Постанова № 70592956, 28.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 р. Справа № 804/4245/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. при секретаріТрошиній А.С. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Кравченко П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 10.04.2017 року № 1456 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ІТТ № 3 ГУ НП» в частині п. 1 про накладення на поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП старшого сержанта поліції ОСОБА_5, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 06.06.2017 року № 186 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП, зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- поновити ОСОБА_5 на посаді поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового тримання № 3 ГУ НП з 07.06.2017 року;

- стягнути з ГУ НП в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_4) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.06.2017 року до дати винесення постанови суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, за начебто вчинення позивачем адміністративного порушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки позивачем адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не вчинялось, що підтверджується постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Вказує на те, що висновок службового розслідування та оскаржувані накази ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не містять жодних об'єктивних даних, які б свідчили про порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дій, які б дискредитували його як поліцейського.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та зазначив про правомірність наказу про звільнення.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_5 з 07 листопада 2015 року проходив службу в органах Національної поліції.

Так, наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 07.11.2015 року 3 1 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 ХІ Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_5, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції в порядку переатестування на посаду поліцейського (патрульна поліція) Нікопольського відділу поліції.

06 червня 2017 року ГУ НП в Дніпропетровській області було винесено наказ № 186 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП, зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для видання вказаного наказу слугував наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 10.04.2017 року №1456, яким ОСОБА_5 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно висновку про проведення службового розслідування.

З наявної у матеріалах справи копії висновку службового розслідування вбачається, що у ході його проведення було виявлено грубе порушення ОСОБА_5 вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, присяги працівника поліції, що виразилося у відмові 31.03.2017 року на перехресті вулиць Електрометалургів та Жигулівської у місті Нікополь від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння під час складання поліцейськими адміністративного матеріалу та керування транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб. У зв'язку з чим 31.03.2017 року було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення серії БР №181731 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесення постанови серії БР №419384 за ч.1 ст.126 КУпАП відносно поліцейського відділення №1 взводу конвойної служби ІТТ №3 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_5

Вважаючи вищевказані накази ГУ НП в Дніпропетровські області про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до п. 4 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З аналізу вказаних норм суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, з урахуванням правової позиції, викладеній у постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 року у справі № 21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи міститься пояснення позивача, яке було надане у ході проведення службового розслідування, в яких повідомлено позивачем, що він 31.03.2017 року був вихідний та не керував 31.03.2017 року автомобілем НОМЕР_1, водієм в той день був ОСОБА_6, а тому він відмовився проходити запропоноване йому медичне обстеження на стан алкогольного сп'яніння, оскільки для цього не було підстав. Згодом позивач самостійно звернувся до Нікопольської центральної міської лікарні, де за особистою заявою здав аналіз крові. В результаті медичного огляду ознак сп'яніння не виявлено, що підтверджується висновком №263 від 31.03.2017 року.

Під час судового розгляду справи в якості свідка був допитаний ОСОБА_6, який підтвердив, що 31.03.2017 року керував автомобілем НОМЕР_2.

В якості свідка також був допитаний інспектор взводу супроводу ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7, який пояснив, що не бачив хто був за кермом автомобіля НОМЕР_1 та протокол про адміністративне правопорушення складав зі слів співробітників поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.07.2017 року, яка набрала законної сили 30.07.2017 року, справу про адміністративне правопорушення у відносно ОСОБА_5 було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також матеріали адміністративної справи містять постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року, якою скасовано постанову Серії БР №419384 від 31.03.2017 року, винесені інспектором взводу ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 у відношенні ОСОБА_5 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Дана постанова набула чинності 28.11.2017 року, доказів протилежного до суду не надано.

Згідно ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищезазначене, факт порушення службової дисципліни з боку старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП доведений не був.

Відповідачем при накладенні на ОСОБА_5 такого крайнього заходу дисциплінарного стягнення як звільнення, не враховано, що на час прийняття не було прийнято рішень за адміністративними матеріалами на підставі складання яких було винесено спірні накази.

Таким чином, висновки комісії щодо можливого порушення службової дисципліни з боку старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП суд вважає передчасними.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу застосовано за відсутності правових підстав, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.

Протиправність оскаржуваних наказів вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді старшого сержанта поліції поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП з 07 червня 2017 року.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд при розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача застосовує положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Так, відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Встановлено, що позивача було звільнено зі служби 06.06.2017 року. Отже, період з 07.06.2017 року по 28.11.2017 року це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 15 498,00 грн., з розрахунку середньоденного грошового забезпечення - 126,00 гривень, згідно довідки №1745 від 22.11.2017 року ГУНП в Дніпропетровській області, що міститься в матеріалах справи (червень 2016 року - 2 142,00 грн. (17 днів х 126,00 грн.), липень 2017 року - 2 646,00 грн. (21 день х 126,00 грн.), серпень 2017 року - 2 772,00 грн. (22 дні х 126,00 грн.), вересень 2017 року - 2 646,00 грн. (21 день х 126,00 грн.), жовтень 2017 року - 2 772,00 грн. (22 дні х 126,00 грн.), листопад 2017 року - 2 520,00 грн. (20 днів х 126,00 грн.).

Відповідно до приписів пунктів 2, 3 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 10.04.2017 року №1456 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ІТТ №3 ГУНП" в частині п.1 про накладення на поліцейського відділення №1 взводу конвойної служби ІТТ №3 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_5, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06.06.2017 року №186 о/с "По особовому складу" про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського відділення №1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання №3 ГУНП, зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поновити ОСОБА_5 на посаді поліцейського відділення №1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання №3 ГУНП з 07.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.06.2017 року по 28.11.2017 року в сумі - 15 498,00 гривень (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яності вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) сплачений судовий збір у розмірі 640,00 гривень (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанову в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді поліцейського відділення №1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання №3 ГУНП та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко