Ухвала суду № 70597461, 29.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа №805/2812/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 805/2812/17-а за позовом Приватного підприємства "ЛІК-БУД" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

04 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351200 від 17.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку даних ПП ЛІК-БУД, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2015, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, за результатами чого складено акт №693/12-35561181 від 26.12.2016 року. Згідно з висновком акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України у розмірі 16 089,40 грн та вимоги абз а п. 50.1 ст. 50 п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України у розмірі 246 374,00 грн. Зазначеним категорично не згоден, оскільки нараховані суми штрафних санкцій сплачені позивачем своєчасно та взагалі штрафні санкції не повинні нараховуватись, оскільки на момент погашення необхідної штрафної санкції у системі електронного адміністрування податку на додану вартість були наявні гроші, яких було достатньо для погашення штрафних санкцій. Зауважує, що однією з підстав проведення перевірки була наявність податкового повідомлення рішення, однак внаслідок судового оскарження воно було скасовано. З огляду на зазначене вважає спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 805/2812/17-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000351200 від 17.02.2017 року за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування штрафу сумі 24 637,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобовязання за липень 2015, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року у сумі 260 722,50 грн. за наслідком чого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, отже відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача наголошуючи на законності ухваленої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, Приватне підприємство ЛІК-БУД (ЄДРПОУ 35561181, вул. 7-ий проїзд, б.5, м. Маріуполь Донецька область, 87531) зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку Іллічівського відділення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС м. Маріуполь, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обовязки.

Встановлено, що Іллічівським відділенням Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС м. Маріуполь було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП ЛІК-БУД з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість підприємства за наслідком чого складено акт №693/12-35561181 від 26.12.2016 року.

Висновки акту полягали у порушені позивачем вимог: - п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України у розмірі 16 089,40 грн.; - абз. а п. 50.1 ст. 50 п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України у розмірі 246 374,00 грн.

Позивач не погодившись з висновком акту перевірки подав заперечення, за наслідком розгляду якого Головним управлінням ДФС у Донецькій області на адресу позивача направлено лист №1365/10/05-99-12-01-13 від 15.02.2017 року, згідно якого виключено з акту порушення стосовно нарахування штрафних санкцій в результаті неправомірного виникнення податкового боргу на суму 1740,90 грн. в іншій частині акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення №0000351200 від 17.02.2017 року про нарахування штрафу у сумі 26 072,25 грн. за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Позивачем було використано право на позасудове врегулювання спору шляхом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня.(скарга №135-17 від 29.03.2017 року)

Рішенням Державної фіскальної служби України №11059/6/99-99-11-03-01-25 від 24.05.2017 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу залишено без змін.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На підставі пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобовязань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно п. 58.2 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно розрахунку податкового зобовязання та штрафних санкцій до акту документальної позапланової невиїзної перевірки №693/12-35561181 від 26.12.2016 року вбачається, що складова спірного податкового повідомлення-рішення полягає у нарахуванні штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2016 року у сумі 1320,80 грн. та 114,05 грн. та уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_2 у сумі 24637,40 грн.

Щодо штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 28.07.2016 року у сумі 1320,80 грн. та 114,05 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0001341201 від 28.07.2016 року позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі 1450,31 грн; 13 208,00 грн.

Згідно інтегрованої картки платника податків вбачається, що з урахуванням часткової сплати штрафних санкцій несплачена сума штрафів складає 1140,47 грн. та 13 208,00 грн.

19.09.2016 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, відповідно до якої зараховано у зменшення суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 14 658,00 грн.

20.09.2016 року податковим органом на залишок несвоєчасно погашеної суми штрафних санкцій у розмірі 1 140,00 нараховано 10% необхідних штрафних санкцій у розмірі 114,05 грн. та на суму 13 208,00 грн. нараховано 10% необхідних штрафних санкцій у розмірі 1 320,80 грн.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексунезалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. ( п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий-звітній (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларацій, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Необхідно зауважити, що відповідно до положень статей 54, 58 ПК України передбачені статтею 126 ПК України штрафні санкції, на відміну від пені, застосовуються не в автоматичному режимі, а потребують прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, після несвоєчасного погашення суми податкового боргу на таку суму сплати в залежності від строку затримки платежу (до 30 календарних днів включно чи більше) в інтегрованій картці платника податків нараховується штраф за кодами облікових операцій 280 (необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу по ст. 126 Податкового кодексу України (10%)) та 281 (необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу по ст. 126 Податкового кодексу України (20%)), який застосовується до платника податків та відображається в ІКПП в якості грошового зобов'язання після прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Податковим кодексом України у ст. 14 визначені поняття, з яких вбачаєтся, що згідно пп.14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу зазначених норм вбачається, що законодавець розділяє поняття податкове зобовязання та штрафні санкції.

Позивач зазначає, що на момент існування зазначених штрафних санкцій у системі електронного адміністрування податку на додану вартість були наявні грошові кошти у сумі 233 287,98 грн.

Однак, податкове повідомлення-рішення №0001341201 від 28.07.2016 року сформовано виключно за штрафними санкціями, які погашаються самостійно платником податків і у податкового органу відсутня можливість списання цих коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування платника податку на додану вартість.

Зазначене також передбачено п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість №569 від 16.10.2014 року, відповідно до якого, сплата податкових зобовязань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

З урахуванням вищезазначеного суд першої інстанції визнав, що податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій на суму 1320,80 грн та суму 114,05 грн є правомірним.

Щодо штрафних санкцій за уточнюючим розрахунком до декларації з податку на додану вартість №9020389873 у сумі 24 637,40 грн.

Відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі самостійно за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу, у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно Квитанції №2, вбачається, що 19.02.2016 о 11:38:28 позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ з визначенням податкового зобовязання у сумі 246 374,00 грн та самостійно нарахованими штрафними санкціями у розмірі 12 319,00 грн, загальна суму складає 258 693,0 грн.

Також, згідно Квитанції №2, вбачається що 19.02.2016 о 15:31:01 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року відповідно до якої зараховано у зменшення суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 262 238,00 грн, однак податковим органом було зареєстровано зазначену податкову декларацію 22.02.2016 року, тобто з затримкою у три дні, за наслідком чого нараховано штрафні санкції у сумі 24 637,40 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2017 року у справі №805/1450/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року встановлені обставини, що податковим органом, в порушення Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233, податкова декларація з ПДВ за січень 2016 року №9020813502, згідно квитанції №2 була прийнята Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 19 лютого 2016 року об 15 год. 31 хв. та відображена як отримана 22 лютого 2016 року, що потягло за собою виникнення спору та прийняття податкового повідомлення рішення.

Враховуючи зазначене, на думку суду, позивачем було своєчасно, шляхом подачі податкової декларації за січень 2016 року погашено податковий борг та штрафні санкції згідно уточнюючого розрахунку від 19.02.2016 року, отже у податкового органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, за затримку подання податкової декларації строком 3 дні.

Отже, податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу в сумі 24 637,40 грн є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При викладених обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 805/2812/17-а - залишити без задоволення.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 805/2812/17-а за позовом Приватного підприємства "ЛІК-БУД" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2017 року.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_4