Рішення № 70610394, 24.11.2017, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/711/17

Номер провадження 2/438/432/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 листопада 2017 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Наминанік О.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Бориславська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просить на підставі ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст.ст. 377, 1216, 1218, 1301 ЦК України, п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Бориславською державною нотаріальною конторою 22 лютого 2017 року за р.№62 на ім’я ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_4, померлої 18.06.2015 року в смт. Східниця Львівської області. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по вул.Шевченка, 114 в смт. Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119 проведену за ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 30 грудня 2011 року між ним, позивачем ОСОБА_1, та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, тобто безоплатно передала йому у власність житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки «А1», розташований на приватизованій земельній ділянці, що знаходиться в смт.Східниця Львівської області по вул.Шевченка, 114, та земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які він прийняв відповідно до умов даного договору.

Договір дарування від 30 грудня 2011 року посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 30 грудня 2011 року, зареєстровано в реєстрі за №1587, зареєстровано КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» 03.04.2012р. за реєстраційним номером 35474712, а відтак йому на праві власності належить житловий будинок №114 по вул.Шевченка в смт.Східниця Львівської області та земельна ділянка, що розташована по вул.Шевченка, 114 загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 4610345400:01:016:0119.

На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №792616, виданому на ім’я ОСОБА_4 19.11.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 вчинено посвідчувальний напис про те, що 30.12.2011 року за р.№1587 нею посвідчено договір дарування земельної ділянки на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до нього, ОСОБА_1

У зв’язку з особистими сімейними обставинами, позивач не мав можливості одразу після укладення договору дарування звернутися в управління Держгеокадастру, щоб провести реєстрацію права власності на дану земельну ділянку на своє ім’я.

У серпні 2017 року позивач звернувся до державного реєстратора, щоб зареєструвати право власності на земельну ділянку, що розташована по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, яку він набув у власність на підставі договору дарування від 30.12.2011року, та державний кадастровий реєстратор відмовила позивачу у цьому, мотивуючи тим, що право власності на його земельну ділянку вже зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

ОСОБА_6 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 01 серпня 2017 року, земельна ділянка, що розташована по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7.

Позивачу стало відомо, що 22 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №62, в.о. нотаріуса Бориславської держнотконтори – державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 відповідачу ОСОБА_3, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4, який є її внуком, незаконно видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119.

Дане свідоцтво про право на спадщину за законом вважає незаконним, таким, що порушує його право власності на земельну ділянку, яку він набув у власність на законних підставах та на якій знаходиться житловий будинок, який належить йому на праві власності, та таким, що підлягає визнанню судом недійсним.

У випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Аналогічні положення закону передбачені і ст. 377 ЦК України.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

А у відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскаржуваним свідоцтвом порушується його право власності на земельну ділянку, яку він набув у власність на законних підставах, та на якій знаходиться житловий будинок, який належить йому на праві власності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, та просить його позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 позов підтримала, вважає його підставним, дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Додатково пояснила, що на час смерті ОСОБА_4, яка померла 18 червня 2015 року, їй на праві власності не належала земельна ділянка по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, оскільки була подарована нею ще задовго до смерті, а саме 30 грудня 2011 року позивачу ОСОБА_1, яка перейшла до нього у власність на підставі даного договору та на підставі ст. 120 ЗК України, та ст. 377 ЦК України, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який також був подарований ОСОБА_4 згідно договору дарування від 30 грудня 2011 року. Оскільки спірна земельна ділянка не належала ОСОБА_4 на час її смерті, відтак дана земельна ділянка не могла бути включена до складу спадщини та успадкована її спадкоємцем – відповідачем у справі ОСОБА_3

ОСОБА_6 надісланих копій спадкової справи спадкодавця ОСОБА_4, померлої 18 червня 2015 року, встановлено, що державним нотаріусом спірне свідоцтво про право на спадщину видавалось за відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №792616, виданого на ім’я ОСОБА_4 19 листопада 2008 року, натомість нотаріусом витребовувалась засвідчена лише копія даного акту, що є неприпустимим, оскільки право власності на земельну ділянку згідно вимог ст. 126 ЗК України, станом на час видачі такого акту, посвідчувалось державним актом, а не його копією.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надіслав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі. Також надіслав суду свої письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки позивач не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4, а тому у нього відсутня можливість оскарження свідоцтва про право на спадщину виданого на його, відповідача ОСОБА_3, ім’я.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бориславської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про можливість розгляду справи у його відсутність не надав. На підставі вище вказаного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_6 ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 30 грудня 2011 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 30 грудня 2011року, зареєстровано в реєстрі за №1587, ОСОБА_4 подарувала, тобто безоплатно передала ОСОБА_1 у власність житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки «А1», розташований на приватизованій земельній ділянці, що знаходиться в смт.Східниця Львівської області по вул.Шевченка, 114 та земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які ОСОБА_1 прийняв відповідно до умов даного договору.

