Ухвала суду № 70589776, 23.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/9055/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

23 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання рішення неправомірним та призначення пенсії по віку,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (УПФ України у м. Вінниці) в якому просив:

-визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні стажу при обчислені пенсії періоду роботи з 01.01.1993р. по 23.02.2000р. у приватному малому виробничому - комерційному підприємстві - фірмі "Сафарі" (ПМП "Сафарі");

- зобов'язати відповідача провести повторний розрахунок пенсії позивача починаючи з часу призначення шляхом зарахування до стажу роботи період з 01.01.1993р. по 23.02.2000р. в ПМП "Сафарі".

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Позивач та його представник про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 29.05.2016 року отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниця пенсію по віку.

Із запису трудової книжки позивача встановлено, що він з 01.01.1993р. по 23.02.2000р. працював у ПМП "Сафарі".

Відповідно до листа Головного управління статистики у Вінницькій області №03-4-08/1406 від 23 серпня 2016 року ПМП «Сафарі» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Позивач звертався із письмовими заяви до УПФ України у м. Вінниці про зарахування періоду роботи з 01.01.1993р. по 23.02.2000р. у ПМП «Сафарі» до його загального стажу роботи.

Так, листом №306/П-1 від 02 листопада 2016 року УПФ України у м. Вінниці позивачу повідомлено про те, що в ході призначення пенсії виникли сумніви щодо достовірності зробленого запису в трудовій книжці, а саме пунктах 19-20, період роботи з 01.01.1993 року по 23.02.2000року у приватному малому виробничо-комерційному підприємстві фірми «Сафарі».

Відповідно до статті 64 Закону України від 09.07.2003 року №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 року №41/26486 та п.4,2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.07.2014 року за 3895/25672 (з врахуванням змін) спеціалістом з призначення пенсії було направлено до відділу контрольно-перевірочної роботи службову записку №955 від 19.07.2016 року на проведення зустрічної перевірки та підтвердження факту роботи.

За результатами проведеної зустрічної перевірки встановлено, що приватне мале виробничо-комерційне підприємство фірми «Сафарі» (код ЕДРПО 20092926), яке зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутнє за місцезнаходженням. Згідно списку фондів, установ і організацій, документів, яких зберігаються в архівному відділі BMP, що містяться на сайті Вінницької міської ради документи Приватного малого виробничо-комерційного підприємства фірми «Сафарі» ( код ЕДРПО 20092926) на архівне зберігання не передавались. Відповідно до результатів проведення зустрічної перевірки зарахувати період роботи в вищезазначеному підприємстві неможливо.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань;

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (Порядок) відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.

Таким чином, відповідача законодавцем не тільки наділено правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й покладено обов'язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань та допомагати особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у неї документів для призначення пенсії.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оголошувалась перерва для надання додаткових доказів по справі і суд зобов’язував представника УПФ України у м. Вінниці надати письмові докази щодо заходів, які вчинялись відповідачем при підтвердженні достовірності періоду роботи позивача у ПМП «Сафарі» (подання ПМП «Сафарі» до УПФ України м. Вінниці у період з 01.01.1993 року по 23.02.2000року звітності).

Проте, жодних додаткових доказів представником УПФ України у м. Вінниці в судове засідання надано не було.

Натомість у судовому засіданні позивач зазначив про те, що він у період з 01.01.1993 року по 23.02.2000року працював водієм у ПМП «Сафарі», здійснював перевезення власним автомобілем за що отримував заробітну плату про отримання якої розписувався у відповідних відомостях підприємства.

З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 листопада 2017 року.