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2017 р. залишена без змін, скаргу боржника задоволено, визнано незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення вказаних постанов та визнано ці постанови недійсними.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2016 р. виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 р. у справі № 908/841/15-г розстрочено зі сплатою заборгованості в розмірі 50 602 470,46 грн. згідно наступного графіку: у грудні 2016 р. – 35 950 571,96 грн. (13 543 865,87 грн. за листопад 2014 р., 22 406 706,09 грн. за грудень 2014 р.), в період з січня 2017 р. по листопад 2017 р. щомісяця рівними платежами по 1 220 991,54 грн. (1 097 817,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 71 658,66 грн. 3 % річних, 49 009,59 грн. пені, 2 505,60 грн. штрафу), у грудні 2017 р. – 1 220 991,56 грн. (1 097 817,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 71 658,64 грн. 3 % річних, 49 009,51 грн. пені, 2 505,83 грн. штрафу).

Постановою ВП № 50684873 державного виконавця від 28.12.2016 р. накладено арешт на кошти боржника у межах суми 31 914 916,27 грн.

Постановою органу ДВС ВП № 50684873 від 10.03.2017 р. змінено назву сторони виконавчого провадження, а саме: боржника з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

Не погоджуючись з винесеною постановою державного виконавця від 28.12.2016 р. про арешт коштів боржника, ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою № 008-32/216 від 06.01.2017 р. в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить:

- визнати дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо арешту коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873 неправомірними;

- визнати постанову ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 28.12.2016 р. про арешт коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873 недійсною;

- зняти арешт з коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго», накладений постановою від 28.12.2016 р. в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873, що містяться на усіх рахунках в наступних банківських установах, а саме: Філія «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», код банку 313399; Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», код банку 351005; Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Укргазбанк», код банку 320478; Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_7 Аваль», код банку 380805; Філія – Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код банку 313957; Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», код банку 307770; Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк», код банку 339050; Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк», код банку 339500.

Підставами звернення зі скаргою на дії органу ДВС боржник вказує те, що відповідно до умов встановленого ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2016р. графіку розстрочки, перший платіж в погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 908/841/15-г мав бути здійснений відповідачем у грудні 2016р., а тому заходи примусового виконання в разі несплати вказаної заборгованості могли бути розпочаті не раніше 01.01.2017р. На день винесення органом виконання постанови про арешт коштів, заборгованість за рішенням суду у справі № 908/841/15-г, яка б підлягала примусовому стягненню у відповідача була відсутня, а відповідно і відсутні підстави для винесення постанови про арешт коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 р. скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено частково:

- визнано дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо арешту коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873 неправомірними;

- визнано постанову ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 28.12.2016 р. про арешт коштів ВАТ “Запоріжжяобленерго” в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873 недійсною;

- зобов’язано ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зняти арешт з коштів ВАТ “Запоріжжяобленерго”, накладений постановою від 28.12.2016р. в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873.

В частині задоволення скарги боржника ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 р. по справі № 908/848/15-г в частині задоволення скарги та залишити скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 06.01.2017 р. № 008-32/216 без задоволення у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що станом на 01.12.2016 р. прострочена заборгованість ВАТ «Запоріжжяобленерго» склала 31 914 916,27 грн. – 12 975 285,95 грн. з електроенергії та 12 939 630,32 грн. по санкціях, 3 % річних і інфляційних нарахувань (згідно заяви стягувача від 20.12.2016 р. № 01/44-12807), тому державним виконавцем 28.12.2016 р. винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми простроченої заборгованості – 31 914 916,27 грн.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що державному виконавцю не було відомо та він не мав можливості знати, перебуваючи у м. Києві, про винесення господарським судом Запорізької області 27.12.2016 р. у справі № 908/841/15-г ухвали про розстрочку виконання рішення суду.

Посилаючись на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» Департамент ДВС МЮУ вважає, що арешт за рішенням суду знімається з майна, яке належить іншій особі, а не боржнику. При цьому, арешт знімається за постановою начальника у разі порушення порядку накладення арешту, але державним виконавцем у ВП № 50684873 накладався арешт відповідно та з додержанням вимог вказаного Закону України, тому немає підстав для зняття арешту з рахунків боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2017 р. для розгляду справи № 908/841/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий – Будко Н.В., судді – Геза Т.Д., Склярук О.І.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 2102 від 24.11.2017 р. у зв’язку з перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/841/15-г.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий – Будко Н.В., судді – Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.

