Постанова № 70597122, 29.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

29 листопада 2017 року м. Київ № 826/25817/15

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Київської обласної державної адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у справі № 826/25817/15 за позовом ОСОБА_1 до Голови Київської обласної державної адміністрації Шандри В.М., Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Київської обласної державної адміністрації Шандри В.М., Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 260-к від 29 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1.»; визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації № 76-к від 29 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації з 30 жовтня 2015 року; стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року у розмірі 24 452, 08 грн.

Постановлено допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 30 жовтня 2015 року та виплати йому заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1 707,77 грн.

У подальшому до суду надійшла заява Київської обласної державної адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови суду, у якій заявник просить скасувати постанову від 27 травня 2016 року в частині стягнення з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року у розмірі 24 452,08 грн. та прийняти нову постанову, зменшивши суму стягнення на суму заробітку ОСОБА_1, отриманого за місцями нової роботи з 04 лютого 2016 року по 27 травня 2016 року.

Представники сторін у справі надали свої пояснення по суті поданої заяви та не заперечували проти її розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року (протокольною) суд перейшов до розгляду заяви у письмовому провадженні в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали справи № 826/25817/15, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк, протягом якого особа може подати заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Загальний строк визначається в один місяць.

Початком перебігу даного строку визначається день, коли особа дізналася або могла дізнатися про обставину, що є підставою для перегляду. Початок перебігу строку залежить від підстав перегляду справи у зв'язку з ново виявленими обставинами. Зокрема, у випадку наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи - з дня встановлення таких обставин. Днем встановлення цих обставин є день, коли ці обставини стали відомі заявникові. Ця обставина підлягає доказуванню.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд зазначає, що 22 липня 2016 року позивач у справі - ОСОБА_1 звернувся до голови Київської обласної державної адміністрації із заявою про поновлення його на посаді заступника начальника управління - начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації з наступним звільненням за власним бажанням 03 лютого 2016 року, що підтверджується матеріалами, доданими до заяви про перегляд постанови суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Отже, про нововиявлені обставини заявник дізнався 22 липня 2016 року та звернувся до суду із заявою 05 серпня 2016 року, а відтак суд приходить до висновку, що заявником не пропущено строку звернення до суду із заявою про перегляд постанови суду від 27 травня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або завідомо необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

«Істотність» обставини означає, що якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. В разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені пунктом 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилається особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2981 року № 1).

Таким чином, за змістом процесуального закону, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, і, по-друге, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Суд скасовує постанову чи ухвалу, якщо дійде висновку, що обставини, на які посилається заявник, дійсно є нововиявленими і їх неврахування призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з обставин, викладених Київською обласною державною адміністрацією, після ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 27 травня 2016 року у даній справі ОСОБА_1 подав до голови Київської обласної державної адміністрації заяву від 22 липня 2016 року про його поновлення на посаді відповідно до судового рішення та просив, крім цього, звільнити його за власним бажанням 03 лютого 2016 року.

Також ОСОБА_1 надав до служби управління персоналом Київської обласної державної адміністрації копію трудової книжки, з якої стало відомо, що з 04 лютого 2016 року по 22 квітня 2016 року він працював на посаді заступника директора Міської станції захисту зелених насаджень; з 27 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року - на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3 апарату Верховної Ради України на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу»; з 29 квітня по день звернення заявника до суду - на посаді головного спеціаліста відділу організації будівництва Управління справами апарату Верховної Ради України.

Зазначене підтверджується наданою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_1

У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у даній справі при вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача суми заробітної плати за час вимушеного прогулу обраховано період з 30 жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року, оскільки ті обставини, що позивач ОСОБА_1 з 04 лютого 2016 року і по день ухвалення судового рішення вже мав нове місце роботи та, відповідно заробіток, не були доведені до відома суду позивачем, та не були відомі відповідачам у справі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що період часу, за який ОСОБА_1 має бути нараховано та виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу, відраховується з 30 жовтня 2015 року по 03 лютого 2016 року включно, а постанова суду від 27 травня 2016 року в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Отже, при визначенні суми заробітної плати, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, суд виходить з вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме з пунктів 5 та 8 зазначеного Порядку, відповідно до яких основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні дні) на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 02 березня 2016 року середньомісячна заробітна плата складає 2 177,15 грн., а середньоденна заробітна плата - 167,48 грн.

Період вимушеного прогулу становить з 30 жовтня 2015 року по 03 лютого 2016 року, тобто 66 робочих днів (листопад 2015 року - 21 день, грудень 2015 року - 23 дня, січень 2016 року - 19 днів, лютий 2016 року - 3 дні), тому: 66 днів х 167,48 грн. (середньоденний заробіток) = 11 053,68 грн.

При цьому суд відхиляє доводи заявника стосовно необхідності зменшення суми, присудженої до стягнення, на суму заробітку ОСОБА_1, отриманого за місцями нової роботи, як помилкові та необґрунтовані.

Крім того, заявник зазначає, що Київська обласна державна адміністрація та Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, є різними юридичними особами, мають різні рахунки в органах Державної казначейської служби України, через що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, який поновлений за постановою суду на посаді заступника начальника управління - начальника відділу транспорту та дорожнього господарства, має бути стягнений не з Київської обласної державної адміністрації, а з Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

В зазначеній частині судом встановлено, що відповідно до пункту 18 Положення про управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 225 від 22 червня 2015 року, Управління є юридичною особою публічного права, має баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Герба України із своїм найменуванням, власні бланки.

Разом з тим, зазначені обставини не можна вважати нововиявленими, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 (30 жовтня 2015 року), під час розгляду судової справи та винесення Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 27 травня 2016 року, Положення про управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації було чинним, про його існування були обізнані учасники процесу та мали можливість користуватися процесуальними правами під час розгляду справи з метою доведення своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог.

Крім того, чинним процесуальним законодавством передбачені інші способи вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, якими у випадку необхідності можуть скористатися учасники процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Оскільки заявник ставить питання лише стосовно скасування постанови суду від 27 травня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, то суд не досліджує докази стосовно інших обставин, встановлених судом під час розгляду справи № 826/25817/15 та винесення постанови від 27 травня 2016 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 160, 165, 186, 245, 252 - 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву Київської обласної державної адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у справі № 826/25817/15 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року в частині стягнення з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року у розмірі 24 452,08 грн.

3. В зазначеній частині винести нову постанову та стягнути з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року по 03 лютого 2016 року у розмірі 11 053,68 грн.

В іншій частині постанову суду від 27 травня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда