Рішення № 70608160, 27.11.2017, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/689/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2017 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., при секретарі Конар В.М., за участю відповідача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (надалі – ОСОБА_2) подано вказаний позов, який обґрунтовується тим, що між Банком та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № МКV0GK00007006 від 02.08.2007 року, в результаті чого відповідач отримав кредит в розмірі 16800,00 доларів США, на термін до 30.07.2027 р. та зобов`язався повернути і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки на в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов’язання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця за кредитним договором № МКV0GK00007006 від 02.08.2007 року між банком та ОСОБА_3 договір поруки № б/н від 02.08.2007 р.

Позичальник неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, його заборгованість станом на 19.01.2017 року становить: 76 224,65 доларів США, а саме: 17032,86 доларів США заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 16337,86 доларів США, -заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3091,20 доларів США; 39762,73 доларів США-пеня за несвоєчаснгість виконання зобов’язань за договором.

Крім того позивач зазначив, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 17 032,86 доларів США, яка складається з 17 032,86 доларів США заборгованість за кредитом (тіло кредиту).

Представник позивача в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Також подав письмові пояснення з приводу позову та поданих сторонами заперечень (а.п.133-138).

За поданими письмовими пояснення представник позивача вказує на те, що умовами кредитного договору встановлено строк повернення кредиту 30.07.2027 року. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. Договір поруки діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 9). Порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання повернення кредиту за кредитним договором (п.10). Кредитор направляв на адресу поручителя повідомлення про існуючу заборгованість в межах 5 річного строку, встановленого договором поруки. Щодо збільшення розміру заборгованості по тілу кредиту, пояснює тим, що відповідно до п.2.2.7. в разі неподання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договором страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2 .1.3 договору. Позичальник не здійснював сплату страхових платежів, ці проплати банк, що не суперечить умовам договору.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити з підстав наведених у запереченні. Подані заперечення обґрунтовував тим, що позивач своє право на повернення кредиту реалізував раніше у судовому порядку, подавши відповідний позов до суду. Суд 16.11.2009 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет іпотеки. Позивач змінив у односторонньому порядку умови кредитного в частині зміни кінцевого строку погашення кредиту з 30 липня 2027 року (п. 7.1 договору) на 24.03.2009 року. З цього часу почався строк пред'явлення вимоги поручителю. Порука припиняється у зв”язку із закінченням строку за правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України. Договором поруки б/н від 02.08.2007 року не визначено строк після закінчення якого порука припиняється. Відповідач (поручитель) від позивача з часу укладення договору поруки і до моменту подання цього позову повідомлення про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору або вимоги про сплату заборгованості, як того вимагає п. 5 договору поруки не отримував. Крім цього, позивач заявляючи вимоги вводить в оману суд і сторін щодо реального тіла кредиту, величини відрізняються, за позовом 17148,09 доларів США, тоді як за кредитним договором та договором поруки 16 800 доларів США.

Згідно ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2010 року позичальнику було надано відстрочку на один рік по виплаті заборгованості за кредитним договором в сумі 17 148,09 доларів США без згоди поручителя. Це призвело до збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання через обставину відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими коштами на суму 2 378,16 доларів США + 198,18 (щомісячний платіж згідно п. 1 договору поруки і п. 7.1 кредитного договору) х 12 (місяців). Це є підставою для припинення поруки за правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечували, у його задоволенні просили відмовити з підстав наведених у запереченні.

Подані заперечення обґрунтовують тим, що позов не підлягає до задоволення, зокрема, з підстав пропуску позивачем строк звернення до суду. Початок перебігу позовної давності для стягнення платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобов’язань за 3 роки до подачі позовної заяви до суду. Позивачем у 2009 році заявлялась вимога про дострокове погашення боргу, тому строк позовної давності слід рахувати з 2009 року.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні: між Банком та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № МКV0GK00007006 від 02.08.2007 року, в результаті чого відповідач отримав кредит в розмірі 16 800,00 доларів США, на термін до 30.07.2027 р. та зобов`язався повернути і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки на в порядку, встановлених кредитним договором(а.с.15-17).