Представник органу ДВС у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Сторони письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники сторін у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника органу ДВС, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до змісту ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Статтею 48 вказаного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списання коштів з рахунків) та примусової реалізації.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, арешт майна боржника органом ДВС є виконавчою дією, що спрямована на примусове виконання судового рішення, яке не виконане боржником у добровільному порядку, і має накладатися (здійснюватися) лише в розмірі і обсязі, необхідних для примусового виконання за виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно з п. 6 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 № 2832/5), у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2016р. виконання судового рішення від 23.04.2015р. розстрочено згідно графіку, відповідно до якого перший платіж в погашення заборгованості мав здійснюватись відповідачем у грудні 2016р.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 “Про судове рішення” ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК України).

Таким чином, на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника – 28.12.2016р., ухвала від 27.12.2016р. про розстрочку виконання судового рішення від 23.04.2015р. у справі № 908/841/15-г набрала законної сили, граничним строком оплати першого платежу в сумі 35 950 571,96 грн. згідно встановленого ухвалою графіку (грудень 2016р.) мала стати дата - 31.12.2016 р., тому заходи примусового виконання в разі несплати вказаної заборгованості могли розпочинатися державним виконавцем лише після спливу зазначеного терміну.

Враховуючи викладене, станом на 28.12.2016 р. у державного виконавця правові підстави для вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника відсутні.

За доводами скраги ВАТ “Запоріжжяобленерго”, оплату заборгованості в сумі 35 950 571,96 грн. (платіж грудня 2016 р.) відповідачем здійснено у строки, встановлені ухвалою від 27.12.2016р. про розстрочку виконання судового рішення. Погашення заборгованості здійснено ВАТ “Запоріжжяобленерго” шляхом переплати за куповану у грудні 2016 року електроенергію та підтверджується належним чином засвідченою копією довідки ВАТ “Запоріжжяобленерго” від 06.01.2017р. № 003-003/1 про розрахунки з ДП “Енергоринок” у грудні 2016р. і довідкою Філії - ЗОУ АТ “Ощадбанк” від 06.01.2017р. № 39-05/4/39.

Відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 01.01.2017 р. щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 р., з урахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 27.12.2016 р. у справі № 908/841/15-г, також підтверджується копією листа ДП “Енергоринок” за № 07/44-422 від 12.01.2017р., адресованого органу виконання, та який міститься у матеріалах виконавчого провадження.

Отже, орган ДВС при винесені оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 28.12.2016 р., керувався лише даними стягувача - ДП "Енергоринок", викладених у листі від 20.12.2016 р. № 07/44-12807 про наявність заборгованості ВАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 01.12.2016 р., та не з’ясував фактичний розмір заборгованості боржника на дату винесення постанови, внаслідок чого накладено арешт на суму, строк оплати якої згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області № 908/841/15-г від 27.12.2016 р. у боржника не настав.

В матеріалах справи містяться докази звернення відповідача до органу виконання з заявою про скасування безпідставно вжитих заходів примусового виконання рішення від 06.01.2017р. за № 008-32/219, а також відповідь ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на заяву відповідача від 13.01.2017 р. за № 733-0-33-17/20-1, згідно якої питання про зняття арешту з коштів боржника може бути вирішено в судовому порядку.

З огляду на викладене вбачається, що органом ДВС фактично відмовлено відповідачу у знятті арешту.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до абз. 1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до абз. 2 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Зважаючи на відсутність станом на 28.12.2016 р. у ВПВР Департаменту ДВС МЮУ правових підстав для вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання дій ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо арешту коштів ВАТ Запоріжжяобленерго” в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873 неправомірними, та про визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 28.12.2016 р., винесеною ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у межах виконавчого провадження ВП № 50684873.

Крім того, враховуючи роз’яснення вищих судових інстанцій, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про зобов’язання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зняти арешт з коштів ВАТ “Запоріжжяобленерго”, накладений постановою від 28.12.2016 р. в межах суми 31 914 916,27 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 50684873, задовольнивши скаргу боржника на дії органу ДВС частково.

Судова колегія звертає увагу на те, що за приписами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про те, що за рішенням суду арешт знімається з майна, яке належить іншій особі, а не боржнику, є безпідставними.

Наразі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 р. у справі № 908/841/15-г залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 р. у справі № 908/841/15-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3