Ухвала суду № 70590247, 23.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Тітов М.Ю.

№ 22-ц/796/10275/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 756/6305/17-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про визнання дій неправомірними, визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ПАТ «Універсал Банк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про визнання дій неправомірними, визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.05.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.07.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції по суті. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказувала, що судом першої інстанції порушено законодавство України, оскільки суд безпідставно позбавив її права на судовий розгляд. Зазначала, що суд в ухвалі неправомірно посилається на ст.120 ЦПК України, при цьому не взяв до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 року, норми статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Постанову Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з підстав викладених в ній.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» надійшла заява, в якій товариство просило розглядати справу у відсутності їх представника. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд виходив з того, що позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з крутним матеріальним становищем, однак суд не знайшов підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Оскільки, відповідно до встановленого в ухвалі строку для усунення недоліків позивачем не виконано вимоги суду, позовна заява була повернута позивачу.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В ухвалі від 16.05.2017 року суд першої інстанції зазначив про недоліки, які мала усунути позивач, а саме: сплатити судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі.

На виконання вимог ухвали, 10.07.2017 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначала, що оскільки вона є споживачем, право якої порушено, а тому відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вона звільняється від сплати судового збору.

Крім того, просила суд врахувати її скрутне матеріальне становище, яке пов'язане з безробіттям, перебуванням на її утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.07.2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у звязку із неусуненням недоліків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (стаття 2 цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону № 3674-VI. При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Пункт сьомий статті 5 Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1-6 Закону № 3674-VI, зокрема статті 5 зазначеного Закону в редакції Закону № 484-VIII, можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 06.09.2017 року в справі № 359/3241/16-ц та від 11.10.2017 року у справі №6-916цс17.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом заявляла вимоги:

- про визнання дій ПАТ «Універсал Банк» незаконними та неправомірними у зв'язку з розголошенням банком відомостей, що становлять банківську таємницю шляхом передачі персональних даних без письмового дозволу клієнта про правовідносини з ПАТ «Універсал Банк» і стан рахунків за кредитними договорами № CL66509 від 14.07.2008 року; CL66509 від 14.07.2008 року, VC 1508 від 06.12.2007 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», яка не має процесуальної дієздатності і не є фінансовою компанією у відповідності до закону;

- про визнання недійсним договору відступлення права вимоги UB-OP/l7-07 від 14.03.2017 pоку, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про відступлення прав вимоги повернення заборгованості кредитними договорами;

- про визнання недійсними кредитних договорів укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» № CL66509 від 14.07.2008 року; CL66509 від 14.07.2008 року, VC 1508 від 06.12.2007 року у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства;

- про зобов'язання ПАТ «Універсал Банк» припинити дії, які порушують право шляхом припинення повноваження третіх осіб на дію договору про відступлення права вимоги UB-OP/l7-07 від 14.03.2017 pоку, який укладений з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині вчинення дій по відношенню до клієнта банку;

- про стягнення з кожного з відповідачів: ПАТ «Універсал Банк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на її користь по 5 000 грн. моральної шкоди, завданої розголошенням банком відомостей, що становлять банківську таємницю та пов'язану з душевними переживаннями, стресами та психологічним тиском на підставі статей 13-14, 23, 227, 230, 1076 ЦК України.

Згідно з пунктом 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» № 3390-VI від 19.05.2011, яким внесено зміни в положення пункту 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.

Тобто, ОСОБА_1 при зверненні до суду з немайновими вимогами: про визнання дій неправомірними, визнання недійсним договору відступлення права вимоги, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди не звільнена від сплати судового збору, оскільки ці вимоги не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

А відтак, позивач повинна була сплатити судовий збір за вищевказані вимоги немайнового характеру, оскільки на них не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 16.05.2017 року подала заяву про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що вона має скрутне матеріальне становище, на сьогоднішній день не отримує будь-якої заробітної плати чи доходу. Також, просила врахувати, що на її утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наступного.

Положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.82 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору здійснюється на розсуд суду і не є його обов'язком.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків позовної заяви долучила довідку ПАТ «ТЕРРА БАНК» № 283 від 12.05.2016 року про суми нарахованих та виплачених грошових коштів за період з травня 2014 року по 26.02.2016 року та виписки з web-banking «Ощадбанк» по зарплатному рахунку від 10.07.2017 року, проте будь-яких інших доказів на підтвердження її скрутного матеріального стану в 2017 році, а саме на час подачі позовної заяви, позивач не надала, та не надала доказів про те, що вона немає інших доходів.

Надана позивачем виписка з web-banking «Ощадбанк» по зарплатному рахунку є доказом відсутності коштів саме на цьому рахунку та не свідчить про тяжкий майновий стан позивача, який перешкоджає останній сплатити судовій збір у встановленому законом порядку.

За таких обставин, у розпорядженні суду першої інстанції були відсутні дані, які б свідчили про такий майновий стан позивача, який би унеможливлював сплату нею судового збору за подання вказаної позовної заяви, або вказували на те, що при його сплаті позивача буде поставлено у скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п.1 ч1. ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді