Постанова № 70597338, 22.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №804/3532/17

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити позивача із сумою 190 000 грн. до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №804/3532/17 адміністративний позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що наказ тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 р. № 42/2 в частині затвердження результатів перевірки та застосування наслідків нікчемності правочинів щодо ОСОБА_1, а саме: зарахування 19.05.2016 р. грошових коштів в сумі 190 585,73 грн. з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-027-000169375 від 29.12.2015", а також з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-027-000169375 від 29.12.2015", не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незастосування відповідних норм права до спірних правовідносин та неповноту встановлення обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що судом першої інстанції не було досліджено, що позивачу були повернуті грошові кошти на поточний рахунок за договором позики, який не є договором банківського вкладу (депозиту), у зв’язку з чим позивач не є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Такого поняття як "перелік вкладників" не існує в Законі №4452-VI, а Уповноважена особа формує та надає до Фонду переліки рахунків, а не переліки вкладників. Судом визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи при тому, що вона займала активну позицію по перевірці договорів (правочинів) позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень Цивільного кодексу України не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб всупереч вимогам закону було зараховано 1 298 015 973,74 грн. Відповідач вказує, що адміністративні суди не наділені повноваженнями встановлення дійсності чи недійсності правочинів. Визначені Законом гарантії не поширюються на ситуацію з позивачем, а кошти в сумі 190 000,00 грн., зараховані 19 травня 2016 року на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв’язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією (ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр") коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до матеріалів справи 29 грудня 2015 pоку між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" укладено договір банківського вкладу "Поточний рахунок "Ощадний" №980-027-000002879, умовами якого передбачено відкриття на ім’я клієнта (позивача) поточного рахунку №26202527083501 (вид валюти – гривня).

14 травня 2016 року позивачем здійснено внесення коштів на вказаний поточний рахунок у розмірі 120 000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Також 29 грудня 2015 року між позивачем (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (сторона-2) було укладеного договір №980-027-000169375, згідно умов якого сторона-2 прийняла від сторони-1 кошти у розмірі 70000,00 грн. із зобов’язанням сплати процентів. Крім того, умовами даного договору, зокрема, передбачено повернення грошових коштів стороною-2 стороні-1 у безготівковій формі на рахунок №26202527083501 в ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно квитанції №QS966101 від 29 грудня 2015 року позивачем здійснено переказ коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" згідно договору №980-027-000169375 від 29 грудня 2015 року у розмірі 70 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2016 року грошові кошти в розмірі 120 000,00 грн. передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" з призначенням платежу "перерахування залучених коштів згідно договору №980-027-000169375 від 29.12.2015".

12 липня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. та делегування повноважень ліквідатору банку.

Таким чином, ліквідаційна процедура Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" розпочата 13 липня 2016 року, тобто, вказані угоди укладені позивачем до початку ліквідації банківської установи.

19 травня 2016 року до початку ліквідаційної процедури банку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточний рахунок позивача №26202527083501, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", повернуто кошти в розмірі 190 000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-027-000169375 від 29.12.2015", а також на рахунок позивача №26202527083502, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", надійшли кошти в розмірі 585,73 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-027-000169375 від 29.12.2015".

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в матеріалах справи наявна відповідна банківська виписка по рахунку №26202527083501, що підтверджує рух коштів у розмірі 190 000,00 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточний рахунок позивача №26202527083501, відкритий в ПАТ "ОСОБА_4. Із вказаної виписки також вбачається і призначення платежу, який здійснено на виконання договору №980-027-000169375 від 29.12.2015 року.

Аналогічною випискою підтверджується і рух коштів у розмірі 585,73 грн.

01 червня 2016 Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" складено акт № 2 "Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності".

В акті зазначено про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності - виконання 19.05.2016р. Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" платіжних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн.

Згідно витягу з Додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 р., складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, в перелік вкладників, платіжні документи яких від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" були 19.05.2016р. виконані Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський", входить ОСОБА_1, сума коштів - 190 585,73 грн.

01 червня 2016 року Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" винесено наказ № 42/2, яким затверджено результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01.06.2016р., відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно статті 27 вказаного Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Відповідно до частини 2, 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно до пункту 1 частини 4 статті 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, встановлених у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є законодавчо визначеним.

Разом з тим, за змістом вищенаведених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його нікчемності повинно опосередковуватись підставами, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину.

