Постанова № 7060862, 09.11.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року Справа № 2а-26660/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін

від позивача Кучеров І.А. (довіреність від 05.01.2009 № 3)

від відповідача провідний спеціаліст

Богачова А.С. (довіреність від 08.01.2009 № 11-П/09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно-механічний завод»

до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправною та скасування постанови від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ

про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2009 року відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановою Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ на відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» накладено штраф у розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 425 грн. за правопорушення на ринку цінних паперів - не розкриття регулярної квартальної інформації за ІV квартал 2008 року шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії.

Відповідач при складанні акта про правопорушення на ринку цінних паперів від 19 березня 2009 року № 51-ЛУ та в постанові від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів зазначив, що відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» 13 березня 2009 року розмістило регулярну квартальну інформацію за ІV квартал 2008 року в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії.

Отже, якщо і мало місце порушення законодавства на ринку цінних паперів, то воно полягає лише у несвоєчасному розміщенні регулярної квартальної інформації в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії.

На підставі викладеного, відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» вважає, що постанова від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів винесена з порушенням норм діючого законодавства та порушує майнові права підприємства, оскільки застосована відповідачем правова норма, викладена в пункті 6 частини 1 статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», передбачає відповідальність за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а не за несвоєчасне розміщення інформації, та просить скасувати постанову від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову від 06 листопада 2009 року № 4961-1 (арк. справи 17). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю у звязку з тим, що позов вважає необґрунтованим, а оскаржувану постанову від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Відповідно до пункту 3.1 глави 1 та пункту 3 глави 3 розділу ІV Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за № 97/13364, акціонерні товариства, що мають державну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом на перше число звітного кварталу (до зазначеної категорії товариств відноситься позивач по справі), зобовязані розкрити квартальну інформацію за четвертий квартал не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним роком, шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії та подання до Комісії.

В зазначений строк позивач по справі не розмістив в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії квартальну інформацію за ІV квартал 2008 року. Саме ці дії і підпадають під правопорушення на ринку цінних паперів, які кваліфікуються за пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» як нерозміщення інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розміщення 13 березня 2009 року відкритим акціонерним товариством «Луганський ремонтно-механічний завод» регулярної квартальної інформації за ІV квартал 2008 року в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії не спростовує факту правопорушення на ринку цінних паперів та не є підставою для зміни кваліфікації, оскільки Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за № 97/13364, встановлено граничний строк розкриття зазначеної інформації.

На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із абзацом 2 статті 1 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Відповідно до статті 3 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обовязків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року);

- професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів згідно із статтею 5 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи (стаття 6 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у відповідності із пунктом 14 статті 8 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», зокрема, має право накладати штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).

Звітним періодом для складання квартальної інформації про емітента є квартали поточного року (частина 5 статті 40 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» ).

Відповідно до частини 6 статті 40 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» с троки, порядок та форми подання регулярної інформації про емітента (річної та квартальної) встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за № 97/13364, затверджено Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 глави 1 розділу IV Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів емітенти зобов'язані розкривати регулярну квартальну інформацію (далі - квартальна інформація) у повному обсязі відповідно до вимог цього Положення. Квартальна інформація складається за підсумками кожного кварталу.

Згідно із пунктом 1 глави 3 розділу IV Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів розкриття квартальної інформації на фондовому ринку здійснюється шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії та подання до Комісії.

Акціонерні товариства, що мають державну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом на перше число звітного кварталу, згідно із пунктом 3 глави 3 розділу IV Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів зобов'язані розкрити квартальну інформацію у строк не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, квартальну інформацію за четвертий квартал - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним роком.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ, відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» розмістило регулярну квартальну інформацію за ІV квартал 2008 року у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 13 березня 2009 року (арк. справи 5, 19), що спростовує вчинення позивачем правопорушення на ринку цінних паперів не розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії регулярної квартальної інформації за ІV квартал 2008 року, за яке до нього оскаржуваною постановою відповідача накладено штраф.

Суд вважає безпідставним та нормативно необґрунтованим твердження відповідача, що несвоєчасне розкриття регулярної квартальної інформації шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії кваліфікується як «нерозміщення інформації», оскільки нерозміщення інформації та несвоєчасне розміщення інформації це різні за складом та кваліфікацією правопорушення.

Оскільки пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а не за несвоєчасне розміщення інформації, суд прийшов до висновку про неправомірність накладення Луганським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод» постановою від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 березня 2009 року № 51-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно-механічний завод» (ідентифікаційний код 05470578, місцезнаходження: 91019, м. Луганськ, вул. Кірова, буд. 49) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 16 листопада 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська