Постанова № 70596910, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 жовтня 2017 року 09:15 № 826/7843/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, (далі - відповідач, приватний нотаріус, державний реєстратор), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача індексний номер №29083243 від 04 квітня 2016 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - третя особа, ТОВ «Кей-Колект»).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відповідач не перевірив факт отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень.

Відповідач в судове засідання не прибула, проте надала суду всі необхідні докази та заявила клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Кей-Колект» в судове засідання представника не направив, письмових пояснень щодо суті спору не надав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.1997р. належить 1/4 частки права власності на трикімнатну квартиру у м. Києві, вул. Здолбунівська, 9. кв. 146, загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м.

Між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як іпотекодавцями, та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки №49176 від 06.03.2007р., у відповідності до умов якого, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.03.2007р. №11125658000 вищезазначену квартиру передано в іпотеку.

06.03.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. на підставі договору іпотеки накладено заборону на відчуження, що зареєстрована в реєстрі за №569/37з.

За умовами договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року та додатку № 1 до нього Публічне акціонерного товариства «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі ряду кредитних договорів та договорів забезпечення, у тому числі і за договором позивача.

На підставі договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір про відступлення права вимоги від 12.12.2011 року за певною кількістю договорів іпотеки, до переліку яких входить й договір позивача.

29.03.2016 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося із заявою до відповідача про проведення державної реєстрації права власності.

До заяви представником третьої особи було надано наступні документи:

Квитанції про сплату адміністративного збору та за витяг з Державного реєстру прав;

заява про реєстрацію прав та їх обтяжень;

рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.2014 на адресу у АДРЕСА_1, адресати - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7від ТОВ «Кей-Колект»;

повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01.04.2014 року, адресат - ОСОБА_7;

повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01.04.2014 року, адресат - ОСОБА_1;

повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01.04.2014 року, адресат - ОСОБА_4;

рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від .04.2014 на адресу у АДРЕСА_2, адресат - ОСОБА_5 від ТОВ «Кей-Колект»;

повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01.04.2014 року, адресат - ОСОБА_5;

договір про надання споживчого кредиту № 11125658000 від 06.03.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, додаток № 1 до нього (графік погашення кредиту);

договір іпотеки № 49176 від 06.03.2007 року;

договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» та виписка з додатку № 1 до Договору;

договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» та виписка з додатку № 1 до Договору;

висновок про вартість об'єкта оцінки;

довіреність та паспорт представника ТОВ «Кей-Колект».

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 04.04.2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 29083243 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон № 1952, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 18 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На виконання вимог вказаної статті 18 Закону № 1952, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 56 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Дія цього пункту не поширюється на випадки:

державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду;

державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

Пунктом 57 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом прийнято всі належні документи від ТОВ «Кей-Колект» для проведення державної реєстрації права власності.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, графік погашення споживчого кредиту встановлений до 06.11.2010 року. Застереження щодо збільшення строку позовної давності між банком та позичальником - ОСОБА_7 не укладалися та не підписувалися. Таким чином, враховуючи практику Верховного Суду України (справа № 6-16цс15), строк позовної давності щодо стягнення процентної ставки за договором споживчого кредиту сплинув у листопаді 2011 року, щодо стягнення основної суми заборгованості - у листопаді 2013 року.

За загальним правилом цивільного законодавства, уступка права вимоги не впливає на строк позовної давності.

Таким чином, надіслання повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у 2014 році та звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки вчинений поза строком позовної давності.

Також Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 вказав, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не могла бути перешкодою для неврахування інтересів фізичної особи при вирішенні цього спору.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що фактично приватним нотаріусом при вчиненні державної реєстрації не було допущено протиправних дій, але з урахуванням сплину строків позовної давності щодо стягнення боргу за рахунок предмету іпотеки рішення про державну реєстрацію на предмет іпотеки підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі іпотеки № 49176 пунктами 5.2-5.4 сторони дійшли згоди про те, що у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться в п.5.2., Іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку»), Право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться у п. 5.1. вказаного договору.

Проте, як вбачається з повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «Кей-Колект» мало намір продажу предмету іпотеки від свого імені.

В такому випадку, згідно пункту 5.4. Договору іпотеки, повідомлення мало силу наміру укладення договору купівлі-продажу, а не оформлення права власності, на що приватним нотаріусом уваги звернуто не було та сприймається судом як недотримання третьою особою умов договору.

Позивач наполягає на тому, що жодних повідомлень щодо виконання порушеного кредитного зобов'язання та про звернення стягнення на майно він не отримував.

В матеріалах справи міститься копія реєстраційної справи, в якій міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.2014 за адресою у АДРЕСА_1, адресати - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 від ТОВ «Кей-Колект» про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач стверджує про порушення третьою особою Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 в частині найменування адресата (вказано три, замість одного) та невідповдність підпису ОСОБА_5 на поштовому відправленні її справжньому підпису.

Суд критично ставиться до наведених доводів, оскільки встановлення відповідності підписів адресатів не відноситься до компетенції суду, при цьому висновок експерта у матеріалах справи відсутній, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи позивачем при розгляді справи заявлено не було. Щодо найменування адресата, то у Правилах надання послуг поштового зв'язку прямої заборони щодо зазначення більше одного адресата не встановлено.

Отже, позивачем обрано невірний спосіб захисту оспорюваного права, проте керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача.

Також суд зазначає, що оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 94 КАС України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 88, 128, 158-163, 167, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни №29083243 від 04 квітня 2016 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968).

3. Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640,00 (шістсот сорок) грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко