Рішення № 70606803, 22.11.2017, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/822/16-ц

Провадження номер: 2/223/61/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 86258,87 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідачка звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв’язку з чим підписала заяву без номеру від 27.09.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 22000,00 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка порушила зобов’язання за кредитним договором і станом на 30.09.2016 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 86258,87 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь і яка складається з наступного: 20276,98 гривень заборгованість за кредитом, 60398,13 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1000,00 гривень заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень штраф (фіксована частина), 4083,76 гривень штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника. Надали до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначають, що відповідачка приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 27.09.2012 року, тим самим приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів. Про ознайомлення і надання згоди з Умовами і Правилами відповідачка засвідчила власноручним підписом на заяві. Під час укладання кредитного договору з відповідачем діяла процента ставка по кредиту в розмірі 2,3% на місяць або 27,60% на рік. Далі 01.09.2014 року процентна ставка була встановлена у розмірі 32,4% на рік та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 42%, що підтверджується наказами банку. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів, зокрема розміру процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, а позичальник в свою чергу зобов’язаний отримати такі виписки і у разі незгоди зі змінами надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість. Про підвищення відсоткової ставки відповідачку було повідомлено шляхом направлення смс-повідомлень від 15.08.2014 року та 15.03.2015 року. Окрім того, зауважують, що відповідачка до певного часу належним чином виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, що свідчить про те, що відповідачка знала про умови кредитування та визнавала свої зобов’язання за договором. Щодо нарахування пені і штрафів на суму заборгованість незалежно від місця проживання відповідачки зазначають, що оскільки договір був оформлений ще 27.09.2012 року, а остання звірка паспортних даних здійснювалась саме при укладенні договору, при подачі до суду позову у банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на початку проведення антитерористичної операції проживала відповідачка.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву, якою просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала частково, а саме: 20276,98 гривень – заборгованість за кредитом та 8666,81 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом. Окрім того, надала суду письмові пояснення, відповідно до яких не заперечувала проти того, що між нею та позивачем дійсно було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 22000,00 гривень зі сплатою 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості та зобов’язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Зазначає, що банком 01.09.2014 року та 01.04.2015 року було збільшено відсоток за користування кредитом, однак жодних повідомлень про зміни в процентній ставці не отримувала, не була інформована належним чином про збільшення відсотків за договором, а тому підвищення процентної ставки за договором є незаконним. Окрім того, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу посилаючись на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у зв’язку з тим, що мешкає у місті Вугледарі, яке належить до населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні 25.10.2017 року зазначив, що строк дії вищезазначеного договору закінчився ще у 2015 році в момент, коли закінчився строк дії картки виданої ОСОБА_1 Георгіївніпри укладенні даного договору, і з того часу відсоток за користування кредитом, мав нараховуватись не за умовами викладеними в договорі, тобто з розрахунку 27,60 % річних, а у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України.

В наступне судове засідання відповідачка та її представник не з’явились, надали до суду письмову заяву, якою просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги визнали частково, посилаючись на раніше викладені обставини у запереченні до позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду письмові пояснення позивача та заперечення відповідачки, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 27 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір споживчого кредитування згідно заяви позичальника від 27 вересня 2012 року про надання ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного ліміту зі сплатою процентів за використання грошовими коштами в передбаченому тарифами банку розмірі.

У вказаній заяві відповідачка не зазначила про отримання бажаного кредитного ліміту. Своїм підписом на заяві підтвердила своє ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с. 9).

Факт підписання заяви та отримання кредитної картки ОСОБА_1 сторонами не оспорювались.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 22000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 9).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 1.1 Умов та правил надання банківських послугвизначає дійсні умови, на яких ПАТ КБ «ПриватБанк» надає клієнтам платіжні карти, а також інші банківські послуги, вказані в заяві та в пам’ятці клієнта. Належним чином заповнена заява підписується клієнтом та, таким чином, клієнт висловлює свою згоду, що заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складають укладений договір про надання банківських послуг. Дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом по відкриттю та обслуговуванню карткового рахунку клієнта,а також інших банківських послуг,вказаних у заяві.

За змістом пункту 2.1.1.2. Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти зазначена в заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 даних Умов встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямим та безумовним погодженням держателя платіжної картки відповідно прийняття любого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

Відповідно до пункту 3.1.1. розділу ІІ Умов картка дійсна до останнього дня місяця указаного на ній, а згідно п. 2.1.1.2.12 – по закінченню строку дії відповідної карта пролонгується банком на навий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку (а.с. 12-21)

Як встановлено в судовому засіданні у анкеті-заяві позичальника від 27.09.2012 року ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила свою згоду з тим, що дана заява з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг; позичальник засвідчила своє ознайомлення з цими складовими договору, що їй надані в письмовому вигляді; проінформована про розміщення Умов і Правил надання банківських послуг на офіційному сайті КБ «Приватбанк» www.privatbank.ua; зобов'язалась їх виконувати, регулярно ознайомлюючись із змінами на цьому сайті банку (а.с. 9).

Таким чином, відповідачка погодила всі запропоновані умови банку.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вбачається, що за вказаним кредитним договором банком встановлювався кредитний ліміт в розмірі:

- 24.04.2013 року встановлено кредитний ліміт – 22000,00 грн.;

- 14.05.2014 року зменшено кредитний ліміт – 15400,00 грн. (а.с. 8).

На підтвердження наявності домовленості сторін щодо картки «Універсальна», встановлення кредитного ліміту, використання його позичальником, позивач надав до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 про рух коштів на рахунку №5457092302507359, з якого вбачається встановлення кредитного ліміту в сумі 22000,00 грн. з 24.04.2013 року, активне користування клієнтом кредитними коштами на картці з квітня 2013 року (зняття коштів в банкоматі, проведення платежів по біплану через термінали, поповнення готівкою через відділення банку, оплата товарів в торгівельних мережах, часткове і несистематичне погашення кредиту тощо). Останнє зняття коштів позичальником відбулось 06.12.2014 року, шляхом оплати за купівлю товарів на 5763,68 грн., а останнє зарахування грошових коштів відбулось – 03.02.2015 року в сумі 500, 00 грн. (а.с. 96-98).

З особового рахунку ОСОБА_1 та розрахунку банку вбачається, що позичальником щомісячно не вносилися грошові кошти в погашення кредиту та процентів. Останній платіж у погашення внесено 03.02.2015 року. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором, відповідачка має заборгованість перед позивачем, яка станом на 30.09.2016 року становить 86258 гривень 87 копійок та складається з наступного: 20276,98 гривень заборгованість за кредитом, 60398,13 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1000,00 гривень заборгованість за пенею та комісією, штрафи – 4583,76 гривень (а.с. 6-7, 96-98).

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, відкрив на ім’я відповідачки банківський рахунок та надав картку, зарахувавши на картковий рахунок кредитні кошти. Відповідачка отримала кредитні кошти на картковий рахунок та користувалась ними, але свої зобов’язання за договором належним чином не виконувала, у зв’язку з чим у неї перед банком утворилась заборгованість визначена розрахунком заборгованості.

Досліджені матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості по тілу кредиту за договором б/н від 27.09.2012 року відповідно до наданого банком розрахунку у розмірі 20276,98 грн.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.

Згідно приписів п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечитьст. 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як вбачається з матеріалів справи під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3% в місяць або 27,60% на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами дирекції банку: №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року про зміну тарифів банку, а саме - збільшення процентної щомісячної ставки до 2,7% щомісячно (32,40% річних) з 01.09.2014 року, та №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року про зміну тарифів банку, а саме - збільшення процентної щомісячної ставки до 3,5 % на щомісячно (42,00% річних) з 01.04.2015 року для клієнтів «ПриватБанку», про що повідомлено відповідачку, з дотриманням вимог п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, шляхом направлення SMS-повідомлень від 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, відповідно, на номер останньої - «+380508110233», який було зазначено відповідачкою в анкеті-заяві від 27.09.2012 року.

У відповідності до даних наказів банку з 01.09.2014 року відповідачці до сплати нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з нової процентної ставки 32,40% річних, а з 01.04.2015 року за ставкою 42,00% річних, що вбачається з розрахунку заборгованості, згідно якого розмір заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 30.09.2016 року становить 60398,13 грн. (а.с. 6-7, 100-106).

Відповідачка в свою чергу на зазначені SMS-повідомлення протягом семи днів не відреагувала, інформація про те, що вона не погодилась з діями банку щодо зміни процентної ставки, або оскаржувала ці дії відсутня, продовжувала користуватись кредитом та частково погашала заборгованість, а отже, відповідачка не заперечувала проти підвищення відсоткової ставки.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом змінювався банком з дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності до усталеної позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Окрім того, необґрунтованими також є посилання відповідачки на те, що єдиним належним повідомленням про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом є лише направлення боржникові листа про зміну умов договору з врученням останньому під розписку, оскільки відповідно Умов і правил надання банківських послуг, з якими погодилась відповідачка, чітко передбачена можливість банку при підключенні клієнта до комплексу Mobile- bankinq направляти останньому виписки по картковому рахунку та інформацію про стан рахунку шляхом направлення SMS-повідомлень.

З огляду на наведене підстав вважати незаконним нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідачці за підвищеною ставкою не вбачається.

Суд вважає необхідним відзначити, що з наданого відповідачкою до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором без номеру від 27.09.2012 року здійсненому станом на 31.09.2016 року заборгованість відповідачки становить 23690,32 гривень та складається з наступного: сума боргу за тілом кредиту складає 15023,51 гривень; сума відсотків за кредитом 8666,81 гривень. Однак, зазначений розрахунок проведено з урахуванням сталої відсоткової ставки – 27,60 % річних на весь час прострочення, без врахування змін відсоткової ставки, здійснених у відповідності до наказів дирекції банку від 18.08.2014 року та 18.02.2015 року. При цьому, не має можливості встановити, яким чином відповідачкою було вирахувано розмір денної відсоткової ставки та яким саме чином, за яким з методів, передбачених п. 1.18. Глави 1 Розділу ІІІ Постанови Правління НБУ №255 від 18.06.2003 року «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», було проведено помісячний розрахунок заборгованості.

Більше того, посилання представника відповідачки на те, що строк дії укладеного між сторонами кредитного договору закінчився ще у 2015 році, а сам в момент, коли закінчився строк дії картки виданої ОСОБА_1 при укладенні даного договору, і з того часу відсоток за користування кредитом, мав нараховуватись не з розрахунку 27,60 % річних, а на рівні облікової ставки Національного банку України, спростовуються як поясненнями самої відповідачки, яка в судовому засідання пояснила, що після спливу терміну дії її попередньої картки вона звернулась до відділення ПАТ КБ «Приватбанк», де отримала нову картку з іншим терміном дії, тим самим пролонгуючи дію укладеного кредитного договору, що узгоджується з положеннями вищезазначеного п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг. Також спростовують посилання представника відповідачки відомості, які надійшли від позивача з його електронної скриньки, зареєстрованої в системі «Електронний суд», на офіційну електронну адресу суду, що строк дії кредитної картки відповідачки встановлено до травня місяця 2020 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 20276,98 грн. та процентами за користування кредитом у розмірі 60398,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з копії паспорту відповідачки серії ВВ №853412, відповіді Відділу державної реєстрації Вугледарської міської ради на запит суду №351 від 10.11.2016 року, ОСОБА_1 з 08.06.1984 року і по теперішній час зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10, 31).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Вугледар Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерорестична операція.

Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачка з 08.06.1984 року зареєстрована та постійно проживає у місті Вугледарі, віднесеному до населених пунктів на території яких проводиться антитерористична операція, з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд приходить до висновку, що до нарахування відповідачці не підлягали: заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1000,00 гривень; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 гривень; штраф (процентна складова) у розмірі 4083,76 гривень.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту слід задовольнити частково, а саме, суд вважає необхідним, стягнути з відповідачки на користь позивача: заборгованість за кредитом у розмірі 20276,98 гривень та заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 60398,13 гривень. У відповідності до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р, оскільки відповідачка з 08.06.1984 року постійно проживає у місті Вугледарі, суд вважає доцільним відмовити у задоволенні вимог позовної заяви, щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1000,00 гривень, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень; штрафу (процентна складова) у розмірі 4083,76 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 1288 гривень 80 копійок (80675,11 грн.*1378 грн. / 86258,87 грн. = 1288,80 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 536, 610, 612, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 15, 60, 88, ст. 158, 197, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», заборгованість по кредитному договору № б/н від 27.09.2012 року, яка складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 20276 (двадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 98 (дев’яносто вісім) копійок;

- заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 60398 (шістдесят тисяч триста дев’яносто вісім) гривень 13 (тринадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», судовий збір в розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Вугледарський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області ОСОБА_3