Ухвала суду № 70615371, 29.11.2017, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-поліграфічне підприємство «Оберіг», м. Київ

до відповідача 1: Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, м. Київ

відповідача 2: Державного підприємства «Сетам», м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1, м. Київ

про визнання недійсними електронних торгів та протоколу електронних торгів

За участю представників:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-поліграфічне підприємство «Оберіг» звернулось до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач 1) та Державного підприємства «Сетам» (відповідач 2) про визнання недійсними електронних торгів та протоколу електронних торгів №283961 від 08.09.2017 (лот №233159).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (третя особа 1) та ОСОБА_1 (третя особа 2), розгляд справи призначено на 29.11.2017.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивачем заявлено вимогу про накладення арешту шляхом заборони на захоплення або вчинення будь-яких дій будь-кому на нежитлове приміщення і майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), третій поверх, загальною площею 262,6 кв.м.

У судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову заявником мають бути визначені підстави такого звернення; обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим; докази того, що запропоновані заходи до забезпечення позову дійсно можуть виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

При розгляді заяви позивача судом прийнято до уваги, що наведений у статті 66 Господарського процесуального кодексу України перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, так само як і передбачений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України перелік цих заходів (частини перша і п'ята останньої із зазначених статей), є вичерпними.

Так, згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відтак, заявлений позивачем захід забезпечення у вигляді арешту шляхом заборони на захоплення або вчинення будь-яких дій будь-яким особам щодо майна не відповідає передбаченим статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходам забезпечення позову.

Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом (ч. 12 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України).

До того ж, в порядку забезпечення позову арешт може бути накладено на майно, яке належить саме відповідачу у справі.

В свою чергу, згідно з долученою до матеріалів справи інформаційною довідкою №103267084 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої на запит суду станом на 09.11.2017, право власності на нежитлове приміщення в літ. А, загальною площею 262,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1, який приймає участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Будь-яких вимог майнового характеру позивачем до ОСОБА_1 не заявлено, а предметом спору є дійсність правочину - договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах.

Частиною 10 статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

За висновками суду, позивачем не було доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вказані позивачем обставини не підтверджують, що невжиття заходів забезпечення (у тому числі, шляхом арешту майна або встановлення заборони вчиняти дії щодо майна) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі про визнання правочину недійсним, приймаючи до уваги, що вимог майнового характеру (про застосування наслідків недійсності правочину) в межах даної справи позивачем заявлено не було.

Також матеріалами справи не підтверджується, що набувачем майна, реалізованого на спірних електронних торгах, вчиняються дії, спрямовані на відчуження такого майна іншим особам.

За таких обставин, враховуючи, що всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, поданої до суду 07.11.2017.

Керуючись ст. ст., 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-поліграфічне підприємство «Оберіг» про забезпечення позову відмовити повністю.

Суддя В.В. Князьков