Щодо посилань відповідача на те, що кошти, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не є вкладом, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

У відповідності до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що кошти, залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає вкладом не тільки кошти, які залучені банком безпосередньо від вкладника в ході виконання договору банківського рахунку, але і ті кошти, які надійшли для останнього від третіх осіб. Висновок щодо необхідності залучення коштів виключно від вкладника в межах договору банківського рахунку в контексті їх віднесення до категорії вкладу у розумінні вищевказаного Закону суперечить змісту даних правовідносин, оскільки договором банківського рахунку, зокрема, встановлюється обов’язок банку приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

В спірних правовідносинах судом встановлено, що кошти у розмірі 190 000,00 грн., а також у розмірі 585,73 грн., було перераховано юридичною особою саме для позивача на виконання умов договору №980-027-000169375 від 29 грудня 2015 року за його участі як сторони цієї угоди, що передбачала повернення грошових коштів позивачу на поточний рахунок №26202527083501, відкритий на його ім’я в ПАТ "Банк Михайлівський" та виплату процентів на поточний рахунок №26202527083502, відкритий на ім’я позивача в ПАТ "Банк Михайлівський".

Зазначеним спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на те, що кошти, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", не є вкладом, оскільки дані твердження не ґрунтуються на нормах матеріального права та встановлених судом обставинах справи.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції помилково визнано протиправною бездіяльність відповідача, в той час як останнім вчинялись активні дії по перевірці правочинів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Чинне процесуальне законодавство визначає право особи на оскарження в тому числі діянь суб’єкта владних повноважень у формі дії (активної поведінки) та бездіяльності (пасивної поведінки).

У розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України під протиправною дією суб’єкта владних повноважень передбачається така активна поведінка останнього, що зокрема не опосередковується повноваженнями та способом, встановленими Конституцією та законами України.

В той же час, протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень є пасивною поведінкою, що характеризується невиконанням функцій та обов’язків, покладених законодавством України.

У спірних правовідносинах положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на відповідача по справі покладено обов’язок із формування протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, із змісту обґрунтування якого вбачається оскарження бездіяльності відповідача щодо невключення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

В ході дослідження обставин справи та матеріально-правового регулювання відносин, що виникли між сторонами, судом встановлено, що відповідачем по відношенню до рахунку позивача не було здійснено дій щодо виконання функцій, передбачених вищенаведеним положенням законодавства України, що у розумінні процесуального законодавства є саме бездіяльністю.

При цьому активні дії по перевірці правочинів відповідачем не виключають допущення останнім протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, оскільки за наслідками наведених дій відповідач дійшов помилкового висновку стосовно невключення рахунку позивача до вказаного переліку рахунків і не здійснив відповідні дії, передбачені законодавством України.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність транзакцій, тверджень про те, що внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки позивача та на рахунки ще 12 159 фізичних осіб всупереч вимогам закону було зараховано 1298 015 973,74 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд із цим, стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави для визнання правочину недійсним, а стаття 216 цього Кодексу – правові наслідки визнання правочину недійсним.

При цьому, стаття 215 Цивільного кодексу України надає визначення нікчемного правочину як недійсного правочину, недійсність якого встановлена законом.

Таким чином, категорія недійсності у розумінні вказаного акту цивільного законодавства застосовується виключно до правочинів.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Також відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

За таких обставин, категорія нікчемності не може бути застосована до банківської транзакції (операції), оскільки остання не є правочином і опосередковується рухом коштів за ініціативи певної особи.

Поряд із цим, враховуючи, що зміст положень Глави 6 "Докази" Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість встановлення обставин справи, ґрунтуючись на припущеннях і, в той же час, покладає на суд обов’язок щодо оцінки доказів із врахуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на те, що зарахування коштів на рахунок позивача відбулось внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, оскільки позивач не був стороною угод та банківських операцій, які ставить під сумнів відповідач, а наявні в справі докази не підтверджують такі доводи у межах судового розгляду цієї адміністративної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції по суті вимог адміністративного позову.

Разом з тим, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що приписи статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачають поняття "перелік вкладників" є обґрунтованими, оскільки положення наведеної статті встановлюють обов’язок Уповноваженої особи Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку по формуванню саме переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

З огляду на зазначене, враховуючи правильне по суті вирішення справи судом першої інстанції, та з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права, наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, але ухвалив судове рішення із помилковим застосуванням норм матеріального права, що не спричинило неправильне вирішення справи по суті, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №804/3532/17 змінити.

В резолютивній частині постанови словосполучення "Перелік вкладників" замінити на словосполучення "Перелік рахунків вкладників" у відповідних відмінках.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко