Постанова № 70597041, 23.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2017 року № 826/9099/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю наказ Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2218/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

- поновити (розблокувати) доступ державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вважає оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем протиправним, так як наказ Міністерства юстиції України від 12 липня 2016 року № 2218/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийнято з грубими порушеннями встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, за таких обставин просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, та пояснив, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України.

У судовому засіданні 04 жовтня 2017 року позовні позовні вимоги підтримав, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства юстиції України від 12.07.2017 року №2218/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", частково задоволено скаргу публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ РОСТОК" від 27 червня 2017 року.

Зазначеним наказом:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 червня 2017 року № 35838831, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.;

- тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тверській Інессі Володимирівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.

Вважаючи даний наказ таким що обмежує законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо визнання оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень протиправними адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно статті 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Між тим, Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який передбачає процедуру розгляду скарг відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - Порядок №1128).

Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно пункту 3 цього Порядку розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно пункту 8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Фактичні обставини справи свідчать, що розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ РОСТОК", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27 червня 2017 року за № 19226-0-33-17 на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановила наступне.

Згідно з відомостями Державного реєстру прав встановлено, що 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною Державному реєстрі прав було проведено державну реєстрацію права власності на нежилу будівлю (літера А) загальною площею 9430,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 4, корп.1, за ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" з відкриттям у Державному реєстрі прав окремого розділу на вказаний об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1283854180000 та внесенням відповідного запису про право власності №21078803.

Згідно з наявними у Державному реєстрі прав відомостями, зокрема, записів Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про іпотеку №4099641 та заборону №4099565 об'єктом обтяження є нежитлова будівля, корпус 1 (літ.А) загальною площею 9430, 20 кв.м, що складає 7/100 частин від цілісного майнового комплексу площею 126365,90 кв.м, який розташований за адресою: м . Київ, бульвар Лепсе Івана, 4.

З відомостей Державною реєстру прав встановлено, що приватному нотаріусу Тверській І.В. заявником не було подано документів, які б підтверджували виділення (поділу) нежилої будівлі корпус 1 (літ. А) загальною площею 9430,20 кв. м зі складу цілісного майнового комплексу площею 126365,90 кв.м, а також присвоєння їй окремої адреси: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4, корп. 1.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону реєстраційним номером об'єкт нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишаєте незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Пунктом 54 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умові наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна ті можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільний правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

витяг з Державного земельного кадастру про новосформовану земельну ділянку. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Згідно з пунктом 55 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності.

У разі коли в результаті поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, не припиняється.

Отже, приватним нотаріусом Тверською І.В. порушено вимоги абзацу першого статті 15 Закону, а також пунктів 54, 55 Порядку № 1127 під час проведення державної реєстрації права власності на нежилу будівлю (літера А) загальною площею 9430,2 кв. м за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4, корп. 1 як на окремий об 'єкт нерухомого майна з відкриттям у Державному реєстрі прав окремого розділу № 1283854180000 без документів, необхідних для такої державної реєстрації, а саме: документа, який підтверджує наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин: документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання: технічного паспорта на новостворений об'єкт нерухомого майна: документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, письмової згоди всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності.

З відомостей Державного реєстру прав також встановлено, що вищевказану державну реєстрацію було проведено приватним нотаріусом Тверською І.В. на підставі іпотечного договору, укладеного між закритим акціонерним товариством "КОМПАНІЯ РОСТОК" (іпотекодавець) та акціонерним товариством "Укрінбанк" (іпотеко держатель), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. 22 листопада 2006 року за реєстровим номером 6021.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що для проведення вищевказаної державної реєстрації права власності заявником приватному нотаріусу Тверській 1.В. було подано, зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 04053 3395557 1, яке не містило відмітки про особисте вручення такого рекомендованого повідомлення, а також не містило прізвища особи - одержувача, а також підпису такої особи.

Згідно з пунктом 3.5.2.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211 (далі - Порядок № 211), поштові відправлення з повідомленням про вручення вручаються адресатам відповідно до вимог пункту 121 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).

Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.

Крім того, приватному нотаріусу Тверській І.В. разом з вищевказаним повідомленням про вручення поштового відправлення заявником не було подано опис вкладення, що не давало змоги встановити нотаріусу факт надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) копії письмової вимоги про усунення порушень.

Таким чином, бланк повідомлення про вручення поштового відправлення № 04053 3395557 1, що був поданий для проведення державної реєстрації права власності, не відповідав вимогам законодавства, та не підтверджував наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником), письмової вимоги іпотекодержателя, оскільки не містив необхідних реквізитів (відміток та підписів), передбачених таким документом та Правилами надання послуг поштового зв'язку, та не давав змоги встановити приватному нотаріусу Тверській І.В. підстави для набуття права власності ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" на нерухоме майно.

Вищенаведене свідчить, що приватним нотаріусом Тверською І.В. при проведенні вищевказаної державної реєстрації було порушено вимоги пункту 61Порядку № 1127.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що при проведенні державної реєстрації права власності на нежилу будівлю (літера А) загальною площею 9430,2 кв. м, яка зареєстрована за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4, корп. 1, за ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" приватним нотаріусом Тверською І.В. не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/аби відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстраиії а також належним чином не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідного рішення, чим порушено вимоги абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127, а також вимоги пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, пунктів 4, 5 частини першої та частини четвертої статті 18, пункту 1 частини першої статті 23, пунктів 4, 5 частини першої та частини другої статті 24 Закону.

Відповідно до пунктів 8,9,10,11 Порядку розгляду скарг:

" 8. Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб 'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб 'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

9. Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб 'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

10. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін 'юсту;

3) засобами електронної пошти.

11. Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

12. За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.".

Так згідно з п. 10 Порядку, заінтересованих осіб повідомляють одним з способів передбачених цим пунктом. Позивача та всіх інших заінтересованих осіб було повідомлено шляхом надіслання простих поштових повідомлень, які було надіслано на адресу на адресу приватного нотаріуса Тверської І.В. 07 липня 2017 року, а засіданні Комісії з розгляду скарг відбулось 11 липня 2016 року о 16:30. тобто позивач мали достатню кількість часу для надання своїх письмових пояснень.

Окрім того, відповідачем зазначено, що 10 липня 2017 року о 17:41 було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту, дане підтверджується електронною відповіддю головного інженера Державного підприємства "Національні інформаційні системи", яке являється адміністратором офіційного сайту Міністерства юстиції України у зв'язку з чим твердження позивача, що оголошення про засідання Комісії взагалі було відсутнім станом на 10 липня 2017 року є неоґрунтованим.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що приватним нотаріусом Тверською І.В. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зміни іпотекодержателя вищезазначених об'єктів нерухомого майна, суд приходить до висновку, що Комісія правомірно прийняла рішення про наявність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а також похідних рішень прийнятих приватним нотаріусом Тверською І.В. як таких, що випливають з факту скасування незаконних рішень та були вчинені за наслідком прийняття таких рішень.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, згідно з положеннями статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Щодо тверджень позивача, щодо неповідомлення останнього про засідання комісії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з п. 10 Порядку, Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та інших документах, що додаються до скарги).

Так згідно з п. 10 Порядку, заінтересованих осіб повідомляють одним з способів визначених цим пунктом. Позивача та всіх інших заінтересованих осіб було повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим твердження позивача є необґрунтованим.

Згідно з п. 11 Порядку, копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Так, на виконання п.п. 9, 10 Порядку, відповідачем було запрошено всіх заінтересованих осіб на засідання Комісії. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду гідно з п. 9 Порядку.

Крім того, пунктом 11 встановлено, що скарга саме надається, а не направляється, що розраховано на добросовісність користування своїми правами : заінтересованими особами. Однак, як було встановлено комісією уповноважена особа представника позивача для втримання скарги не зверталась. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, копії скарги направлялись відповідачем.

Підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що у випадку задоволення скарги Міністерством юстиції України за результатами її розгляду шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім того, з урахуванням порушень, допущених приватним нотаріусом Тверською І.В. під час прийняття оскаржуваних рішень, Комісією правомірно прийнято рішення про необхідність тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру прав приватному нотаріусу Тверській І.В. строком на 1 рік.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 12.10.2016 року №2954/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для скасуванням оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень та задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді А.Б. Федорчук

І.А. Качур