Рішення № 70605977, 11.10.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1759/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гладун Х.А.

при секретарі Василевській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Позивач, ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач -1, Позичальник), ОСОБА_2 (далі - Відповідач - 2, Поручитель) про солідарне стягнення з Відповідачів заборгованості за кредитним договором № 40.29-34/133 від 26.04.2006 року, а також судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 26.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем-1 був укладений Кредитний договір № 40.29-34/133 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 40000,00 дол. США строком до 25.04.2013 р. зі сплатою процентної ставки в розмірі 11,85 % та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 15-го числа кожного місяця згідно графіку, що вказаний в п.1.1. цього Договору.

17.07.2009 р. між Позивачем та Відподвіачем-1 укладено Додаткову угоду № 1, за умовами якої змінено графік погашення основного боргу, який станом на 15.07.2009 р. становить 21912,00 дол. США.

Свої зобов'язання за вказаним Кредитним договором Позивачем виконані в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором 26.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 013/213-П (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках передбачених Кредитним договором № 40.29-34/133.

В зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем - 1 зобов'язань за Кредитним договором у Позичальника за кредитним договором № 40.29-34/133 від 26.04.2006 року, наявна заборгованість, що складається з заборгованості по кредиту в розмірі 12189,56 дол. США, заборгованості по відсоткам 7286,81 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 5899,07 дол. США, 1838,55 дол. США, а в загальному розмірі 27213,98 дол. США, що еквівалентно 622832,60 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.

Оскільки, Договором поруки встановлена повну солідарну відповідальність Поручителя, Позивач просить стягнути заборгованість за Кредитним договором солідарно з Відповідачів в примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні підтримав раніше подані письмові заперечення на позовну заяву. Посилаючись на неналежне оформлення Позивачем розрахунку наявної заборгованості (відсутній підпис компетентної посадової особи банку), пропуск Позивачем строку позовної давності просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що письмовою вимогою від 28.09.2010 р. Позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, а відтак, строк позовної давності сплинув 28.09.2013 р.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Також пред'явив зустрічний позов, в якому просив визнати поруку, що виникла згідно Договору поруки № 013/213-П від 26.04.2006 р. припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки Банк протягом 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до нього як поручителя не пред'явив. Також заявив про застосування строків позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Позивач, та Відповідач-1 був укладений Кредитний договір № 40.29-34/133, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 40000,00 дол. США строком до 25.04.2013 р. зі сплатою процентної ставки в розмірі 11,85 % та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 15-го числа кожного місяця згідно графіку, що вказаний в п 1.1 цього Договору.

17.07.2009 р. між Позивачем та Відподвіачем-1 укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору за умовами якої з липня 2009 р. змінено графік погашення основного боргу, який станом на 15.07.2009 р. становить 21912,00 дол. США.

Кредитні кошти надавались Банком шляхом видачі Позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку Банку шляхом конвертації через касу банку для подальшого перерахування Позичальником на цілі, визначені умовами Договору.

Факт отримання коштів Відповідачем-1 не заперечується.

В свою чергу Позичальник за умовами Кредитного договору зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.

Погашення суми кредиту здійснюється Позичальником до 15-го числа кожного місяця згідно Графіку погашення заборгованості (п. 1.1).

Сплата процентів здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок Банку не пізніше 15-го числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов'язання з боку Позичальника є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме видав Відповідачу-1 кредит, але у порушення умов Кредитного договору Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом - 13.01.2016 р., виникла заборгованість, що складається з заборгованості по кредиту в розмірі 12189,56 дол. США, заборгованості по відсоткам 7286,81 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 5899,07 дол. США, 1838,55 дол. США, а в загальному розмірі 27213,98 дол. США, що еквівалентно 622832,60 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.

При цьому судовим розглядом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором 26.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Позивач, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 013/213-П.

Відповідно до умов Договору поруки Відповідач -2 зобов'язався перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником (Відповідачем-1) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Кредитним договором № 40.29-34/133 від 26.04.2006 р. (п. 1.1).

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Положеннями ст.. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

Враховуючи, що Договір поруки встановлює повну солідарну відповідальність, заборгованість за Кредитним договором підлягає стягненню солідарно з Відповідачів в примусовому порядку.

Разом з тим, Відповідачм-2 заявлено зустрічні вимоги про визнання поруки, що виникла на підставі Договору поруки № 013/213-П від 26.04.2006 р. припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2056цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Положеннями Договору поруки строк його дії не встановлено, а тому, в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Настання строку виконання основного зобов'язань має бути обумовлене в договорі, що обумовлює основне зобов'язання.

Як було встановлено вище Відповідач - 1 взяв на себе зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів по ньому до 15-го числа щомісячно.

Таких умов договору Позичальником не дотримано.

Останній платіж згідно розрахунку заборгованості здійснено Позичальником 15.12.2011 р. в сумі 675,00 дол. США.

Відтак, відлік строку виконання основного зобов'язання після спливу строку сплати наступної заборгованості та процентів за кредитом слід відраховувати з 16.01.2014 р.

До суду з позовними вимогами до Відповача-2 як поручителя Банк звернувся 13.01.2016 р.

Таким чином протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором Банк не пред'явив позову про стягнення заборгованості з Відповідача-2 , як поручителя за Кредитним договором.

Відтак, встановлена за договором від 26.04.2006 № 013/213-П порука Відповдіача-2 є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню.

Даний юридичний факт з огляду на умови ч. 4 ст. 559 ЦК України спричиняє правовий наслідок у вигляді припинення дії Договору поруки між сторонами, а оскільки договір поруки має похідний характер від основного зобов'язання по кредитного договору, тому тільки відносини що регулювалися договором поруки припиняються (обов'язок поручителя припиняється), що не яким чином не впливає на обов'язок Боржника щодо виконання основного зобов'язання по кредитному договору, який залишається та має бути виконаний Боржником у повному обсязі.

Твердження Позивача про те, що порука не припинилася і діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань, є безпідставними, оскільки суперечать вимог ст. 1050 ЦК України.

Щодо доводів Відповідачів про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи 28.09.2010 р. Позивач направив Відподівачу-1 вимогу про негайне повернення кредиту в повному обсязі в загальному розмірі 24026,48 грн., з яких 2178,16 дол. США - заборгованість по відсоткам.

Таким чином Позивачем змінено строк виконання зобов'язання, що був визначений сторонами Кредитного договору до 25.04.2013 р.

Враховуючи положення ст. 257 ЦК України строк позовної давності в такому випадку спливає 28.09.2013 р.

При цьому, як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору (25.04.2013 р.), так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів (до 15-го числа кожного місяця).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином в даному випадку перебіг позовної давності за вимогами Банку, які випливають з порушення Відподвіачем-1 умов договору (графіку погашення кредиту), про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулося це порушення. Позовна давність в даному випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку заборгованості останній платіж Відповідачем-1 було здійснено 15.12.2011 р. в сумі 675,00 дол. США.

Як було встановлено вище відлік строку виконання основного зобов'язання після спливу строку сплати наступного платежу по кредиту та процентів за кредитом слід відраховувати з 16.01.2012 р.

Таким чином, враховуючи положення ст. 257 ЦК України строк позовної давності за останнім платежем спливає 16.01.2015 р.

Згідно дати штемпелю поштового відділення на конверті з позовом Банк звернувся до суду 13.01.2016 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свою боргу або іншого обов'язку. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бузи підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2013 р. Відповідач -1 звертався до Позивача з власноруч написаною заявою, про реструктуризацію боргу за Кредитним договором № 40.29-34/133 від 26.04.2006 р. за опцією «100+30» на 24 місяці, що свідчить про фактичне визнання заборгованості за вказаним договором, що в свою чергу вказує на переривання перебігу строку позовної давності.

Враховуючи положення ст. 526 ЦК України, а також те, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що Відповідачем -1 порушено передбачений Кредитним договором від 26.04.2006 № 40.29-34/133 порядок погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, а укладений в забезпечення виконання Позичальником взятих на себе таких зобов'язань договір поруки є припиненим, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню за рахунок Відподвіача-1 в межах заявлених позовних вимог.

Належних доказів, які б спростовували наведений Позивачем розрахунок заборгованості Відподвіачем-1 суду не представлено.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Відповідача-1 підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у сумі 18844 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 16, 526, 553-554, 610-612, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60‚ 88, 212, 213, 214, 215, 293 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 622832,60 грн. та судовий збір у сумі 6629,00 грн.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати поруку, що виникла згідно Договору поруки № 013/213-П від 26.04.2006 р. припиненою

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Х.А. Гладун