ОСОБА_6 про державну реєстрацію права від 03 квітня 2011 року, КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» 03 квітня 2012 року за реєстраційним номером 35474712 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №114 по вул.Шевченка в смт.Східниця Львівської області.

ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №792616, виданого на ім’я ОСОБА_4 19 листопада 2008 року, приватним нотаріусом ОСОБА_5 вчинено посвідчувальний напис про те, що 30 грудня 2011 року за р.№1587 нею посвідчено договір дарування земельної ділянки, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

А відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015р. справа №6-2цс15, у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 року справа №559/2079/15-ц , у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 року справа №6-2225цс16).

У випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Аналогічні положення закону передбачені і ст. 377 ЦК України.

ОСОБА_6 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 01 серпня 2017 року державним земельним кадастровим реєстратором відділу у Дрогобицькому районі міськрайонного управління у Дрогобицькому районі та м.Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка, що розташована по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7.

ОСОБА_6 свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 18 червня 2015 року у смт.Східниця Львівської області у віці 83 роки.

ОСОБА_6 засвідченої копії спадкової справи Бориславської державної нотаріальної контори, заведеної на спадкодавця ОСОБА_4, померлої 18 червня 2015 року, 22 лютого 2017 року державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_4 – ОСОБА_3, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,0690 гектарів кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, розташованої в смт.Східниця, вул.Шевченка, 114 та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №792616, виданого на ім’я ОСОБА_4 Східницькою селищною радою 19 листопада 2008 року, зареєстрованого управлінням Держгеокадастру в Дрогобицькому районі 19.11.2008р.

Дане свідоцтво про право на спадщину за законом видано державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №792616, а на підставі копії архівного державного акту, витребуваного від Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

А у відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Відповідно до положень ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку видається на підставі правовстановлюючих документів (цивільно-правових угод щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину), державного акта на право власності на землю.

П.4.15 ОСОБА_2 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Однак, незважаючи на вищевказані вимоги Закону державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №792616, виданого на ім’я ОСОБА_4 Східницькою селищною радою 19 листопада 2008 року, зареєстрованого управлінням Держгеокадастру в Дрогобицькому районі 19 листопада 2008 року, неправомірно видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_4 – ОСОБА_3, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,0690 гектарів кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, розташованої в смт.Східниця, вул.Шевченка, 114 та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що призвело до порушення прав позивача ОСОБА_1 на дану земельну ділянку.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Заперечення відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є неспроможними, так як відповідачем викладена неправильна суб’єктивна оцінка норм матеріального права, зокрема ст. 1301 ЦК України та роз’яснень п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування».

Оскільки на час смерті ОСОБА_4, яка померла 18 червня 2015 року, спадкодавцю на праві власності не належала земельна ділянка по вул.Шевченка, 114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 гектарів з цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, так як була відчужена (подарована) нею ще задовго до смерті, а саме 30 грудня 2011 року позивачу ОСОБА_1, яка перейшла до нього у власність на підставі даного договору та на підставі ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, так як на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який також був подарований ОСОБА_4 згідно договору дарування від 30 грудня 2011 року, відтак дана земельна ділянка не могла бути включена до складу спадщини та успадкована спадкоємцем – відповідачем у справі ОСОБА_3

Оскаржуваним свідоцтвом порушується право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0690 гектарів кадастровий номер: 4610345400:01:016:0119, розташованої в смт.Східниця, вул.Шевченка, 114 та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, яку позивач набув у власність на законних підставах та на якій знаходиться житловий будинок, який належить йому на праві власності, а тому суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Бориславською державною нотаріальною конторою 22.02.2017 року за р.№62 на ім’я ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_4, підлягає визнанню недійсним, як і підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на дану земельну ділянку проведена за відповідачем ОСОБА_3

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Бориславською державною нотаріальною конторою 22.02.2017 року за р.№62 на ім’я ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_4, померлої 18.06.2015 року в смт.Східниця Львівської області.

Скасувати державну реєстрацію права власності на землю по вул.Шевченка,114 в смт.Східниця Львівської області, загальною площею 0,0690 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 4610345400:016016:0119 проведену за ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 судові витрати у розмірі 1 280 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя А.Т. Слиш