В забезпечення належного виконання зобов’язання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця за кредитним договором № МКV0GK00007006 від 02.08.2007 року між банком та ОСОБА_3 договір поруки № б/н від 02.08.2007 р.(а.с.18).

Умовами кредитного договору встановлено зобов’язання позичальника повернути кредит та сплачувати відсотки згідно із Графіком повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання зобов’язання, а саме порушував строки повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

16.11.2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет іпотеки (а.с.122-123). Тобто, позивач звернувшись достроково до суду змінив у односторонньому порядку умови кредитного в частині зміни кінцевого строку погашення кредиту з 30 липня 2027 року (п. 7.1 договору) на 24.03.2009 року.

Порука припиняється у зв”язку із закінченням строку за правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України. Договором поруки б/н від 02.08.2007 року не визначено строк після закінчення якого порука припиняється.

Суд враховує, що відповідно до п. 9 договору поруки він діє до повного виконання зобов»язань.

Однак така умова договору не може розглядатись як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У свою чергу, відповідно до п. 10 договору поруки, порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Обставини на які позивач посилається у позові та своїх поясненнях суперечить правовому висновку ВСУ у Постанові №6-1349цс15 від 02.12.2015 року.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» використовуючи право, надане йому частиною першою статті 651, частиною другою статті 1054 та частиною другою статті 1050 ЦК України, а також пунктом 2.3.7 кредитного договору, звернувся у 2009 році до суду щодо дострокового стягнення з позичальника всієї заборгованість по кредиту та відсотках в сумі – 17 148,09 доларів США, у зв”язку з чим суд прийняв рішення 16.11.2009 року про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки (а.с.122-123).

Таким чином, ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, і саме з цією дати почав спливати строк позовної давності.

З вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 звернувся до суду в березні 2017 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосування вимог частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки Банком були змінені строки виконання зобов'язань за кредитним договором.

Порука припиняється у зв”язку із закінченням строку за правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України. Договором поруки б/н від 02.08.2007 року не визначено строк після закінчення якого порука припиняється.

Матеріалами справи та оглянутою в судовому засіданні кредитною справою не встановлено обставини, які б вказували на те, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов”язання, в даному випадку у 2009 році, пред”явив вимоги до поручителя. Поручитель від позивача з часу укладення договору поруки і до моменту подання цього позову повідомлення про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору або вимоги про сплату заборгованості, як того вимагає п. 5 договору поруки не отримував.

Крім цього, слід констатувати, що позивач збільшив відповідальність поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання.

Так, позивач заявляючи вимоги щодо реального тіла кредиту вказує величину 17148,09 доларів США, тоді як за кредитним договором та договором поруки 16 800 доларів США.

Згідно ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2010 року позичальнику було надано відстрочку на один рік по виплаті заборгованості за кредитним договором в сумі 17 148,09 доларів США без згоди поручителя.

Це додатково призвело до збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання через обставину відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими коштами на суму 2 378,16 доларів США + 198,18 (щомісячний платіж згідно п. 1 договору поруки і п. 7.1 кредитного договору) х 12 (місяців).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За встановлених обставин договір поруки є припиненим, підстави для стягнення заборгованості з поручителя відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за такою вимогою позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 2009 року не підлягали виконанню.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що строк позовної давності не пропущено так як кредитні кошти надані в строк до 2027 року, оскільки ОСОБА_2 звернувшись до суду про дострокове повернення/стягнення кредитних коштів змінив такий строк повернення кредитних коштів, а тому з цього часу дана умова договору не має жодного правового значення.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На вказані правовідносини поширюється загальний строк позовної давності у три роки. Обставин, які зупиняли або переривали строк позовної давності, передбачені ст.ст.263, 264 ЦК України судом не встановлено.

За встановлених у судовому засіданні обставин, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.