Ухвала суду № 70595600, 27.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлені особи відділ реєстрації актів цивільного стану Обухівського міськрайонного управління юстиції, відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в м. Київ,-

ВСТАНОВИЛА:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій посилається на те, що він є громадянином ОСОБА_3 Федерації, проживає на території України з 2011 року. Також ОСОБА_2 має паспорт не громадянина ОСОБА_4, що прирівнюється до посвідки на постійне місце проживання. Заявник народився в м. Рига, Латвійської РСР, яка входила до складу колишнього СРСР, а тому свідоцтво про народження було видано російською мовою, в якому прізвище ім’я по-батькові заявника прописано «Мыглан Алексей Анатольевич». При отриманні паспортну громадянина ОСОБА_3 Федерації, який видано на підставі свідоцтва про народження, прізвище ім’я по-батькові заявника прописано «Мыглан Алексей Анатольевич».

15.09.2003 року, заявник уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5. За час перебування у шлюбі в заявника та його дружини ОСОБА_6 народилося двоє дітей: ОСОБА_7 Олексіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заявник вважає, що при внесенні відомостей до актового запису про народження дитини ОСОБА_8, вчинений за №66 від 28.08.2015 року, запис про батька дитини, а саме «ОСОБА_2 громадянин Латвійської республіки», було допущено помилку та невірно визначено прізвище, ім.’я по-батькові та громадянство батька дитини.

В подальшому, з метою внесення змін до актового запису про народження дитини, заявник звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського міськрайонного управління юстиції, який надав відповідь, що клопотання про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_8 буде розглянуто у разі подачі заяви з дотриманням вимог чинного законодавства. Заявник, вважаючи відмову неправомірною, просить в судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що батьком дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин ОСОБА_3 Федерації.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2017 року в задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись із висновком суду апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що ОСОБА_2, народився 06 червня 1978 року в м. Рига Латвійської республіки, що підтверджується свідоцтвом про народження, про що в книзі реєстрації актів про народження 19.06.1978 року зроблений запис №53 та паспортом громадянина ОСОБА_3 Федерації, виданого відділом внутрішніх справ Малоярославецького району Калузької області 31.10.2002 року, копія якого з перекладом засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.6,14-16,17-20).

Також встановлено, що 15.09.2003 року в палаці одруження №1 Управління ЗАЦС Адміністрації Санкт-Петербурга, між ОСОБА_10 негромадянином ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 укладено шлюб, про що зроблено запис акту про укладення шлюбу №4867. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку – ОСОБА_10, дружині ОСОБА_10, шо підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу з перекладом засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11В.(а.с.11,12-13).

04.06.2014 року заявнику було видано посвідку на тимчасове місце проживання ТИП РТ Код держави UKR № ТР057227, в якій вказано прізвище ОСОБА_2, ім’я ОСОБА_2, місце проживання зареєстровано за адресою: селище Козин, вул.. Берегова, буд. 11, корп.. 11, кВ. 37.

ОСОБА_8, народився 29 липня 2014 року в м. Києві про що 28.08.2015 року складено відповідний актовий запис № 66, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-БК №465012 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якому батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_2 громадянин Латвійської республіки, мати – ОСОБА_6 громадянка ОСОБА_3 Федерації.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявнику не відмовлено у внесенні змін до актового запису цивільного стану, а роз’яснено порядок його розгляду, зазначено перелік документів які необхідно подати разом із заявою та повідомлено, що клопотання про внесення змін актового запису про народження ОСОБА_8 буде розглянуто у разі подачі заяви з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який ґрунтується на вимогах закону виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.5 Правил внесення змін заяви іноземців, які постійно проживають в Україні, про внесення змін до актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації України, розглядаються відділом державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах.

Відповідно до п. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що апелянту необхідно подати документи разом із заявою для зміни запису «Батько: ОСОБА_2, громадянин Латвійської республіки» на «Батько: ОСОБА_2, громадянин ОСОБА_3 Федерації» з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: