Ухвала суду № 70595594, 27.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3, державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на майно, припинення права власності на майно та передачу майна в натурі, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася з цим позовом до суду, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_5 протягом семи років проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу, вели сумісне господарство.

13.07.2001 року за наслідком накопичування обома сумісних грошових коштів ними був придбаний у сумісну власність у рівних частках по ? житловий будинок у с. Крюківщина по вул. Жовтневій , буд. 1 Києво-Святошинський район, на підставі договору укладеного із ОСОБА_6, який посвідчено 13 липня 2001 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Бурлаковою, зареєстрований за № 2826.

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києв-Святошинського району Київської області від 25.10.2001 року за № 75/16 позивачу та ОСОБА_5 було надано у спільне користування земельну ділянку 0,24 га для обслуговування саме вищезазначеного будинку по вул. Жовтнева,1 в с. Крюківщина.

05.08.2002 року ОСОБА_5 помер.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09.09.2011 року по справі 22ц-5120 в задоволенні позову ОСОБА_7 про поновлення йому строку на прийняття спадщини за померлим його рідним братом ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.03.2012 року №2 прийнято на облік ? частину житлового будинку по вул. Жовтнева, 1 у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.12.2013 року по справі № 22ц/780/6770/13 визнано відумерлою спадщину, яка складається із ? частини житлового будинку у с. Крюківщина по вул. Жовтневій, буд. 1, що належала ОСОБА_5, який помер 05.08.2002 року.

Позивач зазначає, що факт проживання більше ніж п’ять років зі спадкодавцем надає їй право вимоги спадкового майна у четвертій черзі спадкування, а у разі відсутності спадкоємців попередніх черг – бути єдиним спадкоємцем. Зазначений факт сумісного проживання однією сім»єю юридично не був встановлений, оскільки позивач та спадкодавець мали довірительні відносини та на час сумісного проживання не вважали за необхідне ані реєструвати шлюб ані здійснювати будь-які інші дії для реєстрації відносин.

Просила суд: визнати факт проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_5 у період більше ніж п»ять років до смерті останнього. Визнати право ОСОБА_2 на спадкування спадкового майна, що належить до спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 05.08.2002 року та складає ? житлової будівлі, що розташована у с. Крюківщина по вул. Жовтневій, буд. 1 право власності на яку належало ОСОБА_5 на підставі договору, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 13 липня 2001 року державним нотаріусом Бурлаковою, реєстровий № 2826, зареєстрований в Києво-Святошинському БТІ 14 серпня 2001 року № 668. Передати в натурі ОСОБА_2, як спадкоємцю за законом ? частину житлової будівлі, що розташована у с. Крюківщина по вул. Жовтневій, буд. 1 право власності на яку належало ОСОБА_5 на підставі договору, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 13 липня 2001 року державним нотаріусом Бурлаковою, реєстровий № 2826, зареєстрований в Києво-Святошинському БТІ 14 серпня 2001 року № 668. Припинити право власності територіальної громади Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ? частину житлової будівлі, що розташована у с. Крюківщина по вул. Жовтневій, буд. 1 право власності на яку належало ОСОБА_5 на підставі договору, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 13 липня 2001 року державним нотаріусом Бурлаковою, реєстровий № 2826, зареєстрований в Києво-Святошинському БТІ 14 серпня 2001 року № 668.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновком суду апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1995 року по 2002 рік, вели сумісне господарство.

Так встановлено, що 13.07.2001 року за наслідком накопичування обома сумісних грошових коштів ними був придбаний у сумісну власність у рівних частках по 1/2 житловий будинок у с. Крюківщина по вул. Жовтневій , буд. 1 Києво-Святошинський район, на підставі договору укладеного із ОСОБА_6, який посвідчено 13 липня 2001 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Бурлаковою, зареєстрований за № 2826.

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києв-Святошинського району Київської області від 25.10.2001 року за № 75/16 позивачу та ОСОБА_5 було надано у спільне користування земельну ділянку 0,24 га для обслуговування саме вищезазначеного будинку по вул. Жовтнева,1.

Так встановлено, що 13 липня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, за яким кожен із них набув право власності на ? частину житлового будинку № 1 по вул. Жовтнева в с. Крюківщина Києво-Святошинського району.

05.08.2002 року ОСОБА_5 помер.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо встановити факту проживання однією сім»єю чоловіка та дружини ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у період з 1995 року по 2002 рік. Крім того, в судовому засіданні не надано достовірних доказів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім’єю взагалі та те, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Так, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який ґрунтується на вимогах закону виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в порядку окремого провадження, але, оскільки існує спір про право на спадкове майно , суд розглядає дану справу в порядку позовного провадження.

У відповідності до п. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки

Так, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що позивачка звертаючись до суду першої інстанції з позовом намагалася захистити свої права власності на майно, яке було набуте нею з відповідачем під час спільного проживання однією сімє’ю як жінки та чоловіка.

Однак, зі змісту ст. 74 СК України, відповідно до

якої 1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та

чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Зі змісту норм права, які містяться у главі 8 СК, вбачається, що встановлення обставин проживання однією сім'єю не є безумовною підставою для висновку про те, що придбане за цей час жінкою та чоловіком майно є їх спільною власністю, у якій частки є рівними. Варіанти вирішення спору про право власності про таке майно можуть бути різними. Зокрема, суд може визнати частки у праві власності на таке майно рівними або нерівними - в

залежності від вкладу кожного з подружжя у набутті цього майна, або в позові про визнання права власності може бути відмовлено, наприклад, у випадку, якщо буде встановлено, що це майно було придбане, хоча й в період спільного проживання однією сім'єю, але за рахунок особистих коштів жінки або чоловіка.

Так, колегією суддів, достовірно встановлено, що ОСОБА_5 проживав та мав особисту однокімнатну квартиру в м. Вишневе, вул.

Жовтнева, 24-6, кв. 31 та власний автомобіль.

Також встановлено, що 13 липня 2001 року ОСОБА_5 та позивачка, яка мешкала в м. Вишневому по вул. Святошинській, 46 в гуртожитку купили в рівних частинах будинок в с. Крюківщина по вул.

Жовтнева, 1.

Після смерті ОСОБА_5, який помер 05.08.2002 року, спадщину у встановлений термін ніхто не прийняв.

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.03.2012 року №2 прийнято на облік частину житлового будинку по вул. Жовтнева, 1 у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.12.2013 року по справі №2о/369/114/13 визнано відумерлою спадщину, яка складається із частини житлового будинку у с. Крюківщина по вул. Жовтневій, буд. 1., що належав ОСОБА_5 (а.с. 15-17, 45-46).

Дане рішення набуло законної сили та не скасовано, хоча й позивачка оскаржувала його в суді касаційної інстанції.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що апелянтом – ОСОБА_2 не доведено порушення її прав щодо права власності на майно, які можуть бути захищені у такий спосіб.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: